Як Тейлор Свіфт захищає свою інтелектуальну власність

Станом на сьогодні Тейлор Свіфт має 394 зареєстровані та 79 активних заявок на реєстрацію торговельних марок по всьому світу. 173 з них — у США, 157 — у Китаї (!), решта — в Канаді та інших країнах. Для чого стільки? 

Це не так багато, якщо ваша мета — зареєструвати в якості торговельних марок:

Торговельні марки реєструються для конкретних товарів і послуг. Свої марки Тейлор реєструє не лише для музичних записів, але і для широкого переліку мерчу (одягу, напоїв, канцелярії, музичних інструментів, і т. д.), концертів та різноманітних цифрових медіа. Але на цьому Тейлор Свіфт не зупиняється.

Це виявилось найкращим рішенням в її ситуації та зразковим кейсом для музичного бізнесу. В 15 років співачка почала співпрацювати з лейблом Big Machine Records. Тейлор передала частину прав на свої пісні лейблу, який займався її просуванням. У 2018 році строк дії контракту закінчувався, і вона вирішила припинити співпрацю з Big Machine Records. 

Тейлор безуспішно намагалась придбати авторські права на власні шість альбомів, які належали лейблу. Далі пісні передавались між компаніями, але не самій Тейлор, чому перешкоджали засновник лейблу Скотт Борчетта та Скутер Браун, його новий власник і талант-менеджер Каньє Веста. Це призвело до того, що музикантка не може використовувати або як-небудь контролювати власні записані треки з перших шести альбомів.

Тейлор сама пише свої пісні, і за контрактом сторони домовились, що за нею залишаються авторські права на музику та тексти, а Big Machine Records отримує права на записи («мастери») треків усіх шести альбомів.

Це стандартна практика в умовах подібної співпраці. І, як це також часто буває, мирно розійтись їм не вдалося, бо мова йшла про великі гроші, враховуючи популярність співачки. Щоб використовувати звукозаписи власних пісень, Тейлор мала би викупити права або отримати ліцензію від компанії, що зрештою стала розпоряджатись правами на них, — Shamrock Capital. Але умови, які пропонували Тейлор, були неприйнятними. 

На цьому етапі було прийняте виняткове рішення — перезапис треків. За Тейлор залишалось ексклюзивне право виконувати свої пісні. До 2020 року контракт забороняв їх перезаписувати, але щойно ця можливість замайоріла на горизонті, артистка заново записала всі свої шість альбомів, чим створила нові звукозаписи, права на які тепер цілком, повністю і без застережень належать їй.

Перезаписані альбоми вийшли у світ з приставкою «Taylor’s Version» у назвах. Ці альбоми не нівелюють ті, що були записані первинно, і існують у мережі поруч із ними. Більше того, нові записи звучать максимально схоже, щоб не втратити аудиторію, яка вже прикипіла до улюблених хітів.

А так можна? Давайте розберемось.

Текст, музична композиція і звукозапис твору в США охороняються авторським правом. При цьому права на текст і музику існують окремо від прав на звукозапис: останні прямо залежать від перших.

Первинно, майнові права на пісню належать автору/-ам тексту та музики, майнові права на звукозапис — виробнику запису, а далі — як сторони домовляться за договором. Немайнові права (право визнання авторства, право вимагати збереження цілісності твору, тощо) завжди залишаються за авторами.

Власник авторських прав на звукозапис може зокрема робити копії пісень, розповсюджувати їх, укладати ліцензійні угоди щодо запису тощо, не порушуючи при цьому права автора пісні.

Так само — не можна. За українським законодавством, звукозапис називається фонограмою, а у виробника фонограми виникають на неї суміжні права внаслідок її вироблення:

Суб’єкти суміжних прав при виробленні фонограми зобов’язані утримуватися від дій, які можуть порушити авторське право та/або суміжні права інших осіб (ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

Ідентична або дуже схожа фонограма з високою ймовірністю буде визнана порушенням суміжних прав. Водночас суттєве значення має те, як саме прописаний розподіл прав у договорі між артистом і лейблом.

Якщо лейбл досі володіє правами на звукозаписи, як Тейлор може записувати майже ідентичні треки, нічого при цьому не порушуючи?

В американському Copyright Act є таке правило:

Виключні права власника авторського права на звукозапис не поширюються на створення або копіювання іншого звукозапису, який повністю складається з незалежної фіксації інших звуків, навіть якщо такі звуки імітують або симулюють звуки іншого захищеного авторським правом звукозапису (17 U.S.C.A. § 114(b)).

Тобто, за американським законодавством, можна перезаписувати ті самі пісні, навіть якщо вони дуже подібні, як Свіфт і одна з її свіфтіс, це все одно буде окремою незалежною фіксацією творів.

Уже можна впевнено сказати, що ця стратегія спрацювала. Тейлор, будучи власницею авторських прав на пісні, зберегла за собою і так зване «право на синхронізацію», або право, що дозволяє використовувати пісні в медіа, телешоу, відеоіграх, рекламі. Маючи бажання використати трек, творець розважального контенту повинен отримати дозвіл і від його автора, і від виробника звукозапису. Свіфт розуміла, що основний, якщо не весь, прибуток за контрактом внаслідок такого використання отримає лейбл, тому блокувала це зі свого боку, тим самим суттєво зменшуючи цінність оригінальних записів і привертаючи увагу до перезаписів, права на які належать їй.

Хтось назве підхід Тейлор Свіфт до захисту інтелектуальної власності експансіоністським, але дивлячись на масштаб її популярності, важко звинуватити її в неправоті. Насправді перед нами — приклад мудрого управління нематеріальними активами та перманентного розширення захисту власного творчого портфоліо, що в результаті надає співачці надійні юридичні інструменти проти більшості відомих випадків несанкціонованого використання інтелектуальної власності.