Тексти

Важка музика України: 17 колективів, які варто послухати

Макс Чухліб
5087

Важка музика в Україні переживає не найкращі часи. Основні гурти минулого згасли (ми вже розповідали про «ТОЛ», «АННА», «Роллікс», Merva, «Димна Суміш» та інших), а сприятливих умов для виконання року й металу в нас стає все менше — в останні роки, наприклад, закрилися кілька найважливіших для спільноти концертних майданчиків. 

Однак найпомітніші імена важкої сцени, що орієнтуються на українського слухача, продовжують грати й самовіддано вкладати власний час, гроші й енергію у фінансово невигідну для себе справу. Все заради ідеї — щоб важка музика в Україні продовжувала існувати.

Крім того, вже остаточно сформувалася плеяда наших виконавців, які завоювали увагу західного слухача, концертуючи за кордоном й видаючи альбоми на тамтешніх лейблах. Наразі українська сцена для них є радше другорядною, оскільки у Європі їхня творчість є більш виправданою фінансово. Відповідно, музика цих гуртів міцно інтегрована у західний культурний контекст.

Зібрали для вас найважливіших та найактуальніших представників української важкої сцени вдома й за кордоном.

Метал на експорт

Motanka

Головні езотерики українського металу — гурт Motanka із Луцька. Вони з’явилися наче нізвідки та одразу стали помітними на Заході та в Україні водночас: у 2018 році отримали друге місце на Wacken Metal Battle, тоді ж підписали контракт із австрійським лейблом Napalm Records, на якому в 2019 році випустили однойменний дебютний альбом. Цей реліз був поєднанням класичного металу зі східними мотивами, що тематично звертався до рідновірства — і він неабияк зацікавив українського та європейського слухача.

Motanka грають дуже своєрідний етно-метал. Вони майже не використовують фольклорних мотивів у музиці, натомість стиль їхнього одягу, декорації на виступах і тексти пісень вказують на неабияке захоплення учасників гурту езотерикою і язичництвом. Таке тематичне наповнення творчості вбиває одразу двох зайців: вона добре заходить українській аудиторії, вихованій на гуртах «Тінь Сонця» та «Кому Вниз», і водночас є чимось екзотичним і непересічним для західного слухача.

У 2019-му Motanka виграли Best Ukrainian Metal Act, і здавалося, що на шляху до всесвітнього визнання гурт уже не спинити. Проте коронавірус і повномасштабна війна поставили стрімкий розвиток колективу на паузу — зараз хлопці активно волонтерять, збирають гроші для ЗСУ. Хоча раніше і згадували в інтерв’ю про те, що готують новий матеріал.

Радимо послухати: Oy ty moya Zemle, Bosymy Nizhkamy, Air

IGNEA

Підписанти Napalm Records і, за сумісництвом, переможці Best Ukrainian Metal Act у 2020 році. IGNEA виконують орієнтальний мелодичний дез-метал — у них технічні гітарні рифи, чітка ритм-секція та атмосферні синтезаторні пасажі поєднуються із гнучким вокалом харизматичної фронтвумен Хель Богданової, яка може й оксамитовим мецо-сопрано заспівати, й добре поставленим ґроулом здивувати.

Колектив вистрілив у 2015 році завдяки треку Alga, який нині має більше восьми мільйонів переглядів на YouTube. Після цього вони випустили ще два альбоми — Sign of Faith (2017) і The Realm of Fire and Death (2020), а також нещодавній спліт BESTIA із гуртом Ersedu.

Радимо послухати: Alga, Şeytanu Akbar, Leviathan, Jinnslammer, Queen Dies

Somali Yacht Club

Корифеї українського стоунера, що несуть слухача неспішними хвилями атмосферної музики під впливом шуґейзу й постметалу. Ці львів’яни — рідкісні представники важкої музики в Україні, які послідовно працюють над розвитком власного унікального звучання замість того, щоб копіювати будь-які інші музичні впливи. Вони дбають про свою артистичну еволюцію, не бояться розвивати напрацьовану музичну формулу новими складовими — як результат, Somali Yacht Club сьогодні стоять поруч із найпомітнішими західними іменами жанру — Elder, Truckfighters, 1000mods та іншими.

