Інтерв'ю

«Іронія — ключова риса справжнього українця»: Євген Гордєєв про музичну сцену Дніпра та лейбл Dnipropop

Катерина Русецька
1460

Сутність нового жанру «дніпропоп», депресія Дніпра, індустріальні пейзажі — у розмові між людиною-оркестром і музикантом Євгеном Гордєєвим (Ksztalt, Kurs Valüt, МС Брехунець) і співкураторкою дніпровського фестивалю сучасного мистецтва та експериментальної музики «Конструкція» Катериною Русецькою.

— У чому сутність винайденого тобою жанру «дніпропоп», автентичності звуку та мелодійності в різних регіонах?

Я з регіону, де в міст у принципі немає автентичності. Вона ще є в селах на Донбасі, але в містах майже відсутня. Тому місцевий аудіальний образ вигадується просто зараз. Якщо я позиціоную Kurs Valüt як гурт з дніпровською автентичністю, це значить, що я її просто винайшов у 2017 році і заявив, що це і є дніпровська автентичність. Вона створюється з нуля.

Приблизно як Ісландія вигадала свою музичну автентичність, так і ми можемо брати і робити її просто зараз, як заманеться.

— Тобто це містифікація?

Взагалі містифікація, вигадування світів — це найкайфовіший напрямок мистецької думки. Дніпропоп — це чистої води містифікація. Немає ніякого бекграунду EBM та synthpop у Дніпрі. Я приїхав і сказав: «А давайте тут буде така ідентичність». І ось дивись, SHIP HER SON, Сонічка — послухайте, як вони звучать.

У чому принципова різниця між Dnipropop і «Модулем»? Судячи з імен (DZ’OB, Сонічка, SHIP HER SON,), це та сама тусовка.

Різниця в тому, що «Модуль» — це клуб, а Dnipropop — лейбл. Dnipropop створений на базі дніпровського клубу «Модуль» і, звісно, кістяк лейблу — це люди, які народилися або мешкають у Дніпрі. Але немає жорстких рамок стосовно походження.

Дніпропоп — це намагання зробити музичний еквівалент постіндустріальній місцевості, ландшафту. Ти дивишся на ритм всіх цих житлових районів та заводів і просто робиш музичний аналог. Звісно, він буде десь поблизу напрямку «індастріал». Це логічно. Я не бачу в цьому регіоні ніякого реггі або ска. Я бачу в східному краї певну скруту, сум, мінорність. У локальну ідентичність прикольно грати.

— У Львові є спальний район Сихів, який виглядає так само депресивно, як Лівобережний-3. У Києві є Позняки. Майже кожне місто має дещо подібне, такі собі «мурашники». Чи в них однакові ритм, атмосфера, психосфера?

Дніпро, окрім депресії, продукує надію. Офісні чи житлові новобудови Дніпра виглядають більш стильово, ніж ті самі Позняки. Старі «мурашники» типу Лівобережного мене не цікавлять, вони приблизно однакові на всьому пострадянському просторі. Їх є кому оспівувати через постпанк і построк.

Наприклад, нові пішохідні майданчики Дніпра виконані в аскетичному стилі на противагу провінційному «бикоко» чи псевдоісторизму. Мене цікавить модерністська мрія про техно-парадіз — електронний побратим із Дніпра Костя Балакін описав це відчуття, як «ностальгію за майбутнім». Мрія дає енергійність груву, енергійність передається слухачеві, слухач отримує тонізуючий підсвідомий поштовх.

— Манчестер теж промислове місто, проте звідти, окрім Дженезіса Пі-Орріджа, вийшли Joy Division, Stone Roses та Oasis. В Дніпрі були «…и Друг Мой Грузовик», «Тайна Третьей Планеты», «Гражданин Топинамбур», є «Кімната Гретхен». Тобі не здається, що сприйняття Дніпра як міста музики індастріал є занадто буквальним?

Стосовно «буквальності» індастріала як стилістичного еквіваленту все просто: не бачу профіциту індастріала в місті, яке ледь не кожен закуток провокує до нього. Якби індастріал лився з кожної праски, можливо, не було би ні Kurs Valut, ні лейблу Dnipropop. Але ніша порожня, як бюджет України на 2021 рік. У мене, як у слухача, є запит на таку нішу в Україні загалом. То чому б не зробити власноруч відповідний внесок?

— Який стан музичної сцені Дніпра сьогодні? Вона функціонує, розвивається, відмирає?

Музична сцена розвивається всупереч усім відомим обставинам. Дніпро не був і не є містом розвиненої арт-туси. Це місто «міцних господарників». Втім, все буде змінено, треба лише трохи часу.

— Чи грався ти в локальну ідентичність, коли жив на Донбасі?

Проєкт Ksztalt і є ця гра.

— У чому різниця між донбаською ідентичністю та дніпровською? У чому їхня суть? Чи східна Україна вся звучить і виглядає подібно?

Якщо коротко, то Донбас — це минуле, Харків — декорована сучасність, Дніпро — ін’єкції майбутнього. Навіть якщо йдеться про історичний центр, у якому, власне, я мешкаю з 2014 року.

— Тобто Dnipropop — це історія про кайф, гру та аналіз ландшафту?

Гра — це коли ти почув звук світлофора і зробив з цього трек. Взяти пісню в мажорі і переписати її в лютому мінорі — теж гра. На мою думку, мистецтво має бути менш офіційним і пафосним. Коли з’являються патетика та повчання, це вже публіцистика.

Буквально нещодавно на сторінці Kurs Valüt писав про концепцію мого відношення до кризи. Через економічну ситуацію та інші фактори багатьох людей оточує перманентна криза, але вона є своєрідним паливом. Ти можеш естетизувати її, іронізувати і формувати з цього концепцію.

Дніпро з його робочим вайбом мені близький. Місто обтяжене собою. Люди постійно з нього валять чи кажуть: «Я не можу більше тут жити». Страждання також є паливом — і тих, хто виїжджає, і тих, хто залишається. Я люблю слухати ниття і перетворювати його на щось.

— Як думаєш, чому люди покидають Дніпро?

Мені, як переселенцю, важко дати цьому явищу належну оцінку. Але припускаю, що йдеться про розвиненість арт-середовища, івенти, все те, завдяки чому Київ буде більш привабливим на роки вперед. Мрія про децентралізацію в цьому аспекті може бути реалізована лише частково, власне тому, що реалізація потребує зусиль отих креативних людей, що розбігаються по світу.

— Сила — у нестабільності?

Історично криза є паливом для культурних процесів. Подивись на пізній совок, на всі ці «Музыкальные ринги» — стільки авангарду лилося прямо з центрального телебачення. Потім подивись на відносно ситі нульові, де в музичному плані не відбувається майже нічого ризикового. Естетизація суспільної та індивідуальної кризи є головним паливом дніпропопу.

— Захотілося бути частиною дніпропопу. Треба зробити його маніфест.

На здоров’ячко. Будь-хто може зробити маніфест дніпропопу просто тут і зараз. «Індустріальний містицизм і духовна аеробіка» — слоган Kurs Valüt чотири роки поспіль. Іронія — ключова риса справжнього українця, за моєю глибоко суб‘єктивною класифікацією.

***

Євген Гордєєв став співавтором навчальної брошури про саунд-арт та дослідження звуку. Брошура вийшла в рамках проекту «Лабораторія сучасного мистецтва» фонду ІЗОЛЯЦІЯ. Скачати її та інші випуски можна за посиланням.