20 років тому вийшли українські та світові альбоми, що згодом стали голосом цілого покоління слухачів і слухачок 2000-х — напевно, кожен підліток тоді страждав під Numb від Linkin Park і Bring Me To Life від Evanescence, співав під гітару «Спи собі сама» від «Скрябіна» біля вогнища чи сотню разів слухав «Майже весна» від «Океану Ельзи» по радіо.
Настав час згадати солодку й безтурботну молодість, а для когось ранню юність — це 20 українських і світових альбомів, що вийшли у 2003 році.
До моменту створення свого шостого альбому Radiohead підійшли у якості головних експериментаторів тодішньої рок-музики. Під час запису нового альбому Radiohead наважились на черговий експеримент — вирушили повним складом до студії у Лос-Анджелесі, де разом із постійним соратником колективу продюсером Найджелом Ґодрічем відбулась найкоротша студійна сесія з часів їхнього дебютника Pablo Honey (1993), яка тривала всього два тижні.
Після кардинальних змін у музичній складовій на альбомах Kid A (2000) та Amnesiac (2001), Hail To The Thief став своєрідним поверненням до звичного «радіохедівського звуку»: еклектичного поєднання цифрового та фізичного, гітар і живих барабанів з модульними синтезаторами та драм-машинами.
Як і всі альбоми Radiohead, музичні журналісти та слухачі доволі високо оцінили Hail To The Thief, а в кінці року альбом увійшов до усіх можливих рейтингів найкращих альбомів 2003-го.
Пізніше різні члени колективу неоднозначно відгукувались щодо шостого студійника. Серед усього Том Йорк скептично оцінював своє бажання зробити все швидко, через що постраждали деякі пісні; гітарист Ед О’Браєн відмічав, що запис слід було скоротити до 10 треків, бо його тривалість відштовхнула деяких слухачів. Том Йорк навіть пізніше запропонував альтернативний трекліст альбому, з якого взагалі прибрав деякі композиції.
У 2002 році до рук Eminem потрапляє мікстейп Guess Who’s Back? молодого репера Кертіса Джексона, відомого під псевдонімом 50 Cent. Eminem запрошує його до студії у Каліфорнії, де Кертіс знайомиться з Dr.Dre. Під його дбайливим керівництвом виходить Get Rich or Die Tryin’ — дебютник, про який мріють усі репери, адже він був названий найгучнішим реп-дебютом десятиліття, а до кінця 2003 року став платиновим шість разів.
Успіхом свого альбому 50 Cent повернув популярність ґанґста-репу, що переживав не найкращі часи. Розфарбувавши темні закутки гетто в рожевий та домалювавши у них барвів естетики клубів нульових, він фактично вивів вуличні розборки у поп-культуру. Згодом успіх альбому породив нову цікавість до ґанґста-репу, а на сцені з’явились свіжі представники жанру: Jeezy, Rick Ross і The Game.
Дотепер тривають дискусії: який альбом Linkin Park кращий — Hybrid Theory або Meteora? Два альбоми, що визначили вектор руху мейнстримного ню-металу нульових, рівноцінно стали головними представниками жанру в 2000-х і закріпили гурт у якості одного з найпопулярніших альтернативних рок-гуртів свого часу.
Після приголомшливого успіху дебютника, що став найбільш продаваним альбомом 2003-го, Linkin Park повернулись до своєї студії у Каліфорнії, де разом із продюсером Доном Гілмором записали чергову добірку пісень, які стали саундтреком молодості багатьох міленіалів. А без треків Numb та Faint важко було уявити медіатеку тогочасних підлітків.
Meteora став логічним музичним продовженням свого попередника, не зруйнувавши те, що добре працювало, та удосконаливши звучання. Альбом одразу дебютував на першій сходинці чарту Billboard 200, розійшовшись тиражем у понад 800 тисяч копій за перший тиждень, і став найвищою точкою у кар’єрі каліфорнійців.
Absolution став першою яскравою демонстрацією любові фронтмена Muse Метью Белламі до антиутопічних романів Джорджа Орвела та різноманітних теорій змов. На відміну від попередника Origin of Symmetry, тексти композицій стали похмурішими. Белламі зазначав, що на запис альбому вплинув початок війни в Іраку, а провідними темами стали страх і недовіра.
Під час запису британці не мали суворих термінів, тому могли розігратись сповна, давши волю усьому, що в минулих роботах було лише точковим явищем. Саме на Absolution з’явились такі напружені рокові феєрії, як Hysteria та Stockholm Syndrome, які стали візитівкою Muse, а також Blackout і Butterflies and Hurricanes, що продемонстрували значний вплив класичної музики на колектив. Апокаліптична епопея Absolution стала проривом для Muse, принісши успіх гурту зокрема і в Сполучених Штатах.
Зі своїм четвертим повноформатником The White Stripes вирішили повернутись до щирої та сирої енергії рок-н-ролу, яку The White Stripes охрестили «поверненням до основ».