Somali Yacht Club випустили трилогію повноформатних альбомів, об’єднаних спільною концепцією — The Sun (2014), The Sea (2018) i The Space, що вийшов у квітні цього року на солідному французькому лейблі Season of Mist. Плавні туманні рифи, імлисті построкові текстури, елементи дабу й спейс-року разом із мінімалістичним вокалом і лірикою створюють у Somali Yacht Club цілісне психоделічне звучання, що піднімає до небес, гріє розжареним сонячним промінням, а потім опускає до морських глибин. 

Радимо послухати: Gold, Loom, Vero, Blood Leaves a Trail

1914

Приблекований дез-метал про Першу світову, який після початку повномасштабного вторгнення Росії звучить ще гіркіше, ніж раніше. Львів’яни взяли Велику війну на озброєння своєї артистичної концепції, однак вони зовсім не возвеличують жахливі події того часу. Навпаки, їхня музика є різко антивоєнною, адже мета 1914 — показати, наскільки жорстокою і нещадною є війна.

Вони виходять на сцену у своєрідному вбранні початку ХХ століття, а вокаліст Дмитро Кумар перед виступами вимазується брудом, входячи у моторошний образ «голосу війни», що пронизливим ґроулом оповідає про найкривавіші битви Великої війни — Мез-Аргоннську операцію, Верденську м’ясорубку, Месенську битву та інші. 

Музика 1914 складається із лютих барабанних бластбітів, колючих блек-метальних тремоло і громіздких сладжевих рифів. Вони нещадно гримлять і тріщать, наче танк часів Першої світової, що повільно, але впевнено насувається до окопу з переляканими солдатами.

1914 підписалися на лейбл Napalm Records у 2019 році, й випустили на ньому у 2021-му чудовий цілісний альбом Where Fear And Weapons Meet, який відшліфував музичні та артистичні ідеї гурту до блиску. Пізніше реліз увійшов у топ найкращих релізів року за версією авторитетного західного видання METAL HAMMER

На австрійському лейблі, крім того, перевидали попередні повноформатники колективу — дебютний Eschatology of War (2014) та The Blind Leading The Blind (2019), завдяки якому про колектив зі Львова дізналося широке коло західних слухачів.

Радимо наше інтерв’ю з фронтменом гурту Дмитром Кумаром.

Радимо послухати: FN .380 ACP#19074, Vimy Ridge, A7V Mephisto,  The Hundred Days Offensive, Gasmask

White Ward

Одесити White Ward вистрілили завдяки якісному поєднанню постблеку, дарк-джазу та тріп-хопу на дебютнику Futility Report (2017), який називають метал-версією культового альбому нуарної електроніки Perdition City від норвежців Ulver. З часом White Ward перебралися до Києва, змінили склад учасників, почали експериментувати з музичною формулою і зазвучали настільки унікально, що позбулися будь-яких порівнянь щодо своєї творчості. За аналогією до Somali Yacht Club, сьогодні White Ward є актуальними та запотребованими у світовій ніші постблеку.

Одесити завжди грали вельми девіантну музику, однак на свіжому альбомі False Light (2022) вона звучить ще специфічніше — дарк-джазова складова доповнює агресивні гітарні рифи й вокал, однак, окрім саксофона й фортепіано, до музичної формули гурту тепер додалися ще й труба з віолончеллю. А на кількох треках нової платівки взагалі можна несподівано почути неофолк і пост-панк. 

Перехідною ланкою між дебютником і останнім на сьогодні альбомом є Love Exchange Failure (2019), який став найкращим українським релізом 2019 року за версією Best Ukrainian Metal Act. Після нього, у 2021, видали міні-альбом Debemur Morti у ролі ювілейного двохсотого релізу однойменного французького лейблу, підписантом якого White Ward є ще з першого альбому. На тому релізі, до речі, можна почути гостьовий вокал Ларса Недланда із Borknagar

Радимо послухати: Stillborn Knowledge, Love Exchange Failure, No Cure For Pain, Debemur Morti, Phoenix

Space Of Variations

Наймодніший український металгурт, який завдяки послідовній роботі над стилем треків, кліпів, обкладинок та дрес-коду спочатку отримав визнання в Україні, а пізніше вийшов на європейського слухача через контракт із Napalm Records

Space of Variations — гурт із Вінниці, який починав ще наприкінці із нульових під іменем «Пространство Вариантов». Тоді хлопці грали російськомовний хаотичний хардкор з дисонансами та нестандартними розмірами, однак потім розпалися, щоб повернутися у 2015 році з оновленою назвою та англомовним треком Gunsight, залетіти на Best Ukrainian Metal Act (BUMA) та отримати звання найкращого важкого гурту того року.

