Знайомимось: SHIP HER SON — завсідник електронних вечірок і мистецьких заходів

Мене звати Антон, мені 33 роки. Я народився і виріс у місті Дніпро, прожив там 26 років. Сім років тому переїхав у Львів. Половину свого життя я працюю дизайнером, змінюючи тільки префікси до цього слова. 

Після школи намагався поступити в ПДАБА (Придніпровська державна академія будівництва та архітектури — ред.) на архітектурний факультет, проїбав, пішов поповнювати мобільні рахунки в центрі, де спілкувався з багатьма цікавими людьми, які тоді брали «Трамадол» в аптеці на Ширшова. 

Наступного року таки поступив за гроші, майже нічого не робив, активно фрілансив, познайомився з майбутньою дружиною, і після третього курсу подумав «‎а навіщо воно мені?»‎, доповів це у деканаті та через три дні влаштувався вебдизайнером.

Наприкінці нульових і на початку десятих у Дніпрі була досить шалена активність місцевих промо-груп, які організовували вечірки з різною електронною музикою – драм-н-бейс, дабстеп, брейккор, техно, іноді індастріал. Я познайомився з Євгеном Гончаровим (співзасновник митцівні Module), який цим займався, і почав допомагати йому з флаєрами.

Через деякий час став частиною Abstract Beats — ми робили досить успішні в нашій дніпровській бульбашці івенти з уклоном в абстрактний хіп-хоп і тріп-хоп, на мені було усе, що стосується візуальної частини. Інколи я грав діджей-сети з айпада — тріп-хопові на наших вечірках і EBM/TBM на інших. 

Згодом історія з Abstract Beats переросла у клуб Module. Я уже поїхав з міста, але продовжував підтримувати чуваків на відстані й тримати руку на пульсі подій, що відбувались у Дніпрі. В Module почалося серйозне відродження дніпровської андеграундної електроніки та будування спільноти, яка згодом переросте в лейбл Dnipropop. Я спостерігав за цим зі сторони, радів і цікавився.

Наступив перший ковідний локдаун, а з ним і активна онлайн-діяльність культурних діячів, в тому числі й моїх бро. Там типу лекції від Жені Гордєєва «Як створити трек в Ableton». Я тоді якраз оновив макбук і Ableton дав мені цілих шість місяців повноцінного випробного терміну. Був ідеальний час спробувати щось нове для себе. 

Через декілька днів після встановлення програми я наклацав на тачпаді й виклав на Soundcloud трек Vier Liter Wasser, який зібрав 86 лайків у мене в фейсбуці й сподобався мамі. Після такого успіху довелося наклацати решту EP, а потім і другого. Так і почав — за підтримки улюбленої спільноти.

Я не дуже серйозно до цього ставився до моменту, коли написав трек Kunst й виграв з ним Jager Music Awards разом з сертифікатом на випуск вінілу. Десь наприкінці 2020-го це вже перейшло у свідомий підхід, коли почав готувати лонгплей, тримаючи в голові його реліз на фізичному носії — я купив обладнання, підкачав деякі технічні моменти, зробив ревізію треків, які вважав найбільш притомними. 

Я не дуже цінував батя-рок типу AC/DC, Deep Purple та Rainbow і слухав те саме, що і мої однокласники в молодшій школі, як раптом в моє життя прийшов альбом Rammstein — Mutter. Він став базою, грунтом і взагалі перевернув всесвіт. Досить довго я крутив один гурт по колу і думав, що більше, в принципі, нічого не потрібно, але потім підтягнулись два нових джерела — телеканал Enter Music (дякую Богові за нього, привіт, Вова Дубровський) і форум про Rammstein, який я тоді адміністрував. 

Звідти я дізнався про безліч свіжої для себе музики різних жанрів, яку до сих пір дуже люблю. Активно купував компакт-диски, mp3-колекції на книжковому ринку та качав музику з субресурса місцевого провайдера Alkar, який зібрав якусь абсолютно єбануту на той момент по масштабам бібліотеку. Там було майже все потрібне в час відсутності YouTube і стримінгових сервісів. Навіть не довелось розбиратися з p2p-трекерами.

Якщо обрати 10 релізів, які для мене є найвпливовішими за весь час, починаючи зі школи, то це, мабуть, будуть:

• Gorillaz — Gorillaz
• Rammstein — Live aus Berlin (відео)
• Marilyn Manson — Holy Wood
• Wumpscut — Bunkertor 7
• System Of A Down — Toxicity (Серж Танкян — мудак)
• ISIS — Oceanic
• Einstürzende Neubauten — Halber Mensch
• Swans — The Great Annihilator
• Tool — Ænima
• The Cure — Pornography

Мене надихає як якісний нешаблонний контент у будь-якому прояві мистецтва, так і тотальна кринжатина в цій сфері або сфері реклами. Коли гуляю з собакою і проходжу повз вивіску «Пивасик-Телесик» серед кав’ярень третьої хвилі, кожен раз надихаюсь автором цього неймінгу.

Надихає дніпровська спільнота, її згуртованість і миттєва допомога одне одному. Надихають діячі культури, які успішно пробиваються крізь засилля трешу й буденності та не підлаштовуються під них.

