В український прокат вийшов фільм з амбіційною назвою «Королі репу» Мирослава Латика. До цього режисер зняв кінокомедію «Халепа на 5 baksiv» та першу в історії українського кінематографа екранізацію коміксу «Максим Оса: золото Песиголовця». Ми очікували на трешову і недолугу комедію про сільських реперів, однак приємно здивувалися.
Розповідаємо, чим фільм «Королі репу» важливий у контексті українського кінематографа.
Фільм пройшов довгий і тернистий шлях перш ніж потрапив до масового глядача. «Королі репу» вперше презентували на Одеському міжнародному кінофестивалі ще в 2021 році. Втім, він дуже потрібен саме сьогодні.
В українському кінематографі не так багато музичних фільмів. Україна може похизуватися документальним кіно про музику: історія київського музичного андерграунду у двосерійному «Дайте звук, будь ласка!», життя профспілкового хору «Чорнобривці» у документалці «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» або дослідження вокально-інструментальних ансамблів 1970-х років у кінострічці «Вусатий фанк».
Якщо вітчизняну музичну документалістику можна назвати різноплановою та оригінальною, то про ігрове кіно цього, на жаль, не скажеш. Можна згадати музично-комедійний бойовик «Шляхетні волоцюги» або мюзикл «Гуцулка Ксеня». Проте в цих стрічках музика виступає радше як один із інструментів сторітелінгу, а не як обʼєкт рефлексії чи дослідження.
«Королі репу» хоч невпевнено і карикатурно, проте щиро намагаються дослідити феномен популярності хіп-хоп-культури з усіма її клішованими атрибутами. Головний герой Казан (Михайло Дзюба) та його товариш Арахіс (Антон Вельбой) мріють стати реп-зірками й починають з малого — виступу на сільській дискотеці. Звісно ж, вони одягнені в класичний реперський наряд із хокейних джерсі та снепбеків (кепка з прямим козирком, — ред.). Хлопці безперервно вигукують «йоу» зі сцени, щоби хоч якось завести публіку.
«Реп — правда, сука, жизнь», — промовляє герой Вельбоя, і фраза чудово описує, для чого хіп-хоп взагалі у цій стрічці. Реп виконує роль декорації, проте одна з найсильніших сцен — це момент, коли головний Казан починає читати (не співати) реп, у якому рефлексує над усіма зробленими помилками та злободенністю власного життя.
Окрім прозаїчного речитативу головного героя, можна почути багато вітчизняного хіп-хопу: Kalush, Krechet, Білий Бо, Levyy Mc та інших. Для музичного контрасту також чуємо поп-хіти гурту KAZKA, які у фільмі грають у сільмагах і на вечірках. Саундпродюсером і композитором «Королів репу» виступив електронний музикант Cepasa.
Режисеру вдалося створити авторське кіно, яке разом із тим цікаве масовому глядачу. Перша половина фільму виглядає, як будь-яка наївна сучасна комедія, знята в Україні — кринжові сцени зі стереотипними жартами про реперів, у яких процес копання картоплі в голові перетворюється на реп-кліп. Друга ж половина стрічки перевертає усе догори дриґом — і от на екрані вже не легка наївна комедія, а складна кримінальна драма.
Одна з головних проблем «Королів репу» полягає в тому, що він намагається проартикулювати все й одразу. Фільм хоче проговорити тему дружби, любові, відносин батьків і дітей, урбанізацію, відповідальність за власні помилки. І все це приправлено безперспективністю творчості сільських реп-ентузіастів. Урешті повноцінно розкривається лише тема відповідальності за власні вчинки, яку головний герой поніс сповна.
Попри наративну розпорошеність, «Королі репу» тримають напругу та інтерес аж до фінальних титрів. Підкупає жива мова героїв, чудові декорації (зокрема картонні упаковки з-під яєць замість шумоізоляції в «студії» головного героя), якісний саундтрек і продумана режисура. Все, що стосується форми — це якісне сучасне кіно, пропрацьоване до дрібниць. Проте ідейно залишається багато недомовленості, наприклад, подальша доля персонажа Антона Вельбоя.
Поява такої стрічки — важливий культурний прецедент в українському кінематографі. Це перший фільм, який бере український реп за основу для оповіді. Зі збільшенням інтересу до вітчизняної музики зростає цікавість аудиторії до тематичних фільмів. До 2014 року взагалі неможливо було уявити собі українське кіно про наших реперів чи хіп-хоп-культуру, проте сьогодні ми маємо «Королів репу». Кінематограф — це потужний інструмент популяризації української музики, тому сподіваємося побачити більше такого кіно на великих екранах.
Читайте також: 15 українських хіп-хоп-виконавців, яких варто послухати.
Читайте також: 15 українських хіп-хоп-виконавців, яких варто послухати.