З часом колектив змінив концепцію у бік більш мелодійного металкору, знову здобув звання найкращого українського важкого гурту за версією BUMA у 2017-му, випустив «модний» повноформатник Mind Darknet у 2018 році та почав дивитися у бік західної аудиторії. Після підписання контракту із Napalm Records справи у Space of Variations пішли ще успішніше — вони відіграли кілька великих європейських турів та випустили два непоганих мініальбоми: XXXXX (2020) і IMAGO (2022).

Радимо послухати: Ultrabeat, Moonlight, Where Are You Tonight?, Gunsight, Куб

Jinjer

Найвідоміший український гурт за кордоном і, за сумісництвом, найодіозніший метал-бенд на батьківщині. До повномасштабного вторгнення росії учасники Jinjer висловлювали контроверсійні думки щодо війни на рідному Донбасі, українізації та Революції Гідності. Коли гурт у 2021 році анонсував концерти у Москві та Санкт-Петербурзі, українська музична спільнота вибухнула протестом, і здавалося, що дорога до українського слухача для Jinjer вже закрита назавжди. Однак після 24 лютого 2022 року колектив почав активно волонтерити, а басист Євген Абдюханов записав відео, де вибачився перед українцями за попередні висловлювання і дії гурту.

Гурт із Горлівки починав наприкінці 2000-х, грав грув-метал й був важливою частиною нашої важкої сцени. Під час свого «українського» періоду Jinjer випустили дебютний мініальбом Inhale, Do Not Breathe (2012), повноформатник Cloud Factory (2014) та виграли BUMA у 2013 році. 

У 2015 році Jinjer стали першими українцями на лейблі Napalm Records, після чого почався «парад контрактів» наших гуртів із австрійцями. Колектив почав турити по всьому світу, досягати небачених висот і додавати до своєї музичної формули нові прогресивні елементи — з того часу вийшли мініальбом Micro (2019) та повноформатники King of Everyting (2016), MACRO (2019) і Wallflowers (2021).

Переломною для Jinjer стала композиція Pisces — західних слухачів вельми здивувало поєднання ніжного приджазованого вокалу й агресивного ґроулу фронтвумен Тетяни Шмайлюк. Блогери почали знімати реакції на живе виконання треку у студії, і сьогодні відео має вже 66 мільйонів переглядів на YouTube.

Радимо послухати: Vortex, Teacher, Teacher!, Judgment & Punishment, Words of Wisdom, Outlander

Stoned Jesus

Справжні баті нового українського року, з яких частково почався «прорив» наших андеграунд-гуртів на Захід. Коли Stoned Jesus чи не першими на українській важкій сцені показали, що український гурт може грати якісну рокмузику та їздити у тури Європою, вони сколихнули цим всю нашу незалежну сцену й надихнули багатьох молодих виконавців повторити їхній успіх. Сьогодні Stoned Jesus аж ніяк не можна зарахувати до важкого металу, проте вони заслуговують на символічне місце у цій підбірці.

Гурт заснував Ігор Сидоренко, відомий у спільноті іншими музичними проєктами — першим українським неопрогом Arlekin і першим українським построком Krobak. Також Ігор заснував один із перших українських сінгер-сонрайтерських проєктів у стилі Ніка Дрейка та Еліота Сміта Voida

Дебютник Stoned Jesus, First Communion (2010), звучав, як рафінований стоунер-дум. Пізніше гурт почав рухатися у бік психоделіки, випустивши свій уже культовий альбом Seven Thunders Roar (2012). На ньому була та сама легендарна пісня I’m The Mountain, що набрала вже більше 15 мільйонів переглядів на YouTube.

