Як влаштована «Леся Квартиринка»: свято музики для креативної молоді

«Леся Квартиринка» — це проєкт, який давно виник у нашій студентській уяві, а зараз набуває дорослих форм, серйозності та впливає на розвиток сучасної української культури. Ми придумали його два з половиною роки тому як просто квартирник, але врешті нам захотілось більше ризикувати, брати нові масштаби — і це обросло великою спільнотою.

Каркас полягає у регулярному музичному фестивалі на Національній кіностудії імені О. Довженка. Він є відправною точкою для всього дотичного до «Квартиринки». Кожен день ми проводимо час усередині нашої спільноти, вигадуємо інші проєкти.

Це маленька піщинка, яка була лише на початку і від якої вже нічого не лишилося. Залишилися тільки назва та міф навколо того, що все починалося з квартирника. Навіть тоді це був не просто квартирник, а подія з натяком на щось фестивальне. Ти дивишся, як люди реалізують свої плани в житті та які в них амбіції, — як можна на фоні цього не втілити щось своє? Люди ростуть, тому і більше ризикують.

Це каламбур. Ми довго обирали з моєю подругою Ірою Панчук із Renie Cares, як назвати нашу подію, відкривали словники та перебирали різні слова — нічого не підходило. І тут о третій ночі наш друг Діма Солдатенко вигадав назву «Леся Квартиринка» — вийшов каламбур: Леся Українка — Леся Квартиринка.

Ми намагаємося у департаментах поєднати людей, які не тільки будуть працювати, але й дружити. Насамперед у них закладається концепт зближення, а потім уже «Квартиринка» і все інше. Багато людей хочуть доєднатись, пишуть нам, через друзів дізнаються — і кожен з них має свої сильні сторони. 

Спершу заснувався департамент декору, який придумала Маша Зеленкова. Вона в нього всю душу вкладає. Вони зараз мають майстерню, яку вже обжили. Загалом у департаментах ми намагаємося усе дитяче поєднати з серйозним — і це працює. 

Система така, що в кожного департаменту є голова. Це, переважно, засновники й засновниці «Квартиринки» — нас дев’ятеро. І кожен веде за собою десяток людей (Маша — сім десятків). Як зробити величезну візуальну анімацію — це до департаменту художників. Зуб із пап’є маше — департамент декору. Департамент фотографів, наприклад, ніяк і не згуртуєш, тому що фотографи — це часто сепаровані особистості, котрих можна з’єднати лиш у чат і один Google-диск. 

Нам завжди легко направити людину, яка до нас звертається, і рідко буває, що вона не підійде в жоден із департаментів. Мені здається, це допомогло «Квартиринці» на певному етапі все структурувати.

Коли ти відчуваєш багато енергії та розумієш, що ось це — явище, навколо якого треба обʼєднати людей, то все починає природно відбуватися. Чим в більшу кількість хороших спільнот входиш, тим сильніша ти особистість. 

На це ще впливає велика любов до людей. Ті, в кого вона бʼє через верх, є жилочкою «Квартиринки». Хтось у нашому спільному чаті написав, що з «такими людьми гріх бути інтровертом». Люди відчувають щирість, позитив, тому на наших подіях відкривається багато нових відвертостей. Наприклад, багато пар утворилося на квартиринках — і вони досі разом. Цей святковий фльор щось у людях пробуджує, і вони до цього тягнуться.

Наша філософія — це те, що ми формуємо спільноту навколо ідеї творення української культури в атмосфері святковості. Це наша дуже чітка місія.

Це основа «Квартиринки», яка виникає з інтуїтивного відчуття людей і музики. Цього разу у нас будуть виступати Chubareenee, «Рогата Жаба», «Пенсія», «Циферблат» та The Вйо. Chubareenee — це класний джазовий колектив. Маловідомий, але вони просто генії, а також наші друзі. В нас є дуже важливий пункт про те, щоб мінімум два гурти наших друзів були в лайнапі. Тоді всім спокійніше. 

«Рогата Жаба» — казковий гурт зі Львова, така собі екзотика для Києва, який мало тут виступає. Вони інтуїтивно вписуються у лайнап. «Пенсія» — самобутній івано-франківський гурт. Ми мріяли, щоб вони в нас зіграли. На минулій події вони виступили і багато хто їх викупив. Ми вирішили зробити їхні концерти традицією: під «Пенсію» класно викричатись і вилюбити одне одного.

«Циферблат» — якісний гурт, від якого ми відчули прихильність, плюс вони часто ходять до нас на події. Я передивлялася наші архіви, і на одному з відео наш відеооператор зловив когось із гурту під час квартиринського концерту. Під час розмови в нього вирвалось: «Чому “Циферблат” ще не виступав на Квартиринці?». 

І от прийшов час: 11-та «Квартиринка» з дрес-кодом у стилі близнюків з близнюками на сцені! І The Вйо — просто легенди. Прикольно завершувати вечір чимось з історією, з емоцією. Окрім того, всі люблять пісню «Зорі (Кожен з нас щось може)». Фронтмен The Вйо також буде грати з «Пенсією» на цій «Квартиринці», тому що вони друзі.

Так і формується лайнап, ми ніколи не понижуємо планку. Ми можемо не пропустити якийсь гурт, який не дуже нам подобається, тому що це може деструктивно впливати на наших людей. Вони ж не тільки на музику приходять, а й до людей, які на сцені.

