Тексти

Почати слухати шуґейз: 9 визначних альбомів

19 Бер 2024

Шуґейз почав формуватися наприкінці 1980-х в Ірландії та Великобританії. Головною особливістю жанру було використання спеціальних ефектів та педалей для спотворення, розмиття і збільшення фідбеку гітарного звуку. Під час живих виступів музиканти стояли на місці й постійно дивилися під ноги, де були розташовані потрібні педалі.

Через такий стиль гри жанр прозвали шуґейзом: «shoe» — черевик, to «gaze» — споглядати. Натхненний нойз-роком і гучними гітарними експериментами The Velvet Underground та Sonic Youth, розмитим звучанням і нерозбірливим вокалом Cocteau Twins, а також психоделією 1960-х, шуґейз перетворився на один із найвпливовіших музичних жанрів.

Розповідаємо про 9 важливих альбомів, з яких варто починати знайомство з шуґейзом.

The Jesus and Mary Chain — Psychocandy (1985)

До того, як шуґейз став шуґейзом

Альбом Psychocandy шотландського гурту The Jesus and Mary Chain можна сміливо назвати протошуґейзом. Брати Джим і Вільям Рейд поєднали ритмічність постпанку з гітарним відлунням у стилі The Velvet Underground на альбомі White Light/White Heat.

На наступних роботах колектив відійшов від насиченого і шумного звучання, проте Psychocandy зміг закріпити статус The Jesus and Mary Chain як одного з найважливіших нойз-поп-гуртів, які посприяли формуванню шуґейзу.

My Bloody Valentine — Loveless (1991)

Основа, з якої варто починати знайомство з жанром

Для випуску другого альбому ірландського гурту My Bloody Valentine знадобилося два роки, кочування десятками студій, сотні тисяч фунтів стерлінгів і доведення лейблу Creation Records ледь не до банкрутства (хоча фронтмен гурту Кевін Шилдс це й заперечив). Практично усю роботу при записі Кевін взяв на себе, зосереджуючись на найдрібніших деталях, щоб довести звучання Loveless до ідеального стану. Наприклад, на запис тамбурина на пісні To Here Knows When пішов майже тиждень.

Перфекціонізм і кропітка праця окупилися: Loveless став першим альбомом, який спадає на думку, коли мова заходить про шуґейз. Він революціонізував тодішню музику і став чи не найважливішою роботою для формування жанру.

Slowdive — Souvlaki (1994)

Спокійний і меланхолійний погляд на шуґейз

Slowdive випустили пʼять чудових альбомів, проте саме Souvlaki вважається їхнім magnum opus — як мінімум, тому що він посідає одразу друге по важливості місце для шуґейзу після Loveless. Він не такий гучний і різкий, як повноформатник My Bloody Valentine, але він має особливість — приємне мерехтливе, дещо розмите звучання, що навіває легкий смутокя.

Не дивно, що саме з такими емоціями можна зіткнутися при прослуховуванні, адже робота над Souvlaki розпочалася, коли учасники гурту Ніл Голстед та Рейчел Ґосвелл розсталися. Попри розрив, вони продовжили працювати разом. Переживання і біль колишніх партнерів зустрічаються як у самій ліриці, яку написав Ніл, так і в голосі Рейчел, яка стала другою вокалісткою на альбомі.

Ride — Nowhere (1990)

Більше нойз-року та психоделії

Цей альбом разом із попередніми двома від Slowdive та My Bloody Valentine додається до святої трійці шуґейзу. Співпадіння це чи ні, але британці Ride також були підписані на лейбл Creation Records. Дебютник Nowhere вийшов у 1990 році. На ньому відчувається вплив нойз-року та психоделічного року 1960-х, через що повноформатник звучить енергійно та драйвово. Гурт надихався My Bloody Valentine, Sonic Youth і The Stone Roses.

Преса сміливо охарактеризувала Ride як шуґейз-колектив, хоча вокаліст і гітарист Енді Белл не погоджувався з цією характеристикою: «Моя перша реакція була такою: це ще один нудний тег».

Verve — A Storm in Heaven (1993)

Бритпоп, загорнутий у щільний гітарний шум

До виходу культової Bitter Sweet Symphony та альбому Urban Hymns у 1997 році, який подарував гурту статус одного з найкращих бритпоп-гуртів, The Verve випустили A Storm In Heaven. Ця робота і справді звучить, наче «шторм у раю»: гітари щільно нашаровуються одна на одну, подекуди чути відлуння то психоделії, то фрі-джазу (на піснях The Sun The Sea та Butterfly можна почути саксофон і трубу).

