Тексти

J Dilla — Бог хіп-хопу: до 15-річчя важливого альбому Donuts

СЛУХ
831

7-го лютого 2006 року, у свій день народження, репер і продюсер J Dilla випустив другий і останній прижиттєвий альбом Donuts. Канонічний реліз в історії хіп-хопу вийшов за три дні до смерті його творця від важкого захворювання крові. Прикутий до ліжка, Джеймс Єнсі написав майже весь альбом у лікарні, де мати розминала його занімілі пальці, щоб він міг завершити роботу.

J Dilla пішов у віці 32 років, але прожив насичене життя. Він працював із De La Soul, Common, A Tribe Called Quest, The Roots і багатьма іншими, його роботами надихалися Dr. Dre та Каньє Вест, а сам J Dilla заслужив звання одного з головних артистів в історії хіп-хопу. Після релізу Donuts потрапив у всі можливі списки найкращих альбомів року, десятиліття та усіх часів (останній — за версією Rolling Stones), а критики й виконавці вважають його одним із головних альбомів в історії не тільки інструментального хіп-хопу, а й жанру загалом.

СЛУХ вирішив дізнатися, що про цей альбом думають українські бітмейкери, саундпродюсери та репери. Ми попросили пригадати момент першого прослуховування Donuts, які він вплинув на їхню творчість і за що його цінують.

ПРЯМА МОВА

Єгор Гавриленко

Басист гурту [O], сольний проєкт The Lazy Jezus

Джеймс Єнсі для мене — Бог хіп-хопу, а його музика — це незаперечна релігія бітмейкерскої культури.

Завдяки йому я дізнався, що музику можна створювати не обов’язково тільки на музичних інструментах, а й на одних семплах від початку і до кінця треку. У моєму дебютному релізі Original Fighter можна явно почути вплив Джеймса на треках XXM, Original Fighter, I Need To Stop. Я багато походив по вулицях столиці, слухаючи його початкові альбоми, а останній альбом Donuts став витонченим прощенням великого майстра. Мої улюблені треки з цього альбому: Lightworks, Walkinonit, The Factory та Bye.

Vakula
 Cаундпродюсер, діджей, музикант
Donuts — це не просто хіп-хоп із джазовими гармоніями. Це ще й поєднання синтезаторної музики, ділеїв і інших елементів. Самобутній, оригінальний, унікальний альбом. Схожих просто немає.

Monsto

Діджей і саундпродюсер

Так склалося, що про альбом я дізнався вже постфактум. Але в танцювальній хіп-хоп-тусовці J Dilla вважається канонічним персонажем, так що його музику я слухаю з дитинства, ще з тих пір, як займався танцями. Але по-справжньому відкрив його для себе вже в зрілішому віці. Slum Village досі грає в моєму плеєрі.

Цей альбом пробив дно свого часу. J Dilla в принципі був першовідкривачем, на мій погляд. Збиті по відношенню до сітки елементи треку дають враження присутності, живого виступу, ці біти можна «помацати». При цьому не хочеться називати композиції «бітами», це скоріше «картини», «замальовки», «оповідання».

Teejay
Продюсер, бітмейкер
Цим альбомом свого часу я відкрив для себе семплінг і кульгаючий біт. Шот луп — нова фішка від J Dilla того часу. А для мене це — відкриття у своїх роботах. Donuts — дуже експериментальний, при цьому мінімалістичний альбом. І це у час, поки інші продюсери прагнули наповнювати свої біти якомога більше різними інструментами.

MC Fame

Хіп-хоп-продюсер, репер, учасник гурту «кАчевники»

У двох словах про J Dilla не скажеш. Будучи фігурою другого плану і проживши коротке життя, музичну спадщину він залишив після себе значну.

Участь в проєктах Slum Village, Pharcyde, The Ummah, Soulquarians, робота над абсолютним шедевром неосоула Voodoo від D’Angelo, круті роботи з Common і Bilal — перераховувати заслуги J Dilla можна довго. Простий і скромний пацан з Детройта роздавав такого стилю, що не можна ніяк заперечувати його вплив на хіп-хоп-культуру в цілому.

Рідкісне захворювання крові, госпіталізація, постільний режим, семплер Boss SP 303, портативна вертушка і семидюймові платівки — так народилася, напевно, найгеніальніша його робота. Рвана, з ніг на голову перекошена (навіть починається з Outro), заходить вона на одному диханні, і тільки-тільки начебто ловиш загальний настрій і занурюєшся в глибину звуку — альбом уже закінчився.

Боєць до кінця, поки міг, виступав в інвалідному кріслі, коли вже не міг — стукав біти лежачи на лікарняному ліжку. А мама розминала йому пальці, тому що руки німіли, а він хотів встигнути закінчити альбом. Встиг.

P.S. Рекомендую послухати його мініальбом Vol. 2: Vintage.

Алекс Первухін
Учасник гурту «ТИСК», власник вінілового лейблу Laconica
Я їхав з Києва в Харків, коли в плеєрі на шафлі заграв якийсь трек з Donuts. Він настільки попав у настрій, що я зразу почав шукати всю можливу інфу про пласт. Це був момент натхнення: я слухав музику і паралельно читав спомини очевидців, мами Ділли і власника Stones Throw, який і випускав цю платівку. Вперше почувши музику J Dila, я подмумав: ЯК? Як він це робить? Ніякі комп’ютерні секвенсери і віртуальні синтезатори такий саунд зімітувати не могли. А щодо музики: я ніколи не думав, що хіп-хоп може звучати так. Наче музична аплікація з різних журналів і книжок, де поєднуються елементи, які б у реальному житті навряд чи поєднались.
У центрі всієї творчості Ділли — семплер АКАІ МРС 3000. Це я пізніше вияснив, що більшість бітів Ділла написав у лікарні на іншому семплері (маленькій машині Boss SP-303), та все ж колись цей альбом мені асоціювався саме з МРС, з магією тих 16 падів. Цей лонгплей був ще одним вагомим аргументом, щоб зібрати гроші й купити МРС. І тепер, уже майже 10 років минуло — це найулюбленіша машина в моїй студії.
Хтось сказав, що враження від цього біттейпу таке, ніби ти сидиш в автомобілі у чужому місті і рандомно перемикаєш невідомі радіостанції. Окрім еклектичності, зверніть увагу на знамениту відсутність квантизації Ділли, тут вона відточена до абсолюту. Говорячи просто: всі ці семпли і біти зрізані і зіграні максимально нерівно, так, що ця нерівність створює новий грув. Техніку, яку Джей вклав у цей альбом досі юзають всі: від хіп-хоп бедрум-продюсерів до ваших улюблених електронщиків, які збирають повні верхауси.
І ще. В свої останні дні Ділла не думав про те, що життя несправедливе, не думав про те, що він витерпів багато болю — його фокус був лише на тому, щоб часу вистачило закінчити Donuts і поділитись ним з усім світом (через три дні Ділли не стало). Я тоді точно зрозумів, що якби кожна творча людина керувалася саме такими принципам, у нас би не було поганої музики заради грошей і слави, шоу-бізнесових інтриг і видань, де журналісти пишуть лише про тих артистів, за яких домовлено і про яких можна писати, ігноруючи інших.

Слухайте альбом Donuts на цифрових платформах: Apple Music, Spotify, YouTube Music, Deezer.

Читайте також історію дебютного альбому Arctic Monekys, який теж нещодавно відсвяткував 15-річчя.