Знайомимось: Мія Рамарі — молода надія нашої поп-музики

Я з міста Сокаль, це дві години від Львова. Сім років живу в Львові. Переїхала, коли почалось навчання у музичному коледжі, зараз продовжую навчатись у Львівській консерваторії. Взагалі здобувати музичну освіту — це дуже довго: вісім років школи, чотири роки коледжу, уже третій рік навчаюся в академії, і думаю, чи варто йти в аспірантуру. 

Мені 21. Коли вступала до академії, змінила основний фах зі скрипки на джазовий вокал, і не шкодую про це, згадуючи, скільки часу та сил витрачала на скрипку. Крім музики не бачу себе десь іще, але, щоб заробляти на життя, працюю паралельно з навчанням на звичайних роботах.

Займаюся музикою із самого дитинства. Тато вчив мене співати, поки сам грав на гітарі. Я любила музику, тому ніколи не впиралась. Знала, що хочу цим займатися. Все ж, інколи скрипки у моєму житті було забагато, частково через це я і перейшла на вокал.

Слухаю різні жанри впродовж різних періодів життя. Колись дуже любила The Beatles, їхні пісні мене заспокоювали, я виступала з каверами на них. Потім захопилась творчістю Лани Дель Рей. Зараз мені подобається творчість Mitski. Я дуже люблю, коли можу відчути емоцію в піснях. 

Люблю слухати на фоні легке інді, серед них Man I Trust. Також люблю Tame Impala, Genesis, The Smiths, Crystal Castles. Переважно не слухаю музику гуртами, радше одна-дві пісні, які крутитиму по колу місяць. З українських виконавців мені подобається «Крихітка Цахес», особливо альбом «Рецепт». Колись дуже любила «Димну Суміш». Із сучаснішого люблю пісні Mistmorn.

Надихаюсь моментами, коли моє життя наче у фільмі. Я усе дуже романтизую навколо — мені завжди казали, що я розсіяна, бо у мене бувають моменти «романтизованого завтику». Мене легко відволікти чимось гарним, або ж я просто можу задуматись про щось, що мене захоплює.

Дуже захоплююсь акторами та їхньою акторською грою. Люблю Кіру Найтлі, особливо у фільмі «Спокута», також люблю Кілліана Мерфі — вважаю гру цих акторів просто неймовірною. Є ще багато акторів, імена яких я не запам’ятала, але надихнулась ними.

Не маю кумирів, та й ніколи не розуміла людей, які аж надто кимось захоплюються. Я просто намагаюся ставати кращою і не регресувати. Але мені подобається творчий шлях певних людей — коли вивчала джаз, захопилась історією багатьох творців. Однією з них є Елла Фіцджеральд, у якої було важке дитинство та життя, але, незважаючи на всі проблеми, вона зробила величезний внесок у історію джазу та всієї музики. Такі історії надихають і дають поштовх не зупинятись в моменти, коли немає натхнення чи відгуку в аудиторії.

Коли мені було 10 років, я вигадувала нікнейм для сторінки у Instagram. Cиділа на кухні й підбирала, але мені нічого не подобалось. Потім прийшов тато і приніс апельсини з магазину. Я взяла одну, на ній була наклейка, яку часто ліплять на фрукти з-за кордону. На наклейці було написано «Ramari». Мені сподобалось, як це звучить, я одразу приміряла до свого імені й записалася як «Мія Рамарі». З того часу нічого не змінювала.

Я співпрацюю з лейблом Jay Music. Лейбл написав мені, як тільки я виклала шматочок пісні «Не відчуваю зими» в TikTok. Наразі лейбл допомагає з оформленням всього, що стосується пісні — зведення, обкладинка, відео- чи фотозйомка і так далі. Я ніколи нікому не довіряла процес написання пісні та підбирання інструментів, тож у цій сфері я завжди залишаюсь при своєму смаку.

Мені дуже легко дається написання пісень. Я пишу пісні швидко, буквально за 15–30 хвилин може бути вже готова композиція, бо слова і мелодія вигадуються самі собою. Я ніколи не примушувала себе вигадувати щось насилу, коли не хочеться, бо знаю, що тоді нічого толкового чи щирого не вийде.

Коли потрібно робити аранжування, то там, звісно, довший процес. Я довго вибираю інструменти. Найважче зазвичай робити барабани й сольні партії гітари чи труби. Мені майже завжди все не подобається.

Усе пишу і відстукую на електронному фортепіано, але остання моя пісня «Повний місяць» — виняток, бо я самотужки записувала соло-партію скрипки. Я тоді вперше взяла в руки скрипку після двох років перерви. Але пальці досі не забули, тож соло написалось за пів години.

На це впливає багато речей. По-перше, сезонність виступів, адже влітку їх завжди більше. По-друге, те, що кличуть виступати переважно, коли вистрілила якась пісня, що, зрештою, логічно. Робити сольник я поки боюся, тому що не впевнена, що зберу багато аудиторії.

Також я перестала погоджуватись на виступи за «дякую» і копійчані суми. Це впливає на розвиток самого артиста й ставлення аудиторії. Оскільки більшість пропозицій саме такі, як я зазначила, а я перестала погоджуватись, то й виступів стало менше. Я вважаю, що кожен артист, який зараз виступає за вдвічі знижені організаторами суми, вартий суми втричі більшої. Бо як можна говорити про якісний звук, якісну музику і якісно проведений виступ, якщо у артиста банально немає на це достатньо грошей?

Я дуже хочу не вигоріти, тому що я багато працюю і мало залишаю собі часу на те, що дійсно подобається. Хочу, аби моя музика приносила радість мені й слухачеві водночас, тому буду продовжувати писати й просувати свою творчість. Хочу нарешті дорости до альбому і сподіваюсь здійснити це саме в цьому році.

Фото: Макс Чухліб