Lush — Split (1994)

Веселий і романтичний шуґейз

Вокалістка та гітаристка Мікі Берені та гітаристка Емма Андерсон були знайомі ще зі школи. У 1987 році вони створили гурт Baby Machines, який пізніше трансформувався у Lush. Після виступу з іншими шуґейзерами Pale Saints ними зацікавився менеджер і продюсер Іво Воттс-Рассел, співзасновник культового лейблу 4AD.

І хоча їхній дебютний альбом Spooky і збірка пісень Gala отримали більше визнання, Split можна вважати найромантичнішим та наймрійливішим їх альбомом, який викликає приємне відчуття ностальгії. А Light from a Dead Star — чи не найкраща пісня, якою можна було відкрити альбом у принципі.

Bowery Electric — Beat (1996)

Синергія тріп-хопу та шуґейзу

Bowery Electric, гурт Лоренса Чендлера та Марти Швенденер, проіснував усього сім років (1993–2000). За цей час музиканти випустили три повноформатних альбоми. Однойменний дебютний Bowery Electric (1995) був уособленням шуґейзу, а останній Lushlife (2000) звучав більше, як класичний тріп-хоп. І саме другий альбом Beat увібрав минуле й майбутнє звучання дуету — Лоренс і Марта гармонійно поєднали шуґейз і тріп-хоп.

Beat — це монотонне, статичне гітарне звучання, лінивий вокал, накладені лупи і біти, притаманні хіп-хоп-композиціям, що систематично повторюються. Застрягши поміж двох жанрів, Bowery Electric створили нестандартну, унікальну роботу, яку можна радити як і фанатам шуґейзу, так і поціновувачам тріп-хопу.

Lovesliescrushing — bloweyelashwish (1993)

Балансування між ембієнтом і шуґейзом з вкрапленнями ґлітчу

Lovesliescrushing випередили час. У 1993 році дует Скотта Кортеза та Меліси Арпін-Дуімстри випустив дебютний альбом із дивакуватою назвою bloweyelashwish. Це робота на межі ембієнту й шуґейзу чудово поєднує обидва жанри. Музичні рішення Скотта сміливі й нестандартні: міцна, непробивна стіна гітарного шуму, який місцями зривається на електронний ґлітч і скрегіт, що ріже вуха. Цей звуковий пейзаж чудово розбавляється ніжним голосом Меліси, що підкреслює ембієнтовість альбому.

bloweyelashwish допоміг дуету сформувати свій особливий стиль у музиці, не схожий ні на що, який надалі еволюціонував у роботах з не менш вигадливими назвами — Xuvetyn (1996), Glissceule (2002), Voirshn (2002). У період з 1996-го по 2002 ріу Скотт Кортез відійшов від діяльності в lovesliescrushing і очолив Astrobrite — ще один шумний і гучний шуґейз-колектив.

Have A Nice Life — Deathconsciousness (2008)

Ґлумґейз: важкий і похмурий шуґейз

Коли гурт Дена Барретта і Тіма Макуги у 2008 випустив свій перший альбом Deathconsciousness, критики не були особливо уважні і пропустили вихід одного з найважливіших альбомів XXI століття. Проте, на щастя, перша робота Have A Nice Life не оминула небайдужих користувачів мережі інтернет: альбом привернув увагу гостей каналу /mu/ на форумі 4chan та музичному форумі Rate Your Music.

Deathconsciousness важко віднести до конкретного жанру, проте одне точно: атмосферно і змістовно Have A Nice Life були ближче до тяжкої музики, ніж до звичного інді- або альт-року, з яким асоціюється шуґейз. Характерною для емоційно важкого повноформатника є і лоуфайність у звучанні, що чудово заховалась у тужливому гітарному овердрайві.

Як зізнавався сам Ден Барретт, на запис альбому пішло менше 1000$, і більша його частина була записана через мініатюрний мікрофон на ноутбуці музиканта. Це багатошарова робота, яка брудним, нерафінованим звучанням занурює у невимовну, глибоку печаль. І, звісно, не можна пройти повз обкладинку Deathconsciousness — це картина «Смерть Марата», написана у 1793 році французьким художником Жаком-Луї Давидом.

Читайте також інтерв’ю з plaaaato, автором мрійливого українського шуґейз-альбому.