Тексти

Українська електронна музика: кого варто послухати

11 Тра 2023

Коли мова заходить про українську електронну музику, то перше, що спадає на думку, — це наша розвинена рейв-культура: численні фестивалі, на які зʼїжджаються люди з усього світу, купа діджеїв і саундпродюсерів, що відомі як в Україні, так і за її межами, та широкий інтерес до нетипової «клубної» музики.

Проте українська електронна сцена — це далеко не лише техно та його похідні. Це різнобарвний світ: у нас є і холодне постпанкове звучання, загорнуте в синергію синтезаторів і драм-машин, і хаотичні експериментальні колажі зі звуків, що утворюють гармонійну та цікаву композицію, і агресивний кібернетичний пост-індастріал.

Читайте про 15 представників і представниць сучасної української електронної музики, за якими варто слідкувати.

Kurs Valüt

Kurs Valüt — це дитина Євгена Гордєєва та Євгена Касіяна, що народилась у чудовому індустріальному місті Дніпро. Шум, ритм, темп життя міста та його жителів майстерно віддзеркалюються в музиці цього EBM-гурту.

Наполегливий стукіт драм-машин, їдкі синтезатори та іронія над гостро-соціальними проблемами сучасного суспільства — Євгени створили музику для людей і про людей, а талант Гордєєва закутувати слова і тексти в десять шарів метапостіронії додають їй особливого шарму. До речі, Євген Гордєєв — не тільки талановитий музикант, але ще й засновник лейблу Dnipropop, частиною якого є і Kurs Valüt.

Kurs Valüt випустили два альбоми: Veselo (2018) та Kurs Valüt (2020). На декількох треках із цих повноформатників можна почути вірші відомих українських поетів — Павла Тичини «Гаї шумлять» (Veselo) та Григорія Сковороди «Всякому місту — звичай і права» (Kurs Valüt), які гурт модернізував, еклектично поєднавши стару класику української поезії з сучасним машинним звучанням.

На інших піснях гурт рефлексує про все навколо: позика від «Швидко Гроші» (Pozyka), прийняття Верховною Радою України законів про легалізацію марихуани (4533), масове захоплення сферою IT (Sphera IT), телевізійні пакети реформ, які обговорюються лише задля обговорення (Paket Reform). Такою була творчість гурту до початку повномасштабного вторгнення, а на які трансформації Kurs Valüt нам варто очікувати далі — покаже час.

Радимо послухати: Nemaje Sliv, 4533, Transgender, Kurs Valüt, Ni.

The Glass Beads

Колдвейв-дует The Glass Beads утворився на теренах України, проте найбільшу популярність проєкт Марини Рублевської та Марка Аршиннікова отримав за кордоном. The Glass Beads — резиденти грецького лейблу Fabrika Records, який спеціалізується на випуску похмурого дарквейву/колдвейву: їхні колеги по цеху — відомі в світі альтернативної електронної музики Lebanon Hanover, Selofan, She Past Away.

Наразі The Glass Beads має два повноформатні альбоми: Therapy (2020) та Time to Time (2022). У творчості дует намагається кінематографічно поєднати й відтворити настрої початку XX століття і нашого сьогодення. Тексти пісень написані англійською мовою та сповнені меланхолії та відчаю, а монотонний музичний супровід тільки підкріплює серйозність і болючість треків.

Холодне мінімалістичне поєднання синтезаторів, драм-машини та поодинокої електрогітари і низького, замогильного голосу солістки малюють для слухача картинку, сповнену болю, розпачу та боротьби на тернистому шляху й пошуку себе.

Радимо послухати: City of Anger, Music Box, Imaginary Friend.

Sexual Purity

Печальний відвертий дарквейв від молодого дуету з Дніпра Sexual Purity дотримується канону: похмура потойбічна електронна танцювальна музика, яка гармонійно поєднується з драматичними текстами. Фактично Sexual Purity можна назвати DIY-гуртом, у якому учасники все роблять самі: інструментал, тексти, зведення і мастеринг — навіть обкладинки до синглів та альбомів учасник та учасниця гурту Олексій Донець та Анастасія Романова створюють власноруч.

Музика електронного дуо з Дніпра — готична, насичена, емоційна. І не дивно, адже активність Sexual Purity припала на ковідні часи та період повномасштабного вторгнення, які суттєво вплинули на тематику їхньої творчості: відірваність від світу, відсутність емоцій і почуттів, тотальна байдужість, неможливість примиритися з несправедливими стандартими суспільства — і все це підкріплює сильний і яскравий синтетичний музичний супровід.

І хоча мова пісень дуету — англійська, у них відчувається тісний звʼязок із українським корінням, який вони транслюють через свою творчість. Зокрема вартісний сингл Khmary — єдина україномовна пісня дуету, що присвячена відважному українському народу й демонструє увесь біль війни, з яким тисячі українців стикаються щодня.

