Українська музика 2022 року вже запам’яталася спалахом нових цікавих імен і набором сильних патріотичних і ліричних пісень. Серед них на особливу увагу заслуговує «Чи разом?» співачки KOLA. Лише за три тижні кліп на неї зібрав майже 2 мільйони переглядів і впевнено тримає друге місце у чарті топ-100 Apple Music в Україні.
Ми поспілкувалися з KOLA про історію пісні, співпрацю з Володимиром Самолюком (SKOFKA), саундпродюсером Ванею Клименком (лейбл ENKO) та творчість після війни. Але для початку — трохи історії співачки, яка далеко не новачок в музичній індустрії.
Анастасія народилася в Харкові, заспівала у два роки та займається музикою з семи, пройшла школу перемог і поразок у дитячих музичних конкурсах. Україна дізналася про неї у 2016 році, коли KOLA прийшла на «Голос країни». Потрапивши в команду Потапа, вона вибула на етапі нокаутів.
Далі Анастасія взяла участь у Нацвідборі на «Євробачення-2017». Не пройшла у фінал, але отримала ще одну порцію уваги, щоб відкрити новий етап — запустити сольну кар’єру піснею «Зомбі».
Наступні три роки Анастасія поєднувала розвиток себе як самостійної співачки з участю в ансамблі телепроєкту «Танці з зірками», а у 2021 нову прийшла на «Голос країни». Це сподобалася не всім — співачку розкритикували за те, що вона вже має впізнання та досвід, і займає місце того, кому цей конкурс дійсно потрібен.
У тому ж 2021-му KOLA стала активніше випускати власні пісні, і це дало результат. Першою залетіла лірична «Ба», співавтором якої став SKOFKA, на той момент вже автор хіта «Додому» (разом із KALUSH).
Наприкінці 2021-го KOLA та SKOFKA продовжили співпрацю хітом «Маленька дівчина».
А потім прийшов час пісні «Чи разом?» — глибоко ліричної композиції, де Анастасія передала біль українських жінок, що чекають на своїх чоловіків з передової. KOLA знала, про що пише — її чоловік зараз на фронті.
— Далі про пісню та своє майбутнє розкаже сама Анастасія.
Пісня «Чи разом?» була створена так само, як і всі інші пісні. Я сідаю на лавку біля хати моєї мами в Іспанії і починаю писати пісню. Щодо «Чи разом?», то спочатку з’явилася мелодія приспіву, на яку я потім написала слова, а куплет виник одразу разом з текстом. І все це я записую через навушники айфона.
Пізніше була замовлена студія, я хотіла переспівати вокал, але ми вирішили, що те, що я написала з першого дубля через навушники, було дуже душевно, і переробляти немає сенсу, варто залишити саме цей вокал. Аранжування створив талановитий Міша Мелкімян, тобто спочатку з’явилася музика, на яку я вже написала мелодію і слова.
— Коли ви зрозуміли, що це хіт? Чи було таке відчуття при створенні цієї пісні?
Насправді я ще досі не зрозуміла, що це хіт. Я дуже щаслива, що людям моя пісня сподобалася, що сьогодні моя музика їм надає сили триматися. Але так само вона допомагає мені, бо через неї я відпускаю те, що сьогодні в мене болить.
Радію, що я близько відчуваю всіх людей, яким подобається моя музика. При створенні цієї пісні не було відчуття, що от зараз це хіт, навпаки, саме з піснею «Чи разом?» чомусь багато разів питала у директора, друзів: а тобі подобається? Бо вона якось не дуже швидко в мене написалася.
— «Чи разом?» — це особиста історія? Чи це збірний образ переживання українських жінок?
Це повністю моя особиста історія, як і всі мої пісні зараз, це про мене. Мій чоловік в Україні, він в ЗСУ і кожен день я дуже переживаю. Сьогодні для нас всіх дуже важкі часи, є сварки, переживання — це все емоції.
Ми з чоловіком не виняток, після одної з таких сварок він зовсім не виходив на зв’язок, ну бо він, по-перше, не може, по-друге, ми ж посварились… Я дуже нервувала і саме тоді народились такі рядки, ну бо я вже не розуміла, чи то день зараз, чи ніч, чи ми разом, чи може він мене вже забув, чому він мовчить, дуже чекала відповіді.
А в куплеті я хотіла сказати про те, що я сьогодні відчуваю: нам всім стало неважливо, у що ти вдягнута, що ти їси, де ти спиш, на перший план вийшла цінність людини і те, що в тебе всередині. Я давно намагаюся жити саме за цими правилами, і щаслива, що сьогодні в нас так, дуже болісним шляхом, але це сталося. Мабуть саме через ми всі так сильно і об’єднались.
