Про літературних шістдесятників та дисидентів українці знають добре — під час хрущовської «відлиги» ці угруповання мали на меті протест проти тоталітарного радянського режиму та переорієнтацію української культури на Захід.
Менш відомо, що коли в Карпатах режисер Параджанов знімав «Тіні забутих предків», а Стус писав розпачливі листи Андрію Малишку щодо масової русифікації українського Донбасу, у Києві сформувалася група музичних шістдесятників — академічних композиторів, яких пізніше назвали «Київським авангардом». Завдяки культурному послабленню ці люди отримали доступ до світової академічної музики й вирішили наблизити до неї українську класику.
Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський, Віталій Годзяцький, Володимир Загорцев — учні Бориса Лятошинського, композитора, диригента і педагога, основоположника модернізму в українській класичній музиці. Будучи ще студентами Київської консерваторії на початку 1960-х, вони створювали музику, що за якістю не поступалася ні польському, ні російському тогочасному авангарду: закордонні критики вважають, що київська композиторська школа мала власне унікальне звучання.
