Альбому Кендріка Ламара Good Kid, M.A.A.D City — 10 років. Що говорять українські репери про класику хіп-хопу

Насправді не памʼятаю емоції, але коли нещодавно переслуховував і перечитував тексти, читав коментарі на Genius, то зрозумів, що це кіно. Це аудіобойовик, у якому є історія, боротьба хорошого хлопчика проти всієї тієї темряви, в якій він живе.

Вперше послухав десь одразу після релізу. Зазвичай стежу за новинками. Емоційно він для мене з категорії спокійного груву.

Послухав, як тільки він вийшов. Точно не пам’ятаю, де саме я побачив його, але до того я взагалі не знав, хто це. Окрім того, що ним займається Dr.Dre, про це було написано в пресрелізі до публікації.

Bitch, Don’t Kill My Vibe, бо з цим треком жодна біч не вб’є вайб, без шансів.

Улюблений трек цього альбому і майже усієї творчості Ламара — m.A.A.d city. Пісня, яку знаю напам’ять слово в слово і перечитував десятки тисяч разів, певно. Сенсове наповнення тексту та зміна треку розйобують неймовірно. Геніальний трек.

Дуже подобається трек The Art of Peer Pressure. Початок композиції безтурботний, наче починаєш розслаблятися, але вже через хвилину біт змінюються і чіловий настрій переростає в напругу. Фірмовий сторітелінг Ламара тримає від початку до кінця треку.

Однозначно. Використовую його як якір повернення у моменти, коли занадто сильно занурююсь у концептуальщину або надто високо заповзаю на «поверхневе звучання». Альбом поза часом і стилем.

Я зрозумів, що можна співати та говорити про те, що турбує, про якісь важливі речі. Зрозумів, що можна бути почутим, відомим, робити треки на 12 хвилин, як Sing About Me, I’M Dying of Thirst і не паритись, що тебе не буде в чартах.

Чесно кажучи, на мене жодним чином не вплинув. Це не зовсім той стиль музики, який я роблю, хоча час від часу й слухаю. Якщо вже так брати, мені Lupe Fiasco більше залітає.

Найважливіша риса Кендріка, як справді великого майстра, проявляється на цьому альбомі дуже яскраво: він уміє створювати дійсно концептуальні речі з глибоким змістом, але форма від цього не страждає. Вбудувати хіти у велике полотно так, щоб від цього все тільки виграло — неймовірно складно.

Сенси та концепт звучання у міксі класичного хіп-хопу золотої ери та сучасної «притрепованості».

Найбільше запам’ятався саме вдалим поєднанням усіх складових. Будемо відверті: мало кому вдається у великому альбомі гармонійно загорнути круті тексти та цікаву музику й об’єднати це все конкретною концепцією.

Неповторне флоу та різноманітне звучання, яке все одно залишає всі композиції в межах задуманої концепції. Що тут сказати: Dr.Dre — геніальний продюсер!

Щодо моди точно не скажу, але раджу послухати альбом Dave — Psychodrama. Цей альбом стилізовано під розмову з психотерапевтом, і це дійсно прекрасний концепт.

Важко згадати якісь гучні концептуальні роботи по типу Good Kid, M.A.A.D City. Моя думка — істинно концептуальних альбомів дуже мало. Можна ще назвати DAMN, але це також робота Кендріка.

Я насправді не впевнений, бо і до нього були такі релізи. Стверджувати, що саме він змінив цю тенденцію, я не берусь. Можу порадити взагалі послухати «тусовку» Кендріка — ScHoolboy Q, Jay Rock, J Cole, Ab-Soul..

Звісно. Не бачу жодних причин, чому такий альбом неможливий в Україні. Тим більше якщо врахувати, який культурний сплеск нас очікує попереду, після перемоги.

В українських реаліях можливо все, я вважаю. Ми вже навчилися створювати музику в будь-яких умовах. Інше питання, чи знайдеться людина, яка наважиться піти на це, бо ринок зараз диктує геть інші правила. Сподіваюся, що це станеться. Чомусь є відчуття, що це може зробити Santorin.

Вважаю, що можливий, якщо в ньому будуть правильно пропрацьовані герої, а сама тема буде актуальною. Друге питання, чи потрібна концепція людям у 2022 році? Таку роботу можуть смакувати люди з вишуканим смаком. А чи матиме вона право на успіх у середньостатистичного слухача?

Так, дочекайтеся моїх альбомів «Темна. Права Півкуля» та «Темна. Ліва Півкуля». Це моя спроба в класику українського репу.

Мені здається, коли пишеш концептуальний альбом, ти закладаєш багато різних відсилок і сенсів, які люди мають розуміти. Нам потрібно закладати відсилки на нашу культуру, історію. Я впевнений, що дуже скоро такі альбоми почнуть в нас зʼявлятися, бо зараз розквіт культури, у тому числі репу.

Можливий, однозначно. Якраз зараз працюємо над цим з OTOY. Спробуємо зробити щось дійсно концептуальне. Майбутнє — за концептуальними релізами, як би фастфуд-музиканти не хотіли забити простір «прохідними» копіями копій. Тільки оригінальність та підхід до музики як до мистецтва!

Немає нічого неможливого, особливо в Україні. Якщо хтось подібне не робив, то просто ще немає такої людини.