Знайомимось: plaaaato — мрійливий шуґейз по-українськи

Мене звати Костя, мені 18. Я народився в Запоріжжі, де прожив більшу частину життя. Потім переїхав у Київ, а після Києва — до Варшави. Займаюсь культурним розвитком України, гітарно-педальним шумінням, пишу музику, допомагаю іншим музикантам. Хочу, щоб інді-музика в Україні ставала якіснішою і щоб її ставало більше.

Я почав займатися музикою в 14 років. Це було просте самовираження: мені хотілось розповісти про себе і світ навкруги. З часом зрозумів, що можу допомагати і розвивати людей через творчість, і це мене дуже мотивує робити щось цікаве.

У 14 років почув американський гурт Ovlov і британців My Bloody Valentine — і захотів грати на гітарі (до цього я займався електронною музикою). Я попросив у батьків її мені подарувати, і вже на 15-річчя був з інструментом. Із цього моменту почалось моє захоплення гітарними звуком і експериментами.

Я записував гітару в аудіокарту завдяки зніманню звуку мікрофоном із комбопідсилювача і обробляв її на комп’ютері. Мене дуже захоплювали вібрації від неї, сила звуку з підсилювача і мелодійні шуми гуртів, якими я надихався. У цей момент я захотів написати альбом. Так і вийшов «побег» у 2021 році: безтурботний, літній, мрійливий.

Але в кінці роботи я був незадоволений, тому почав вчитися співу. Тоді ж знайшов перших гравців у гурт (Володимира на гітарі, Сергія на басу). Ми почали вчитися грати, готувалися до першого концерту. На жаль, я так і не довчився співу. Почалась війна, і цю навичку я вже вивчав вдома.

Із західного шуґейзу: My Bloody Valentine, Ovlov, DIIV, Astrobrite. З українських гуртів були corn wave, «станция видеопарк» та інші. Я слухав дуже багато музики — і мене було не зупинити. Я просто поринав у світ звуку й був у захваті від цього.

Мабуть, це сильно вплинуло на мій процес написання музики. Я завжди намагаюсь зробити велику хвилю звуку — максимально емоційну або епічну, на мою думку. Не люблю мінімалізм, його занадто багато в сучасні часи.

Мене надихає природа, звуки. Найбільше, звісно, надихають люди і всілякі події в житті. Починаючи з чогось хорошого, як під час написання альбому «побег», коли було літо, багато друзів і часи без війни. Я тільки почав доросліташити і цікавитись музикою, перші концерти і закоханість. Так і закінчуючи жахіттям, як під час роботи над Vse Zminylos.

На мене вплинули друзі, які ділилися великою кількістю музики зі мною. Моя дівчина, батьки, любов до них і переживання труднощів з ними.

Кевін Шилдс також вплинув своєю наполегливістю і бажанням створити щось нове. Він зробив найкращий альбом, який я чув за все своє життя, — Loveless. На нас весь час щось впливає. 

Музика — це половина мене. Це моє минуле, теперішнє, майбутнє. Мої думки й почуття. Окрім самовираження, я хочу, щоб моя музика були інструментом розвитку людей, елементом збільшення їхнього світогляду і тригером емоцій. 

Я би хотів, щоб інді-музика в Україні була більш якісною, її було більше — і так само було більше людей, які нею цікавляться. Хотів би колись стати професійним продюсером і спонсорувати українську шуґейз- і дрім-поп-хвилю.

Колись я відчув магію кількості звуку. Слухав знакові гурти цього жанру і поринав у це море. Поринав на різну глибину, відокремлював шари звуків і був дуже здивований можливістю цієї музики одночасно бути простою музикою на фон або радіо, але й мати великий спектр відчуттів, які можна зловити, якщо слухати уважно.

Останнім часом мені подобається стан українського шуґейзу. Headachee випустили непоганий альбом, Пацюк — EP з елементами дрім-попу і атмосферними вставками.

Більше українських артистів працюють із шарами звуку й цікавістю саунду, і я задоволений. З’являються нові гурти, виходять нові альбоми в цих жанрах. Радію, коли мені кажуть, що я посприяв цьому.

На жаль, ми ніколи не мали грошей на студії, тому всі записи домашні або дуже DIY-студійні: наприклад, запис барабанів на репетиційній точці з чотирьох мікрофонів (це мало). Чи запис вокалу в підвалі з подушками замість нормальної звукоізоляції. 

Узагалі, всім творчим процесом займаюсь я сам. Я придумую пісні й тексти, записую демки і зводжу. Інші музиканти зазвичай просто допомагають записати деякі окремі елементи пісень, коли їх неможливо записати самому.

Де завгодно. Якщо вам подобається бігати — я придумував ідеї пісень під час бігу. Якщо вам подобається їздити в метро — я придумував ідеї пісень для цього. Якщо у вас щось трапилось в житті — скажіть про це в пісні. Натхнення — це річ, яка може з’явитися будь-де, будь-коли і за будь-яких обставин.

Мені завжди хотілось зробити щось дивне і кричуще, максимально емоційне і домашнє. Сяйво символізує боротьбу з типовою музикою у рамках одного жанру, звуку і типових емоційних трюків, де емоційності не вистачає місця. Для мене це символ того, що я можу і хочу іноді зробити щось дивне і чудернацьке, але так само чудове для мене, як й інші мої пісні.

У нашого народу наразі дуже велике горе — війна. Коли я закінчив написання третього альбому, почалося повномасштабне вторгнення. І я, як мільйони людей, це все переживав, тому можу вважати наші почуття у цей період схожими. Я переїхав із рідного міста, два місяці не бачив кохану людину. Переживав обстріли, бачив зруйновані рідні місця. Саме про це останній альбом: про пережите минуле, теперішні зміни людей, світу навколо. І мрії про майбутнє.

Це великий щоденник, починаючи з перших годин обстрілів, закінчуючи тотальною депресією навкруги.