Під час двотижневої сесії запису альбому Джек Вайт користувався застарілим обладнанням, випущеним не пізніше 1963 року, а також повністю відмовився від використання будь-яких комп’ютерів під час продакшну та майстерингу платівки.
Результатом став Elephant — концентрований гаражний рок, на якому були відсутні прохідні пісні, який повернув у мейнстрим моду на електрогітари з примочками та розривні гітарні соло. А вінцем запису та одночасно його обличчям став один із головних рок-гімнів XXI сторіччя Seven Nation Army, який пізніше отримав премію «Греммі» в номінації «Найкраща рок-пісня» і через легкість у грі виявився справжнім нічним кошмаром продавців музичних інструментів.
З альбомом Frank засяяла яскрава зірка молодої соул-виконавиці Емі Вайнгауз. Завдяки чарівній суміші соулу, джазу, фанку та дивовижному вокалу дебютний альбом одразу приніс впізнаваність двадцятирічній співачці.
Основна популярність прийшла до Емі згодом, коли вийшов видатний альбом Back To Black (2006), проте її дебют отримав схвальні відгуки преси від більшості музичних критиків і приніс Вайнгауз кілька нагород, зокрема премію Айвора Новелло, яку видають за найвищі здобутки британських композиторів та авторів.
Дебютник Evanescence вмить поставив американський гурт на карту та познайомив світ з Емі Лі, голос якої став свіжим ковтком повітря серед купи фронтменів тодішньої метал-сцени.
Альбом поєднав у собі потужні ню-метал-бойовики Going Under та Bring Me To Life, ліричність і мелодійність готичного-року, як у баладі My Immortal, написаної співзасновником гурту Беном Муді, для якого Fallen став першим і останнім студійним альбомом у складі Evanescence.
Fallen так і залишився найбільш комерційно вдалим записом гурту та піком їхньої популярності, розійшовся шаленим тиражем у 17 мільйонів копій, протримавшись у чартах понад 65 тижнів, і забрав дві з п’яти номінацій на «Греммі-2004»: за найкраще хард-рок-виконання (Bring Me To Life) та нагороду «Найкращий новий виконавець».
Після абсолютного успіху альбому Mezzanine у 1998 році, який став вітриною бристольського тріп-хопу, на новий студійник Massive Attack довелось чекати майже п’ять років. За цей час від гурту відкололися Ендрю Ваулз і Ґрант Маршалл, що фактично зробило Роберта Дель Наджа головною фігурою у складі.
Перші спроби записатись розпочались ще у 2000-му, протягом тривалих джем-сесій, проте пізніше більшість записаного матеріалу була відкинута. Різні експерименти під час запису 100th Window вилились у те, що запис став першим для гурту, в якому не використовувались наявні семпли, до всього на ньому не було варіацій хіп-хопу та джаз-ф’южну, як на попередніх роботах колективу.
Загалом 100th Window став найслабше прийнятим альбомом з усієї дискографії Massive Attack, хоча в його монотонній гіпнотичності є особливий присмак.
За продюсування дебютного альбому молодих прогрокерів взявся сам Рік Рубін, який вирішив проблему відсутності номінального басиста у The Mars Volta, прихопивши з собою Флі з Red Hot Chili Peppers. Також на альбомі засвітився і Джон Фрушанте, який доповнив і без того шалений гітарний риф Омара Родріґеса-Лопеса у пісні Cicatriz Esp.
Хімію The Mars Volta було важко контролювати через багато запрошених музикантів і складних та різнобарвних музичних партій. Але очевидно, що на De-Loused in the Comatorium колектив досягнув ідеального балансу.
Поєднання технічної віртуозності з піднесеними мелодіями та загадковими текстами принесли запису звання одного з найкращих прог-рок записів 2000-х років. А журнал Rolling Stone поставив його на 25-те місце у списку «50 найкращих прогрок-альбомів усіх часів».
Не дивлячись на те, що подвійний SpeakkerBoxx/The Love Below технічно є проєктом Outkast, насправді це два окремі альбоми від двох його учасників. SpeakerBoxx був записаний Big Boi, що був логічним продовженням напрацьованого за багато років стилю південного хіп-хопу з впливом психоделік-фанку. А The Love Below був записаний Andre 3000 — це експериментальна еклектична суміш психоделічної музики, попу, фанку, електро та джазу.
Пісня Roses стала єдиною, де обидва представники Outkast з’являються разом у рамках цього проєкту. А сингл Hey Ya! став проривним хітом альбому та фаворитом на радіо, що допомогло повноформатнику розійтись у США тиражем у понад 5,5 мільйонів копій. На фітах засвітився розсип різноманітних виконавців, серед яких Jay Z, акторка Розаріо Довсон і ще молодий Killer Mike, нині відомий за проєктом Run The Jewels.