Радимо послухати: Khmary, Alone, In the Ocean, Wake Up.

ТУЧА

Здається, про ТУЧУ (Марію Тучку) не чули тільки ліниві. Продюсерка, блогерка, ведуча авторської програми «Слей Шоу» на YouTube і, безумовно, талановита співачка та слей-виконавиця (так себе ідентифікує ТУЧА).

Музика Марії — як ковток свіжого повітря. Вона чуттєва, сексуальна, вразлива, рухлива та ритмічна — моментами можна навіть впасти в транс від голосу (в хорошому сенсі цього слова). Марія влучно поєднує притаманні поп-музиці елементи з різкою та енергійною танцювальною електронщиною, що допомагає їй просувати нову українську поп-музику в маси, зберігаючи при цьому артистичну індивідуальність та унікальність.

Виконавиця має у своїй дискографії два EP та силу-силенну потужних синглів і зараз готується до випуску мініальбому, який, судячи з останнього синглу «Мій Верше», обіцяє бути найяскравішою роботою Марії.

Радимо послухати: russia is a terrorist state, «Мій Верше», «Ти винна», «Стокгольмський синдром».

YUVI

Діджейка та електронна продюсерка YUVI (Уляна Автенюк) є доволі молодою, проте дуже впевненою виконавицею. Уляна з раннього дитинства займається і живе музикою. Її композиції — чуттєві й меланхолійні, а тексти сповнені трагічного смутку. YUVI вдало експериментує з драм-н-бейсом і джанглом, доповнюючи пісні серйозною та дорослою лірикою.

Ламані музичні структури та потойбічний плавний голос закручують у вирій змішаних почуттів виконавиці. Роздуми про вчора і сьогодні, про життя і смерть, намагання впоратись із пережитим горем і набутими травмами, прийняття неминучого як однієї з основних констант людського існування — YUVI говорить про те, що її хвилює, відверто та прямолінійно.

Окрім того, з кожною новою піснею YUVI вдосконалює звучання і вимальовує власний особливий стиль. Три головні сингли продюсерки — «Мінливою Марою», «Жива», «Градом» — це сильні композиції, які тільки підбурюють апетит до її нової музики.

**Радимо послухати: «*Градом», «Жива», «Мінливою Марою»***.

ummsbiaus

Наприкінці листопада 2022 року Єлизавета Драч (ummsbiaus) випустила свій перший альбом експериментальної електронної музики Enerhomor на українському лейблі Mystictrax. Головна ідея релізу — передати, як звучать обстріли української інфраструктури російськими ракетами і як опісля цих атак звучить Київ, який поступово починає поринати у пітьму.

Enerhomor складається з електричних, хрустких і дуже різких польових записів, які Єлизавета частково записала на початку війни ще в Києві, а частково — пізніше в Литві. Альбом просякнутий відчуттям саспенсу: він моторошний, непередбачуваний і тримає в напрузі від початку й до кінця.

Скрегіт трансформатора, неочікуване дзижчання, яке доводить до тремтіння, відчуття дивних звукових коливань у повітрі, що свідчать про неминучість найстрашнішого, і заколисувальний, наче з іншого світу, янгольський голос — усе це майстерно поєднується між собою, утворюючи цілісну картинку масштабної трагедії та катастрофи. Як зазначає ummsbiaus, Enerhomor — це експерименти зі струмом. Можемо впевнено сказати, що експеримент вдався.

Радимо послухати: увесь повноформатник Enerhomor від початку до кінця.

Monotonne

Monotonne — ще один електронний проєкт із Дніпра, ідейним лідером якого є саундпродюсер Юрій Буличов, резидент лейблу Dnipropop. Музику Monotonne назвати монотонною важко — це експериментальний діп- та ембієнт-хаус, під який можна і порухатись на танцювальному майданчику, і неквапливо йти вечірньо-нічним містом (головне, не в комендантську годину).

Monotonne має три повноцінні альбоми — Obscure, FOMO та 37 — та один EP Transition. Композиції проєкту звучать так, наче відтворюють якісь рухи чи дихання — вони живуть і дихають за тими ж принципами, що і сама людина, яка їх створила.

Радимо послухати: «Експерименти над людиною» (feat. аппекс), «Не чекай», «Сутеніє».

Katarina Gryvul

Katarina Gryvul — надзвичайно талановита мультиінструменталістка та співачка, що може змусити звучати хаос гармонійно. Катаріна випустила два альбоми: Inside The Creatures (2020) та Tysha (2022). У хаотичності цих двох релізів і на перший погляд непомітній продуманій структурі і є їхня родзинка і краса.