У 2015 році гурт досягнув піку з альбомом The Harvest, який на сьогодні є найбільш чіпким і найкраще спродюсованим їхнім релізом. Після нього Stoned Jesus вздовж і впоперек об’їздили Європу з концертами, відіграли на культовому фестивалі Hellfest, заскочили з виступами до Південної Америки й підписали контракт із Napalm Records

Шанувальники та лейбл очікували, що гурт піде по вже протоптаній стежці, і знову випустить щось чіпке й хітове. Однак шалений успіх Stoned Jesus виснажив учасників колективу, і наступний альбом Pilgrims (2018) був радше свідомою втечею від слави — на ньому гурт скаржився на важке життя у турах і шукав нового звучання, додаючи до музичної формули прогресивний рок, нойз-рок і краут.

За словами Ігоря Сидоренка, австрійський лейбл не дуже тепло прийняв такі експерименти. Фронтмен гурту відчував, що «напалми» не надто зацікавлені у розвитку гурту, тож Stoned Jesus пішли звідти, ставши «першим українським гуртом, який покинув Napalm Records». Сьогодні Stoned Jesus вже підписані на лейбл Season of Mist, на якому має вийти новий неназваний альбом. Він записувався на студії Spivaki Records поблизу Ізюма, який нещодавно звільнили Збройні сили України.

Радимо послухати: Black Woods, Electric Mistress, Here Come the Robots, Silkworm Confessions, Excited

Метал удома
КАТ
Автори одного з перших альбомів повномасштабної війни, «Поклик», що на початку вторгнення загубився у вирі новин. Харків’яни «КАТ» починали із канонічного хардкору англійською, потім співали російською і поступово рухалися до постхардкору, додаючи до своєї музики нових несподіваних елементів.
Найновіший українськомовний альбом «КАТ» записували на студії Spivaki Records поблизу Ізюма напередодні війни. «Поклик» став відображенням того, що було на думці у багатьох учасників української незалежної сцени перед вторгненням: пошук нової ідентичності не лише у музиці, але й всередині себе.
Вартими уваги є також попередні альбоми гурту — «Герника» (2017) і «Это случится с тобой» (2019). На першому «КАТ» концептуально переосмислювали однойменну картину Пабло Пікассо та зображали настрої людини, яка роками живе у прифронтовій зоні. На другому вони глибоко занурювалися у себе й досліджували відчуття екзистенційного жаху.
У складі гурту — довголітні гравці харківської незалежної важкої сцени, що раніше грали у 5R6, Burrow та інших важливих для української музики колективах.
Радимо послухати: «Улисс», «Небо без облаков», «Обломок меча», «Это случится с тобой», «Цвях»
Обрій
Представники нового покоління українського дез-металу, що переосмислюють у творчості надбання старих імен «смертельної» сцени, додаючи до своєї музичної формули блекові тремоло й хардкорні рифи. Красива назва гурту естетично поєднується з моторошною музикою, а візуальне оформлення релізів і мерчу від знаного у тусовці дизайнера Ярослава Гроба викликає дикий захват.

