Знайомимось: Tery — трепетний R’n’B від гарячого серця

Після того, як закінчив на золоту медаль школу в Ланівцях, вступив на бюджет у Київський політехнічний інститут на спеціалізацію «Комп’ютерні науки». Пробув там недовго: повчився два місяці на першому курсі, зрозумів, що це не моє, забрав документи і в 2022 році переїхав до США. Наразі ніде не навчаюся, займаюся лише музикою.

Вони не зраділи цьому. Відверто кажучи, у КПІ я вступав заради батьків, бо вони страшенно хочуть, щоб я мав вищу освіту, навіть якщо не буду працювати за спеціальністю. Хочуть, щоб я був освічений, і з дипломом. 

Їм важко повністю зрозуміти, чим я наразі займаюся, важко прийняти, що музику можна сприймати як постійний вид діяльності, а не лише як хобі. Проте бачу, що разом із тим, як розвивається моя кар’єра, ставлення батьків змінюється.

Вони дуже люблячі насправді. Завжди мені допомагають, завжди порадять, якщо це потрібно. Наразі вони роблять все, щоб я із комфортом писав музику в США. Підтримують, не заважають, не примушують займатися тим, що мені не подобається. Я дуже це ціную.

Уроків ніколи не брав, не дивився уроки на YouTube, не співав гами. Навчився співати природно.

Життя у США буває стресовим. Я не зовсім люблю змінювати оточення, знайомитися із новими людьми, бо для мене це важко. А щодо кар’єри, то я постійно працюю — наразі маю дуже багато часу, щоб писати пісні. Можливо, інколи навіть більше, ніж в Україні.  

Мотивації теж вистачає, бо для мене займатися кар’єрою — це наче спосіб повернутися у те, чим займався до переїзду, й відчути, ніби я вдома. За Україною дуже скучив, хочу повернутися. Побачимо, як буде.

Музика завжди була невід’ємною частиною мого життя, але я ніколи серйозно не брав її до уваги. З дитинства постійно співав вдома та у церкві: мій дідусь був дуже ініціативним пастором, завжди заохочував нас із братами і сестрами співати у храмі. З малих років я співав у церковних гуртах, тож добре проробив вокал, та й загалом зрозумів, що таке музика. Дуже вдячний тому часу й людям, із якими я був.

Два роки тому я заради цікавості почав робити кавери на популярні пісні у TikTok із думкою «а раптом щось вийде, і зі мною зв’яжеться якийсь лейбл». Тоді це все були мрії, але вже два місяці потому моя мрія почала здійснюватися, бо зі мною зв’язалися Black Beats. 

Загалом я почав серйозно займатися музикою тільки тоді, коли став артистом на лейблі. Почав бачити музику як нішу, в якій можна працювати й розвиватися. Я ніколи не хотів бути співаком, але все само собою так закрутилося, що зараз я із музикою «на ти» (сміється).

Як я вже казав, є вагомий вплив від того, що я співав у церкві. Крім того, мій музичний смак виховував старший брат — він слухав вдома американську поп-музику, зокрема й сучасний R’n’B, а я підслуховував і проникався всім цим. 

З того моменту, як я став артистом, багато перебрав від мого друга й продюсера — Влада Лібенсона. Слухав артистів, які йому подобалися, тож на мене добряче вплинув його музичний смак.

У мене нема одного найулюбленішого виконавця, але я дуже люблю joji, Джастіна Бібера, The Weeknd, Дрейка й Аріану Ґранде. Останнім часом ще зацінив Giveon i d4vd.

Основне і єдине джерело натхнення наразі — це моє життя і моменти, які я у ньому переживаю. Мої емоції, мої почуття. Мої колишні стосунки, мої друзі, моя сім’я. Усі пісні, які я створюю — про них.