Грандіозний подвійний альбом став головним хіп-хоп-альбомом 2003 року, отримавши «Греммі» як найкращий альбом. І ще він став другим реп-альбомом, якому вручили цю нагороду.
У світі, де не існує об’єктивної музичної критики, «Суперсиметрія» є об’єктивно найважливішим альбомом «Океану Ельзи». Ідеально витриманий баланс між бадьорим роком і драматичною лірикою, чудові хуки у піснях «Кішка», «Для тебе» і «Майже весна», широкий розмах і вигадливі аранжування у кожній композиції — альбом є лебединою піснею золотого складу львівського гурту та еталонним прикладом їхнього звучання.
«Суперсиметрія» — це смак. «Суперсиметрія» — це стиль. «Суперсиметрія» — це альбом, що вплинув на подальше звучання цілого покоління українського популярного року 00-х.
На другому студійному альбомі житомиряни «Друга Ріка» вирішили відмовитися від електронного звучання і перейшли до солодкавого поп-року під великим впливом «Океану Ельзи». Пізніше такий стиль переймуть гурти «СКАЙ», «Мотор’рола», «Фіолет», «Без Обмежень», «Антитіла» та інші, але альбом «Два» одним із перших закріпив канонічне звучання цього напряму української музики.
Клавішні для пісень «Новий день» і «Я чую тебе тут» допомагав записувати Сергій «Шура» Гера зі складу раннього «Скрябіна». Після випуску альбому «Два», зважаючи на розбіжності з Кузьмою, він вирішив приєднатися до «Другої Ріки» на постійній основі, де грає досі.
Дебютний альбом культового харківського гурту, що складається лише з голосу Андрія Запорожця (Sunsay) та бек-вокалу, гітари й бітбоксу Сергія Бабкіна. Повноформатник «Пятница» був виданий у епоху розмитих культурних кордонів, тож не всі композиції пройшли випробування часом — наприклад, шлягерного «Солдата» зараз важко слухати — хіба що у новій обробці Бабкіна. На цій музиці під великим впливом реґі, тим не менш, виросло ціле покоління українських слухачів.
Перший альбом «оновленого Скрябіна» без Роя Домішевського та з мінімальною участю Шури, на якому вперше прозвучали хіти «Мовчати» і «Спи собі сама». Стьобні простодушні пісні у поп-рокових аранжуваннях тут перемежовуються кількома меланхолійними, а після композиції «Дівчина Кончіта» на кілька треків наче повертається той самий ранній «Скрябін». Знавці дискографії The Cure, зверніть увагу: в тих піснях Кузьма, незважаючи на новий напрямок гурту, залишив для вас кілька цікавинок.
Альбом колаборацій гурту «Тартак» з українськими виконавцями, з яких варто виділити мегахіт 00-х «Понад хмарами» з Катею Chilly, а також пісні «Ні, я не ту кохав» із ВІА «Світязь», «МікрOFF/ONна перевірка» із «Роллікс» і «Вродливе м’ясо» разом із «Фактично самі».
Один із перших платинових українських альбомів, що продався накладом у 100 000 дисків. Повноформатник рясніє гуцульськими мелодіями й ритмами у обробці поп-музики 00-х, а хіти «Знаю я», «Аркан», «Коломийка» й ті самі «Дикі танці», хоч і не завжди добре слухаються у 2023 році, назавжди вписали себе золотими літерами в історію української музики завдяки перемозі Руслани на «Євробаченні-2004».
До того, як Drudkh почали класти тексти українських літераторів на атмосферний блек-метал, вони присвячували творчість природі, відчуженню, зміні сезонів, і найбільше — осені. На монотонному й меланхолійному дебютнику Forgotten Legends культовий харківський гурт почав закладати фундамент до цієї особливої естетики й звучання.
Другий за рахунком альбом одеського гурту, найпопулярніший серед інших їхніх записів через пісню «Формалин», найважливіший — завдяки еталонній концентрації повітряного інтелігентного звучання Flёur на перетині дрім-попу й арт-року. Загадковий, трепетний, справді магічний запис.
Послухайте також українськомовну версію «Формаліну» від Ольги Пулатової.
Дебютний альбом Андрія Данилка в образі чи не найбільшої антигероїні української масової культури — Вєрки Сердючки. Можна довго розбирати феномен цієї перформативно-кітчевої музики, але 20 років потому варто визнати: той самий ультрашароварний постмодернізм, який подарував нам веселі й запальні мегахіти «Гоп-гоп» і «Все будет хорошо», «допоміг» відродити уявлення про меншовартість української мови й культури в умах слухачів. Разом із тим Вєрка Сердючка ввійшла в історію українського телебачення із «СВ-шоу» — читайте про нього в нашому матеріалі.
Слухайте та читайте також про альбоми, яким виповнилося 30 у 2023-му.
Слухайте та читайте також про альбоми, яким виповнилося 30 у 2023-му.
