«Я знав, що це хіт»: SadSvit про пісню «Силуети», заробітки з музики та новий альбом

Я почав писати альбом у червні, одразу після пісні «Світанок». Спершу це були нахили до постпанку, його можна буде почути в кількох піснях. Але період із червня і дотепер — час мого знайомства з багатьма новими жанрами, наприклад, техно. Також я почав експериментувати з синтезаторами.

Хоча ще в 14 років, коли писав біти для реперів на замовлення, для себе я робив різні попсові штуки та дуже любив синт-вейв. Неонові штучки, відеогра Hotline Miami, оце все.

Тому зараз, маючи фундамент і аудиторію, я можу експериментувати та втілити якісь дитячі музичні задуми. Так і було з піснею «Силуети». Я написав її наприкінці вересня. Спочатку була лише гітарна партія як основний мотив, але я швидко забив на неї та вирішив, що не буду робити далі. 

Пройшов час, я сів ще щось писати, пройшовся по проєктах, знаходжу «Силуети» — і починаю розкручувати. Тоді було багато розмов про ядерну війну, і трек власне створений під впливом цього. Про це майже ніхто не знає, слухачі інтерпретують по-своєму, але там багато рядків про це.

Я знав про Лізу, але ми не були знайомі. Якось вона написала мені в Telegram, типу «давай я тобі войс тег». Ми посміялись, і зразу після цього я запропонував записати разом пісню. Я тоді якраз постійно слухав демку «Силуетів» і розумів, що це воно, що це на 100% бомба. 

У мене був перший куплет і приспів, але не було другого. Мені подобається вокал Лізи, я запропонував записати спільний трек. Через два дні вона кинула свою частину. 

«Силуети» не мала виходити так швидко, я планував залишити пісню для альбому. Але Ліза виставила шматочок у TikTok і він почав жорстко розлітатися і збирати десятки тисяч переглядів на день. Я напряг свого саундпродюсера Остапа швиденько доробити пісню.

Пам’ятаю, що Ліза позитивно сприйняла пісню, але, як мені здалося, такого запалу як у мене, у неї не було. Я ж був упевнений, що це роз*об. Так і сталося.

Тобто для успіху пісні був фундамент. На наступний день після виходу вона очолила Топ-50 українського Spotify. А якщо говорити про інтенсивність прослуховувань, то «Силуети» побили рекорд «Касети». Після виходу пісні її слухали в середньому по 130 тисяч разів на день.

Так. Можу сказати відверто, що моя музика мене забезпечує. Проте зараз я живу не в Україні, а в Австрії, тут трохи інша цінова політика. В принципі, з роялті у мене виходить середньостатистична європейська зарплата.

Я змалечку любив творити якісь штуки. Зараз хочу зробити свою колекцію одягу, процес пішов, мені допомогає дизайнерка. Ну, і я допомогаю ЗСУ, допомагаю закуповувати генератори в Європі, підтримую батьків. Тому фінансами розпоряджаюся акуратно.

Можу сказати, що в нас прибутки приблизно однакові.

Скажу сумну штуку: більшість заробітку в мене йде не з України, а з Америки та Європи. Звісно, найбільше слухачів в Україні, далі Польща та США. Але умовно за сто прослуховувань із США платять стільки, скільки умовно за п’ять тисяч українських.

Я про це дізнаюся вперше від тебе. Що я можу сказати… Ну, прикольно. Розумієш, у мене не дуже змінилося життя після успіху «Касети». Так, звісно, у перший день [злету пісні] була ейфорія. Але я швидко зрозумів, що ця ейфорія ні до чого не призведе, треба далі робити свою справу.

Просто музика для мене — не те щоб хобі, але… Я ще з дитинства намагався пояснити мамі: типу, ма, я розумію, що я в тебе лох без музичної освіти, але дай мені можливість цим займатися. Це було десь чотири роки тому. 

Мама мене підтримала: купили комп’ютер, наприклад. Я робив, робив і робив. І коли сталося те, що сталося, я сприйняв це як належне. Я це вважаю за подарунок від життя за те, що я ніколи не звертав зі свого шляху. 

У мене була колись така мрія, щоб десь на кухні люди вмикали мої пісні та розмовляли про життя. Знаєш, такі пусті розмови, вони ні до чого не приведуть, але зазвичай  стають приємними спогадами, коли люди розкриваються один одному. І от коли це відбувається під мої пісні, то це круто.

Звісно, я не думав, що буде такий успіх. Я думав про локальний успіх — таким він і був до повномасштабного вторгнення. Хоча в січні вже вірусилася «Молодість». Коротше, все як було — так і залишилося. Я спілкуюся з тими людьми, з ким і спілкувався все життя.

Знаєш, я багато років прожив з бабусею, ми так домовилися з мамою, щоб у мене було більше особистого простору. І, пам’ятаю, в дитинстві дуже любив робити пародії, малювати. А бабця в мене з Аргентини, прожила там до 20 років. Вона дуже активна людина, любить пісні, і зараз у свої 82 любить потанцювати. Так от вона тоді сміялася, називала мене «артістом», підтримувала. Але все одно казала, мовляв, це круто, але ж треба мати якусь зайнятість, поступити до виша.

Мама також мене всюди у всьому підтримувала, берегла, старалася віддавати всі емоційні та фінансові ресурси. Мене ніколи не обмежували в тому, чим я цікавився. Говорили: «Роби, що хочеш, просто паралельно займайся освітою, щоб була робота». Тому вона теж наполягала, що треба вивчитися. 

А я в дитинстві поставив собі ціль: мама кожного року намагалася возити мене на море, тому вирішив, що колись теж хочу звозити її на курорт. Щоб віддати їй те, що вона роками віддавала мені. І от тепер моя творчість розкручується. 

Мати рада, стала цікавитися, чи пишу я щось нове, як взагалі це [музична індустрія] працює. Вона дуже серйозно почала до цього ставитися. Вітчим взагалі в шоці. Він не думав, що таке може бути. Я не знаю, чи це через фінанси або фактично самореалізацію у 18 років, але його ставлення також змінилося. Загалом у нас дуже теплі стосунки в сім’ї.

Я постійно вивчаю нові жанри, люблю експериментувати. Дуже хочу зробити те, чого немає в Україні, але є у світі. І моя мотивація писати новий альбом — це отримати новий звук.

Концепція — це альбом про суспільство. Я нещодавно пройшов відеогру Stray. Такий кіберпанк, ти там граєш за котика. За сюжетом усі люди померли, і залишилися лише роботи, яких вони раніше зробили, як помічників по дому. Роботи почали переймати на себе звички людей. Я надихнувся грою і написав трек про наше майбутнє.

Я дуже сумую за Україною. Про це я написав дві пісні, в одній ліричний герой — мій дім. Є пісня-фантазія про останній день війни. Ну, і ще треки про кохання, таке. Я сподіваюся випустити альбом у січні 2023 року. Якщо мене не перемкне зробити ще щось