Учасники цього ужгородського гурту встигли пограти у багатьох локальних бендах. Найпомітнішим із них є панкгурт The Symbioz, що діє з перервами від 2004 року — з нього починали гітарист Василь Лавер і вокаліст Микола Мага, які пізніше заснували «Обрій» як сайдпроєкт.
На рахунку гурту мініальбоми «Олтар Утопії» (2016), «В Залізних Обіймах Лещат» (2019), кілька сплітів, велика однойменна компіляція треків «Обрій» (2021) та навіть колаборація із хіп-хоперами «Тулим». Усі релізи — принципово українською мовою.
Радимо послухати: «Маятник змінює вектор», «Країна ментальних калік», Ad Civitas Solis, «Поля Камбоджі»
VOVK
Невгамовні «вовченята» українського андеграунду гучно заявили про себе дебютником LAIR у 2019 році. Альбом був диким сплавом пост-хардкору, мат-року й стоунера — унікальною авторською жанровою сумішшю. Крім того, хлопці з Києва добре попрацювали над артистичною концепцією: у прес-релізі дебютної платівки зазначалося, що пісні з неї були народжені у вовківні свідомості учасників гурту та зіграні у темних приміщеннях київських печер, а на виступах колектив одягався у сірі вовкулацькі сорочки. Для незалежної сцени, де завжди бракувало сміливих образів, поява VOVK була чимось неординарним і свіжим.
Хлопці спочатку поїхали у всеукраїнський тур, а потім — і у європейський разом із Stoned Jesus. Встигли й номінуватися на Best Ukrainian Metal Act 2019. Однак згодом щось пішло не так, із колективу пішов гітарист Олексій Червоняк. VOVK покликали на заміну Артема Міняйла із Bojevilla, однак теж не склалося. Згодом із гурту пішов і драмер Дмитро Красненков. У складі з Міняйлом «вовченята», тим не менш, записали чудовий кавер «Шо з-под дуба» від «ДахаБраха».
Наразі басист Олександр Куц знайшов собі нову зграю — Єгора Друзенка і Євгенія Хрульова із стоунер-гурту OOZE. Кажуть, що у вовківні їхньої свідомості народжується новий матеріал — віримо, що він стане черговим ковтком свіжого повітря для української незалежної сцени, адже на VOVK також чекає новий Heavy Resistance тур по Східній Європі зі Stoned Jesus.
Радимо послухати: Sho Z-Pod Duba (DakhaBrakha cover), Something, Ancient Times, My Own Private Thoughts
Bojevilla
Якщо у Паліндрома ранній «Скрябін» зашитий у ДНК, то у жилах Bojevilla тече музика легендарних «ТОЛ». І це не просто клішоване порівняння, бо маткор-колектив не копіює стиль «sad agressive», а радше переосмислює його, розвиваючи ідеї Прозорова й компанії у творчості. До того ж, з «божими вилами», як вони самі себе інколи називають, регулярно працює звукорежисер Кноб (Сергій Любінський), колишній гітарист «ТОЛ». Це і є справжня тяглість поколінь українського металу!
Гурт із Києва колись грав під іменем «Донор», а потім змінив назву й випустив у 2016 році перший сингл «Любов», який тепло прийняли шанувальники. З того часу ще вийшли мініальбом «Блуд» (2017) і повноформатник «Яскраво Чорний Ящик» (2019) — два релізи фаталістичного й розчарованого у людстві важковагового металу, після якого женеш від себе думки про марність життя.
Неабиякої індивідуальності Bojevilla своїми морально важкими текстами та навіженою сценічною подачею із самого початку існування гурту додавав вокаліст Володимир Ямпільський. Нещодавно він покинув гурт, а на його місце став гітарист Артем Міняйло — у такому складі «божі вила» вже готують новий матеріал. Цікаво, чи зможе зберегти ця інкарнація шарм попередніх робіт київського гурту.
Радимо послухати: «Шукай важкі шляхи», «Ремінь безпеки», «Місто», «Яма»
Sick Solution
Ці хлопці грають лютий низькочастотний хардкор, заточений під кач і розйоб. Бенд із Вінниці заснували ще у 2016 році, однак довгий час він був у тіні — і лише нещодавно Sick Solution сміливо вийшли на ширшу незалежну сцену й одразу здобули звання найкращого гурту на Best Ukrainian Metal Act 2021
Їхня музика — це вчорашній металкор із брейкдаунами й електронікою, якому згодом додали агресії, маскулінності й дисонансів у стилі пацанського металу українців Megamass. З такою філософією Sick Solution записали два мініальбоми — тужливий російськомовний «Воспоминания» у 2018-му і мужній майже англомовний Hardcore Samurai у 2021 році. 