Надихають українські письменники, режисери, стендап-коміки, концертні організатори, журналісти, музиканти, YouTube -блогери, та й в принципі усі люди, які вступили до лав Збройних Сил або перекваліфікувались у потужну волонтерську допомогу. 

Наприклад, Module Squad, у рамках якого нашу країну зараз боронять мої друзі, які раніше працювали у клубі Module, в тому числі його співзасновник Микита Козачинський. Або Євген Лір, письменник і співзасновник YouTube-проєкту «Твоя підпільна гуманітарка», який після повномасштабного вторгнення закупив уже більше 100 авто для ЗСУ й продовжує цим займатись майже кожен день без відпочинку.

Найбільше надихає український народ, його консолідація і сміливість. Думаю, що будь-яка інша європейська країна цього б не вивезла так, як це вивозимо ми — продовжуючи працювати, генеруючи нову творчість, організовуючи масштабні події, закриваючи черговий збір на космічні суми. 

Це зараз надає основні сили та натхнення, а не нова світова музика або кіно. Ними я уже встиг надихнутись раніше і воно приносить задоволення усе менше і менше з кожним роком. 

Головні герої та героїні — це, безперечно, ЗСУ, медики, волонтери та енергетики. Саме завдяки їм я зараз відповідаю тобі на ці питання. 

Якщо говорити про мистецтво, то в сфері візуального це Готфрід Гельнвайн — фотограф і художник-гіперреаліст, автор кількох музичних обкладинок, в тому числі й раммштайнівського Sehnsucht, яку тягають на собі репери на футболках від Balenciaga. Я тащуся від атмосфери, сенсів і кольорів його робіт.

Сторм Торгерсон, який подарував світу найкращі обкладинки альбомів з усіх, що існують. Такий підхід у сьогоденні досить важко уявити і усвідомити, особливо враховуючи розвиток технологій, 3D, Midjourney і Stable Diffusion. Справжнє мистецтво. Батько.

Музика для мене — це засіб самовираження у тій формі, що мені найбільше подобається і де мені зараз найцікавіше. Мені складно називати це хобі в принципі. Хобі — це про щось комфортне, коли ти отримуєш максимум задоволення від процесу й відпочиваєш душею та тілом.

Створення музики, підготовка релізів, зведення, мастеринг, артворк, промо-матеріали – це доволі зайобиста штука, де я, зі свома нервовими тіками, втрачаю досить багато нервових клітин і трохи сну. Я роблю усе сам, окрім технічної частини — саунд-інжинірингом займається Євген Касьян із Kurs Valüt. 

Час на створення одного треку збільшився з двох-трьох днів до трьох-чотирьох місяців у деяких випадках, тому що почали підйобувати перфекціонізм і бажання щось змінити в тому, що ти вже чув тисячу разів. Я цього уникав на початку.

Безперечно, я отримую свою дозу дофаміну, коли мені починає дуже подобатись композиція в процесі запису і коли вона потім подобається людям. Але паралельно з цим у день релізу мені просто хочеться відключитися від усього і пів дня лежати.

Це сто відсотків не головний мій рід діяльності й навряд чи колись ним стане, але воно вже повноцінно існує паралельно з моєю роботою і дійсно є чимось важливим. Навіть якийсь невеликий додатковий прибуток уже приносить. Головне в цьому всьому бачити кроки для розвитку й постійного покращення, або вчасно закрити проєкт. 

Ну, я виріс у сірому промисловому місті серед заводських труб під нескінченне будівництво, ремонт і пряму довбьожку в навушниках. Взагалі нічого не знаю про музичну теорію і не вмію грати на музичних інструментах — шлях був відкритий тільки сюди серед жанрів, де я добре орієнтуюсь і які можу писати прямо у себе вдома. 

Мені подобається енергетика і атмосфера цієї музики. Її агресивність, холодний настрій, прямолінійність, бруд, неідеальність, провокативність, персоналії. Не всієї — це сукупність багатьох жанрів. 

Наприклад, я зовсім не можу слухати зв’язку дарк-електро — агротек — ритмік-нойз або якийсь Anhalt EBM. Ще мій світогляд блокує використання специфічних для стилю ліричних тем, тому я досить довго йшов по шляху Tool з їхньою піснею Die Eier von Satan. 

Перші чотири трека Essen він прослухав — я це відслідкував по Soundcloud. Нічого не сказав, але підтвердив надання стемів для створення реміксу. Думаю, що йому було норм. Мій ремікс йому сподобався.

Я, чесно кажучи, дуже не люблю говорити про цю співпрацю і робити з неї піар-акцію, бо воно віддає меншовартістю. Усім похуй, коли з західними артистами працює якесь їхнє локальне бюро, тому не бачу сенсу робити щось надважливе з того, коли це робить українець. 

Ми справді вміємо робити свою роботу не гірше, на рівні й навіть краще та швидше. Дуже радію, що в мене був такий клієнт, дуже сподіваюсь, що мені не доведеться виносити на смітник усе, що в мене є від його проєктів, бо це колекція майже усіх релізів на всіх носіях і гора мерчу, в тому числі й з моїми артворками.