— Ви неодноразово співпрацювали зі SKOFKA та Ванею Клименком. Які у вас відносини? Чи можна очікувати KOLA не лейблі ЕNKO?
Так, Вова (SKOFKA) дуже талановитий, я його обожнюю, він написав майже повністю слова в пісню «Ба», а Ваньок написав другий куплет до цієї ж пісні, також SKOFKA написав мені слова у пісню «Маленька дівчинка», а я написала тільки останній бридж, де я співаю, що маленька дівчинка сильна, як мотузок.
Щодо лейбла, то ні. Я співпрацюю з Ванею Клименком, він мій саундпродюсер, дуже багато чому мене вчить, за що я йому дуже вдячна. Сьогодні я пишу такі пісні через те, що він багато чому вчив, надихав, казав, чому краще приділити увагу. Моя думка, що Ваньок Клименко — найталановитіший саундпродюсер в Україні, тому я дуже щаслива, що ми працюємо в команді.
— Ваші кавери на «Гуси», «Додому» та інші хіти — скільки в цьому просто бажання зробити кавер і розрахунку на профіт?
Мої кавери — це бажання показати людям моє бачення цих неймовірних українських пісень. Я дуже люблю переробляти пісні, брати пісню в одному настрої та стилі, а робити в іншому. Ці пісні, які я обрала, мені дуже подобаються, а «Додому» — це взагалі моя найулюбленіша пісня, тому саме такий був вибір. Маю надію, що ці версії також сподобались людям.
— Слухаючи ваші пісні від першої до наразі останньої, можна помітити, як в один момент вони змінилися за настроєм. Від ритмічних поптреків ви перейшли до більш ліричних, особистих історій. На це є причина?
Коли я почала писати пісні в 2016 році, то це був постійний пошук себе. Я дуже виросла всередині — тоді я була одна, а зараз зовсім інша, і мені це подобається.
Сьогодні пісні мають більш ліричний характер, тому що я так себе відчуваю зараз, мені дуже подобається писати змістовні пісні, коли я можу показати свою ліричність, де я можу заспівати красиву мелодію, показати, що в мене на душі. Бо мені здається, що саме ліричні пісні розкривають душу, те, що в тебе всередині.
Я щаслива, що маю такі пісні, бо коли виходжу виступати, то відчуваю себе органічно. Це не означає, що не буде веселих пісень — вони будуть, просто сьогодні не відчуваю в собі енергію і силу робити щось дуже яскраве або веселе.
— Є розуміння, що окремими піснями KOLA вже успішна. Як щодо альбому?
Наразі я не думаю про альбом, тому що сьогодні мій інстаграм перетворився на особистий музичний щоденник, який я веду, і в мене є читачі, слухачі. Тому не планую випускати альбом. Але він буде, можливо, всі ці пісні, які я зараз пишу під час війни, об‘єднаються в якийсь альбом, але поки про це я не думаю. Я просто роблю те, що відчуваю, і ділюсь своїми історіями в цих піснях.
— Ви вже думаєте про те, якою буде ваша творчість далі, після перемоги? Зараз такий період ліричності, переживання, переосмислення певних речей. Чи не хвилюєтеся, що буде важко писати інші, «мирні» пісні?
Я вважаю все, що відбувається, має відбуватись тільки органічно, і впевнена, що коли ми переможемо, то в мене буде стільки щастя всередині, що я обов‘язково напишу інші, веселі пісні. Але сьогодні є, як є, я не думаю наперед, що я писатиму, в мене все приходить по відчуттях.
— На 2021 рік у вас була мрія написати хіт і зібрати мільйон переглядів. Тоді майже вдалося, а тепер у вас є і хіт, і мільйон переглядів. Яка далі мета?
Дякую що нагадали, я й забула про це.
Моя мрія — це бути корисною людиною, я б дуже хотіла надихати наших людей, дуже хотіла б відчувати з ними цю близькість завжди, і хочу співати, просто хочу співати, хочу робити те, що я вмію, і те, що мені дуже подобається.
Я дуже хочу зробити свій перший концерт в Україні, я про це мрію, хочу концерт у мирній Україні, хочу, щоб ми всі раділи нарешті, щоб все це жахіття скінчилось, і ці звірі покинули нашу країну.
Хочу, щоб мої пісні давали людям сил, щоб про українську музику чув весь світ, хочу, щоб вони залишились в історії.
А ще хочу, щоб я та моя команда постійно розвивались, щоб ми завжди були у русі, бо найголовніше — це шлях, а не досягнення.
Хочу, щоб ми були щасливі в цьому музичному світі та від того, що ми робимо.
І хочу, щоб мій чоловік був живий та здоровий! Щоб більше не вмирали наші люди. Це, мабуть, найзаповітніша мрія на сьогодні.
