Зараз багато хто з тих, хто виїхали, проживає величезний пласт емоцій. Кількість напружених і стресових подій, які доводиться перенести кожному, хто залишив свій дім, складно осягнути розумом. Тут і розставання з рідними, і втрата дому, і невизначеність майбутнього, і труднощі в нових обставинах через мову, фінанси, тощо. І наверх до всього цього — вина.
Нині часто використовують поняття «синдром вцілілого»
Це окремий від посттравматичного розладу синдром, який пов’язаний із провиною через те, що інша людина, яка перебувала в подібних обставинах, загинула. Можливо, цей термін не зовсім описує ситуацію, коли одні люди їдуть, а інші залишаються на території України.
Але ми точно можемо сказати, що ті, хто виїхав, часто відчувають провину. Провину за те, що не допомагають, думаючи, що якби не треба було стежити за дітьми, вони були б частиною спільної справи. Провину за те, що залишили рідних і коханих вдома. А через те, що їм необхідно забезпечувати свої базові життєві потреби, вони не можуть допомагати. І знову вина.
Але що таке вина?
Це соціальна емоція, яка свідчить, що щось було зроблено неправильно чи протизаконно. У чомусь це корисна емоція — вона допомагає регулювати порядок у суспільстві. Але це абсолютно «законно», коли мати вивозить дитину в безпеку або люди похилого віку рятуються від війни. Тому варто поставити запитання: «Які правила були порушені?» — і навіть якщо так, то чому це було важливо зробити цій конкретній людині?