Цікаво, що їхній вокаліст Тьома Трубецький — незамінний член команди своїх земляків Space of Variations. Він є їхнім турменеджером і відповідає за мерч. Одного разу навіть заміняв на сцені вокаліста Дмитра Кожухара, коли той не зміг виступити на черговому європейському концерті.
Радимо послухати: Godzilla, Banger 0432, Sicko Sound
0%Mercury
Чіпкий прикольний хаотичний металкор із жіночим екстрим-вокалом. Або ж «котик-хардкор», як самі себе називають 0%Mercury. Або ж «райдужний рок». Коротше кажучи, оригінальності харківського гурту ніяк не заперечиш, а яскрава вокалістка Елфі Елфман надає йому особливого шарму.
Колектив існує з 2016 року, однак серйозно заявив про себе лише минулоріч із ЕР Stump — його розтиражували музичні медіа, а сам гурт номінували на BUMA 2021. І не дивно, бо на мініальбомі 0%Mercury грали дуже впевнено й, попри важку дисонантну музику, звучали парадоксально легко й невимушено. 
До Stump харків’яни ще випустили EP Time to Embrace the Suck (2016). Він звучить не гірше за останній реліз гурту, а це означає, що вам точно варто його послухати.
Радимо послухати: Stump, Bosorka, Once More with Feeling, New Chapter, Supervisor
pušča
Найзагадковіший гурт української незалежної сцени, навколо якого витає ореол вічного саспенсу. Львів’яни pušča грають атмосферний постблек французькою, англійською й українською, а будь-який їхній виступ — це горор-перфоменс від вокалістки Сейри, що вигадує собі новий моторошний образ для кожного шоу. 
Гурт з’явився нещодавно, у 2019 році. Про нього одразу почали перешіптуватися не лише у Львові, де pušča заполонили собою чи не кожен концертний майданчик, а й по всій країні: колектив почав дуже активно турити й забезпечувати собі візуальну присутність буквально всюди. З того часу вийшов спліт із René Maheu (2020), мініальбом éphémère (2022), кілька синглів та благодійний реліз war is hell.
Складається враження, що pušča є радше концертним бендом, для якого на першому місці — ефект від виступу, а вже потім музика. Очевидці переповідають, що наживо гурт не завжди звучить стерильно й технічно, проте дуже хвалять сміливу й інновативну для української музики подачу. 
Радимо послухати: le vide, headlights, grandir
Septa/The Nietzsche
Два гурти вокаліста Євгена Тимчика, принципово різних за концепцією, але схожих за звучанням. Воно й не дивно: склад Septa i The Nietzsche відрізняється лише гітаристами, а грають вони хаотичну альтернативу з домішками маткору й прогресивного року. Ці одеські гурти почали діяти приблизно в той самий час, і неодноразово виступали в один вечір на концертах, фестивалях і тематичних подіях. 
У Septa Тимчик проявляється у ролі лірика й оповідача — чого тільки варта історія жінки, яка підпалила себе за загадкових обставин. Ця оповідь ниткою проходить через дебютник Lover (2013), мініальбом Destroyer (2014) і повноформатник Sounds Like Murder (2015). У останньому на сьогодні альбомі Bitten by The Serpent of the Kingdom of the Spirit (2019) Septa переосмислює історію міфічного єврейського Голема, описаного австрійським письменником Густавом Майрінком.
Радимо послухати: Pogroms, Golem / 1915, Ropes, Destroyer pt.1, 12th
Натомість The Nietzsche завжди були стьобними й провокативними, кладучи на музику поезію класичних світових і українських авторів й кожного разу виступаючи у новому образі — на сцені вони вже були глем-рокерами, клоунами, супергероями, самураями, блек-металістами та навіть гуртом Queen. Таку, м’яко кажучи, нестандартну подачу зрозуміли не всі, однак The Nietzsche запам’яталися незалежній сцені дуже надовго. 
Гурт випустив три мініальбоми з хардкорними піснями на тексти Едгара По, Джорджа Байрона, Джека Керуака, Івана Франка, Василя Стуса та інших — Intro to Advanced Poetry (2015), Welcome to Poetry 201 (2016) і Finals. (2018). На жаль, були й треки на тексти росіян Володимира Маяковського й Данила Хармса, але колектив вже сам себе за це суворо засудив. Наразі The Nietzsche змінили концепцію і почали грати іронічно-модно-молодіжний альтернативний рок.
Радимо послухати: The Golden Radio, In Kharms Way, James Franko, Poe’s Law, Mayakovsky.

Підтримай редакцію СЛУХ на Patreon чи прямим донатом — зараз нам це потрібно.

Щоб першими дізнаватися новини музики та культури, підписуйтесь на наш Telegram та Instagram.

Читайте також матеріал про 10 гуртів української важкої сцени 2000-х, які варто пам’ятати.