Я дуже мрійливий, хоча з віком намагаюся раціональніше ставитися до багатьох речей. Хочу знайти золоту середину, щоб не бути надто песимістичним і не забивати на мрії, бо вірю, що вони мають великий вплив на наше життя. Наскільки ми віримо у них — настільки вони й реалізуються у нашому житті.

Після кількох відеокаверів у TikTok мене помітила Надя Деркач, смм-менеджерка Black Beats. Вона показала мої відео своєму хлопцеві, Владу Лібенсону, який на той момент уже працював на лейблі. Йому сподобалася моя музика, і він написав мені зі свого профілю, також прийшло повідомлення від офіційної сторінки лейблу. Коли я побачив ці повідомлення, страшенно зрадів, але на секунду подумав, що мене розводять. 

Я пішов до брата, показав повідомлення, і він теж спочатку подумав, що це якась афера. Він сказав: «Якщо це справді щось серйозне, то пиши їм, що приїдеш до Києва все обговорити». Ми домовилися із лейблом на певну дату, і так співпало, що на ті ж числа ми з братами раніше купили квитки на матч «Шахтар» – «Реал Мадрид». Приїхали всі разом у Київ подивитися футбол і заодно почати мою кар’єру артиста (сміється).

Це був жовтень 2021 року, ми з братами прийшли у офіс лейблу, поговорили з Владом Лібенсоном і Андрієм Комарем про лейбл, про те, чим вони займаються. Я показав їм свої демки, і їм було достатньо, щоб зрозуміти, що я справді щось умію. Неймовірно радий, що Лібенсон відчув це і повірив у мене. 

Лейбл Black Beats і команда, яка працює зі мною — це неймовірні люди, які роблять великий вклад у мою музику. Вони намагаються влаштувати все так, щоб я займався тільки творчістю і нічим іншим не переймався. Наразі наша співпраця проходить прекрасно, всіх їх дуже люблю і за всіма сильно скучив.

Я роблю те, що вмію, і лейбл не має радикального впливу на мої пісні. Якщо говорити про стилістику, то ми обговорюємо це з Владом Лібенсоном. Якби я страшенно хотів змінити стиль, думаю, що він не зміг би мене зупинити. Лейбл не впливає на мене, вони просто роблять усе, щоб я творив і робив це щиро — так, як я це вмію.

Щодо артистичного образу — також немає жодного впливу від лейблу. У мене взагалі нема образу: той Tery, що робить музику — це той самий Тарас, що живе життя.

Приємно, що ви так вважаєте. Зазвичай пишу все доволі швидко: спершу роблю музику, а слова приходять до мене майже фристайлом. Буває, записую на диктофон, як граю на гітарі, і за пів годинки можу наспівати цілу пісню з лірикою. Так виходить найщиріше, і поки що такий підхід дається мені легко.

Тексти пишу з власного досвіду, бо про чужі історії я наразі не можу співати щиро — перебуваю не на тому рівні сонграйтингу. Хіба буває, що беру історію із власного життя і інтерпретую її інакше, не так, як я її проживав.

Не можу сказати, що у нас є якась чітка ціль, ніби ми зациклені на тому, щоб робити лише щось хітове. Ми робимо різне, багато пишемо «у стіл». Просто любимо музику — він по-своєму, я по-своєму. Виходить цікавий симбіоз, який заходить людям, і я цьому страшенно радий. Творимо так, як уміємо і як хочемо.

Небагато про це думаю. Дуже хотілося би жити з творчості й заробити музикою на весь комфорт, який потрібен людині. Хотілося би зробити великий тур Україною, Європою і Америкою, зібрати колись стадіон. Звісно, це мрія кожного артиста й взагалі доволі банальні речі, але я не бачу у цьому нічого поганого.

Хочу зробити свій вклад, щоб пройшли роки, і хтось згадував: «А от Tery писав класно, чуттєво!». Хочу принести щось особливе й історичне в українську музику, розвивати і показувати її багатогранність.

Фотографії: Даніл Прівет, Михайло Мезінов, Аліса Zzipurlove