Експериментальна електроніка, здавалося б, ще ніколи не звучала настільки досконало. Останній повноформатний реліз Катаріни Ґривуль особливо сильно вирізняє її поміж інших представниць жанру. Tysha було присвячено відчуттю відлюдкуватості, яке виникло в Катаріни за часів карантину та тотальної ізоляції, після яких усе знайоме й рідне починає здаватись інородним і чужим.

Це альбом-колаж, створений із різних звуків, тональностей і темпів, які, можливо, і не мали би між собою ніяк поєднуватись — проте все ж злились воєдино і утворили красивий, мелодичний і концептуальний музичний ряд.

Радимо послухати: Tysha, Vidsutni, Bezodnya, Inshi.

Polje

Музикант-самоучка з Одеси Віктор Константинов, aka Polje, почав створювати музику ще в 2013 році. Його музика характерна мінімалістичним синтетичним звучанням, у якому немає нічого зайвого. Віктор не боїться експериментувати зі своєю творчістю і малювати картини за допомогою синтезаторів, електрогітари і мрійливих лупів, що робить його мінімалізм різноманітним.

Найцікавіші й найважливіші роботи в дискографії Polje — це мініальбом Sorrow (2020) і лонгплей Kombinezon (2022). Вони дуже різні: Sorrow — танцювальний і рухливий, тим часом Kombinezon — експериментальний і спокійний.

Також Віктор у серпні минулого року створив мультижанровий лейбл Liky Pid Nohamy. Тож, можливо, цю добірку скоро зможуть доповнити молоді виконавці з лейблу Константинова.

Радимо послухати: Sorrow, Pa, Yasne Mi.

Pilikayu

Львівʼянин Павло Олефіренко — різностороння особистість і за спиною несе силу-силенну проєктів. Зокрема Павло має музичний сольний проєкт Pilikayu. Наразі в нього два повноформатника: «Свобода, лінь, радість, сум» (2019) та «Людина доросла» (2020).

Суто електронною музикою це важко назвати: Pilikayu — радше психоделічний лоу-файний арт-поп зі значними вкрапленнями електроніки. Ось ця «електронність» особливо сильно проявляється на «Людина доросла», який звучить, наче Павло вирішив знайти усі можливі синтезатори та інструменти і зробити з їхнього звучання мікс чогось чи то загадкового і ностальгійного, чи по-дитячому казкового й лагідного.

Радимо послухати: #3, Stupid Song, Tape Surf (You Never Know Where You Go).

Ship Her Son

Антон Шиферсон (Ship Her Son) є відносно новим іменем на сцені української електроніки, хоча при першому прослуховуванні може здатись, що він живе музикою з самого дитинства. Моцарт українського постіндастріалу є не тільки талановитим музикантом, але ще й неймовірним дизайнером — ми вже спілкувались із Антоном про його основну креативну роботу та про захоплення музикою. Відчувається, що його вміння складати гарні та стильні колажі та дизайнерський перфекціонізм транслюється і в його музику.

Ship Her Son — це серйозний, яскравий, агресивний і гучний пост-індастріал, який важко з чимось порівняти, та і не хочеться. Антон Шиферсон — резидент згаданого вище лейблу Dnipropop, а над зведенням і мастерингом його треків працює Євген Касіян із Kurs Valüt.

Радимо послухати: Alles Wird Gut, Gott, Kunst.

Koloah

Koloah — київський продюсер, діджей і техно-віртуоз Дмитро Авксентьєв, відомий в Україні та за її межами. Музикант зробив помітний внесок у розвиток київської рейв-культури і допоміг розповсюдити її далі по світу. Дмитро постійно грає на різноманітних радіоплатформах, присвячених електронній музиці, зокрема на HÖR Berlin та Kiosk Radio, виступає на закордонних вечірках і фестивалях, а про його останній лонгплей Serenity писало світове музичне видання Pitchfork.

На цифрових платформах можна знайти декілька сильних релізів у жанрі прогресивної електроніки, як-от повноформатні альбоми Salon Imaginalis (2019) та Millenium Sun (2021). Найсильніше яскравий почерк Koloah підкреслюють важкий бас та анархічний брейкбіт.

Радимо послухати: Комахи (feat. Julinoza), Millenium Sun, Воїн (feat. ТУЧА), Delusion.

Kotra

Діджей, продюсер і музикант Дмитро Федоренко — один із першовідкривачів та провідних артистів експериментальної електронної української музики. Він створює насичене агресивне пост-індастріал-техно під псевдонімом Kotra. Дмитро в музиці вже багато років, він постійно розвивається і йде в ногу з часом, багато років живе у Берліні, але продовжує втілювати та відображати своє українське коріння у творчості.

