«Крихітка Цахес» — один із найголовніших українських альтернативних гуртів 2000-х. А пісня «На першому місці», що вийшла на однойменному альбомі 2005 року, — це візитівка гурту, неймовірно мелодійний і романтичний інді-роковий «бойовик».
Саша Кольцова розповідає, як був придуманий та записаний хіт «На першому місці», як ця пісня вплинула на кар’єру гурту і чому взагалі стала хітом.
Я думаю, це був інститут, останній курс, може, рік-два після. Я була закохана, вже не дуже пам’ятаю, в кого саме. У Міхона, гітариста «Крихітки Цахес», був риф, напевно. Приблизно через дві-три репетиції ми знайшли центральну ідею і двіжок.
Діма Мрачковський дуже любив фанк, тому басова лінія одразу була для нас не дуже типовою в принципі. Хотілося зробити світлу пісню, було одразу ясно, що вона перспективна.
Уже не пригадую точно, але вона така «квадратна», з програшем всередині, по класиці. Міхон довго придумував соло, на студії ще, здається, її переробляли, було багато ідей, потім Олег Артим і Артур Даніелян допилювали саунд. Скрипки справжні, виконує Аліна Лерман, якщо я не помиляюсь.
У кліпі знімались друзі, бюджет був близько 1500$, знімали на кіноплівку. Тоді все возили на студію в Москву чи Варшаву на перегон, кольорокорекцію робили спеціально навчені люди, купа проблем і грошей. Потім ми ще по голові від М1 отримали, ніби кліп надто попсовий після «Вменеємен».
Записували власним коштом, як і весь перший альбом. Довго. Писались частково в помешканні Олега Артима, частково в студії Roman Records, бігали туди після інституту.
Пам’ятаю, коли ми знімали кліп й приїхали зранку на локацію у квартиру на Бесарабці, виявилось, що господиня проігнорувала домовленості й не підготувала помешкання. І ми розбудили якогось мужика, що був із секс-працівницею. Вигнали всіх.
З жартів було, здається, про «ти на першому місяці». Від пацанів, звісно.
Ой, та фіг знає уже. Ну, коли тобі 19–23, то особисте життя — суцільна рвань. Хоча кого я обманюю — потім теж.
Ми знали, що це хіт, одразу. Публіка писала ці рядки на плакатах, які приносила на концерти, хтось робив кавери, цитували часто, в ефірах замовляли. Як ми знали, що це хіт? Просто ми тварини такі — відчуваємо, що качне наживо. Ми й зараз, коли робимо пісні, точно знаємо, що «просто розрив буде на концертах», а це — «для третини аудиторії і відданих фанів».
По-перше, до нас не було особливо відвертих текстів від жіночої особи. Ми ледь не першими в Україні проспівали українською слово «секс» у пісні. Хіт, бо вона проста, класна, чесна і про любов.
Ми її переробляли разів п’ять, щоб не нудно було, інколи акапельно співаємо з публікою. Останні кілька років концерти грали без неї, зі старих інколи тільки «Вменеємен», Lumipallo та «Деталь» граємо.
Ну, набридає все, просто у неї вже накопичений медіазаряд, і він працює на нейронах публіки. Це як старі пісні «Океану Ельзи» — вони вже не стільки їхні, скільки народні. Можна просто під гітару грати, і всім ок з цим.
Ми нормально вистрілили на той час і тримали непоганий темп до смерті гітариста Михайла Гічана у 2007 році. А потім нам треба було походити до психотерапевтів, але ми були надто молоді й думали, що вирулимо самі на своєму життєвому досвіді.
Ми почали записувати альбом «Рецепт» уже, так скажемо, зламаними. Я часто чую від тих, хто формувався у нульових, що ми були для них важливими. Так, ми багато що сказали першими і в нас був свій звук, свій заряд на концертах, а як це вплинуло на інших — хай вони розповідають.
Я сподіваюсь, ми надихнули багато дівчат і молоді тоді займатись музикою, хоча маємо лише два альбоми, максі-сингл і кілька синглів, ми не працювали як конвеєр. У нас у всіх мультирольові кар’єри, і це наш вибір. Але ми час від часу щось випускаємо і скоро ще трохи випустимо.