Достатньо написати артисту: «Дивіться, у нас уже виступали всі ваші друзі — давайте і ви виступите». Коли ти в спільноті, то легко знайти ниточку, кому написати та з ким домовитись. Це вже не холодні дзвінки. Хіба що з ТНМК було трохи складно, а так ні.

Тематичність подій — це класно, бо можна легко створити мікровсесвіт, закрутити концепцію навколо чогось конкретного, особливо коли воно глибоко культурне. Наприклад, коли в нас виступали ВВ, ми копали в рух фестивалю «ВиВих» — першого молодіжного фестивалю незалежної України. В той час багато митців вистрілило, серед них і ВВ. Ми читали статті про фест, надихалися тим, що там відбувалося. Наприклад, вони пускали курей із літака — тому і ми пускали курей зі стелі на тій «Квартиринці». 

Дрескод — це щось завуальоване, але тематичне. Тоді в нас був дрескод «щасливі неформали». Зараз, наприклад, темою буде «дуальність», тому що буде 11-та «Квартиринка» — і ми знайшли казковість у цьому числі. Цю тему можна обіграти як завгодно. Плюс у гурті «Циферблат» грають близнюки Даня і Валя Лещинські, таке співпадіння.

У мене в нотатках є три папки: перша називається «Квартиринка» — там 700 нотаток, друга — «Квартиринка: ідеї», це ще 700 нотаток, і остання — «Геніальні ідеї», у ній 244 записи. Не всі з них реалізовуються, бо на кожну ідею потрібна команда людей, і не на все вистачає ресурсу. Тому ми йдемо по пріоритетах: це точно робимо зараз, а це може почекати. «Квартиринка» буде жити, бо задумів багато — не тільки для фестивалю, але й для сайту, Instagram, департаменту фотографів і так далі.

Спаська — це проєкт-перехрестя, де ми спільнотою проводимо час та інколи влаштовуємо щось від себе, здебільшого музичне. Також ми спробуємо працювати як лейбл, і почнемо з допомоги двом найсамобутнішим, на мою думку, гуртам — «Пенсії» і «Дичці». Вони унікальні у своїй філософії, і на декілька поколінь старші, ніж ми. Що цікаво, фронтмени обох гуртів свої ідеї, плани, стейджплани чи лайнапи спершу пишуть від руки на листку, а потім надсилають мені фото. У цьому є свій шарм.

Я вже не можу навіть думати категоріями «як було раніше». Було дивно відроджувати «Квартиринку», але ми починали з ризику і продовжуємо з ризиком. Коли ти відчуваєш, що воно того варте, то страх опиняється позаду. Нам сильно допомагав «Космос Табір» на всіх етапах. Коли в тебе є така допомога ззовні, то теж нічого не страшно.

Я просто написала їм: «Привіт, в нас є ідея “Квартиринки”, хочемо зробити». Це були перші люди, котрим ми запропонували цю ідею, і потрапили в яблучко. Ми звернулись до них, бо знали про їхню діяльність. Можливо, і нам напише хтось маленький, але з амбіціями, і з цього теж щось виросте.

Це мої друзі, які доєднались на самому початку. Єгор Кучерук, наприклад, став ведучим на другій «Квартиринці» та чудово впорався з цією роллю. Тарас Федоренко — наш режисер. Усі красиві лайви з наших концертів і монтаж промо-роликів — це його заслуга. Діма Гжибовецький — мій близький друг із Бердичева, який багато що робить: сайт розробляє, платіжні системи запускає, веде YouTube-канал, відповідає на всі коментарі. Яку задачу йому не даси, він її завжди виконає.

Ярина Квасній — копірайтерка. Має цікавий погляд на слово, тому вона голова вербального департаменту. Настка Рудницька — суперлюдина, яка заряджена на будь-які ідеї, вона робить нам декорації. Аня Ліпатова, колишня вокалістка The Feels, раніше робила нам тіктоки. Маша Зеленкова — студентка-архітекторка, зачинателька департаменту декору. Ще Іра Панчук — велика допомога у складанні лайнапів, ідейних рішеннях і утриманні «Квартиринки» як спільноти, де в організаторах ще і музиканти. 

Важливо мати таких хороших людей поряд. Хтось називав цю квартиринську двіжуху засновників «героями Марвел». Для мене ці всі люди — дуже талановиті та самобутні.

Це велична локація з історією, де багато місця і свободи для фантазії. Нам за честь бути у списку людей, котрі там можуть трошки потворити. Від цього перетину минулого кіностудії і теперішньої експериментальної і ще юної «Квартиринки» дуже трепетно. Хочеться, щоби там вирувало життя, про котре зараз зрідка розповідають екскурсоводи.

По-перше, буде вижимка найкращих людей. По-друге, ми покажемо наші довгі старання, на меті яких закрутити вир-казочку, про котру всі довго згадуватимуть. В історіях в Instagram люди часто пишуть: «Радимо побувати на “Квартиринці” хоч раз». Можливо, ми увійдемо в історію, і ви зможете сказати, що були дотичні до цього руху. Хоча, може, це занадто голосно сказано. Але хотілось би.

Фотографії в матеріалі — Єлизавета Лібет, Ліза Букреєва