А ще Дмитро Федоренко — великий концептуаліст і експериментатор. Попри різкість і механічність його музики, вона зберігає унікальну структуру та форму. Саунд інколи наскрізь просвердлює мозок і місцями нагадує шаманські ритуальні гімни — це робить його музику цікавою не тільки для рейверів, але й для ентузіастів, які хотіли би глибше зануритись у світ електронної музики.

Радимо послухати: The Virtue of Consistency, Delta Movement.

Zavoloka

Катерина Заволока (Zavoloka) — українська композиторка, саундпродюсерка, візуальна мисткиня і дизайнерка, яка наразі живе і створює музику в Берліні. Її творчість важко віднести до конкретного жанру чи напрямку, адже Zavoloka не намагається підлаштуватись під основи чи канони.

При прослуховуванні релізів Катерини відчуваються різні емоції: захопливий вир звуків, у якому кружляєш і відчуваєш то ейфорію, то прилив енергії, то навпаки — впадаєш у медитативний стан.

Останній лонгплей Катерини Amulet (2022) видається особливо цікавим: тут продюсерка поєднує гру на традиційних українських інструментах із суто технічним машинним звучанням синтезаторів і семплерів. Над альбомом Zavoloka працювала разом із Натою Жижченко (ONUKA), що зіграла на сопілці, та Дмитром Федоренком (Kotra), який імплементував у реліз звучання кобзи. Сама Катерина додала в треки гру на дримбі та колянці.

Радимо послухати: Stezhka, Vymir, Sontse.

Bunht

Саундпродюсер Ярослав Татарченко відомий як учасник гурту «Тонка», проте він також сольно створює нішову електронну музику під псевдонімом Bunht.

Bunht — це про імпровізацію і про експерименти з синтами і різними семплами. Татарченко вплітає в IDM тонкі ембієнтові структури, утворюючи при цьому приємну, легку музику, яка час від часу може змінювати свій настрій на більш бурхливий і потім непомітно стихати назад. Особливо сильно серед усіх робіт Bunht вирізняється альбом Subliminal winds (2020).

Це саунд-колаж, який складається з композиції різних звуків. Кожен із задіяних синтів дихає, живе і рухається в своєму темпі, але при цьому їм вдається гармонічно поєднуватись між собою і утворювати різнобарвну звукову систему.

Останній EP Zvir (2022) вийшов у колаборації з художницею Олею Ткаченко, для якої вихід мініальбому став музичним дебютом. Плавний саунд від Ярослава гармонійно сплітається з вокалом Олі, утворюючи туманні композиції, схожі на відчуття людини, що перебуває в легкому напівсні.

Радимо послухати: Tired, Out of the Darkness.

Hidden Element

Hidden Element — це сольний проєкт Ігоря Кириленка, в якому київський саундпродюсер створює музику в жанрі прогресивної електроніки: він поєднує брейкбіт, техно та ембієнт. Проєкт існує з 2011 року, Ігор створив його спільно з Нілом Тарасовим. Шляхи музикантів розійшлись у 2020 році, проте Hidden Element своє існування не припинив і продовжує розвиватись зусиллями Ігоря.

Музика Hidden Element схожа на конструктор-трансформер. Низький грубий бас, практично невагомі багатогранні синти то стихають, заспокоюються, перетворюючись на повільний ембієнт, то знову зустрічаються в енергійному брейкбіті. Композиції Кириленка пульсуючі, живі і, попри поєднання непоєднуваного, — техно, брейкбіту та ембієнту — дуже органічні. Хорошим прикладом цього є трек The Wall, в якому слухач спочатку потрапляє у вирій агресивних звуків та басів, які в найнеочікуваніший момент викидають його у заколисувальний інструментальний спокій.

Радимо послухати: Marevo, Knock U Out, The Wall.

SI Process

Стас Іващенко — на барабанах у ВГНВЖ, а за драм-машиною — у SI Process. Електроніка Стаса — це IDM та брейкбіт, атмосферно дуже похмурі й напружені. В інтервʼю СЛУХ Стас розповідав, що SI Process — це «електро-сюїта» його буднів. У проєкті музикант намагається відобразити своє внутрішнє «Я» через електронну музику. Вона часто буває неперсоналізованою та відстороненою, через що слухачам інколи важко зрозуміти глибокі електронні пасажі — проте у випадку SI Process це відчувається інакше.

Останню пісню Strum барабанщик назвав своїм внутрішнім струмом сьогодення. Попри скромну дискографію, Стас Іващенко випустив декілька сильних треків-маніфестів, які розкривають його як творця-експериментатора і дослідника власного внутрішнього світу через драм-машини та синтезатори.

Радимо послухати: Strum, Holyland.

Щоб першими дізнаватися новини музики та культури, підписуйтесь на наш Telegram та Instagram.

Читайте також про 15 виконавців українського хіп-хопу, за якими варто слідкувати.