Раз на тиждень редакція СЛУХ розповідає про цікаві, унікальні чи просто дивні музичні жанри. Про якісь із них ви могли чути, а про деякі не маєте й гадки; якісь із них стають популярними, а деякі — тільки для вузького кола поціновувачів.
Спецпроєкт
Що це за жанр: гіперпоп
У цьому матеріалі ви дізнаєтеся про наймодніший постмодерністський жанр — гіперпоп.
Гіперпоп — один із нових музичних жанрів, який називають «музикою майбутнього». Але він досить розмитий і поєднує в собі різні експерименти з безліччю інших жанрів — гіперпопартисти не цураються змішувати хіп-хоп, індастріал, євроденс, нойз, 8-біт і навіть метал у інфантильній попсовій обгортці.
У кінці тексту — плейліст із найяскравішими представниками гіперпопу. А щоб усе зазвучало, як треба, мерщій вмикайте музику на бездротових колонках серії Х від Sony.
Як виник жанр гіперпоп?
Усе почалося у серпні 2013 року з британського лейблу PC Music та його засновника — продюсера Олександра Гая Кука, відомого під ім’ям A. G. Cook. Він почав об’єднувати артистів зі схожим підходом до створення музики — інфантильної еклектики, що складно сприймається, й видавати їх на платформі SoundCloud.
У березні 2015 року PC Music випустив першу офіційну компіляцію своїх артистів — PC Music Volume 1, а в жовтні лейбл анонсував співпрацю з мейджор-лейблом Columbia Records.
Спочатку музику артистів PC Music називали Bubblegum Pop («жуйковий поп»). Першою популярністю він завдячує співачці Charli XCX. До 2015 року вона вже мала гучне ім’я, два повноформатні альбоми та колаборацію з реперкою Iggy Azalea на пісні Fancy, що була номінована на дві премії «Греммі».
Charli XCX зацікавилася музикою та естетикою лейбла, і у 2016 році випустила мініальбом Vroom Vroom, спродюсований однією з головних артисток PC Music, піонеркою гіперпопу, вже легендарною Sophie. Зараз цей мініальбом можна вважати класикою, яка змусила світ звернути увагу на жанр.
Термін «гіперпоп» остаточно оформився лише у 2019–2020 роках. Спочатку — з появою кураторського плейліста на Spotify, який об’єднав артистів під вивіскою Hyperpop. А потім — завдяки TikTok. Саме в цій соцмережі естетика «гіперпоперів» припала до душі молодій аудиторії, яка почала виробляти ролики в дусі артистів і тією ж заглітченою та вирвиокою візуальною складовою.
@cowboyspaceship #duet with @notbenrobinson its called glitchcore/hyperpop the user is emilygrimaldi22 !! #100gecs #glitchcore #hyperpop
♬ NEVER MET! (feat. Glitch Gum) - CMTEN
@jessit0 I thought this looked kinda neat. #ColorCustomizer #hands #hyperpop #lgbt #bi #gay #fyp @madisonveldman @arcadecreature @tsukkiswaifuu_
♬ SugarCrash! - ElyOtto
Яка у цього всього естетика?
Невідомо, що за процеси проходили у голові продюсера A.G. Cook, проте йому вдалося створити окремий музичний всесвіт, естетику, чи навіть субкультуру. Гіперпоп рекурсивно гіперболізує не лише самого себе, свою музику, а й візуальну складову.
Артисти лейблу PC Music називають свою творчість «продуктом», стібуться (чи ні?) над суспільством споживання. Наприклад, уся концепція американської артистки QT базувалася на просуванні неіснуючого енергетичного напою, що певною мірою виглядає глузуванням над мамбл-репом із його культом споживання. А дебютна компіляція Sophie так і називалася — PRODUCT, і була випущена одночасно із запуском її лінії одягу.
Музично ж артисти гіперпопу вбирають і перемішують у божевільний коктейль все поспіль — від ню-металу, трепу, К-попу та 8-бітної музики до трансу, індастріалу, глітчу та панку, що перетворює жанр на авангардне інтернет-мистецтво. Особливо виділяються на цьому тлі дует 100gecs, одині з головних гіперпоп-гуртів, який, певно, випереджає решту представників гіперпопу з охоплення жанрів і компресії звуку.
Як це слухати?
Гіперпоп — музика, створена міленіалами із властивою їм ностальгією за звуками 8-бітних і 16-бітних приставок і старою, ламповою інтернет-культурою 2000-х на стику її переходу в перенасичений мемами простір. У гіперпопі немає правил і кордонів, і чим вони розмитіші, тим краще.
Це музика, доведена до крайності. Основний наголос — на спотворенні всього: синтезаторів, бітів, вокалу до автотюнової мультяшності солістки популярного у 1990-х грурту Aqua, і змішуванні абсолютно різних жанрів на кшталт хіп-хопу, індастріалу, євроденсу і навіть металу в одному флаконі.
У результаті звучить це жахливо — ніби Елвін та бурундуки напилися, випустили своїх демонів і вирішили займатися з ними музикою. Але якщо вслухатися, то у творчості гіперпопартистів можна почути скрупульозну роботу над звуком та спробу поєднати непоєднуване, що у результаті призводить до сюрреалістичних результатів. З одного боку, гіперпоп — це потворний, нескладний музичний монстр, але з іншого — це веселий постмодерністський концепт, який висміює музику і інтернет-культуру в принципі.
Достатньо поглянути на те, кого Лора Лес зі 100gecs називає серед своїх впливів — авангардний джазовий бенд Naked City культового саксофоніста та «гіперджазовика» Джона Зорна, репера Playboi Carti та легендарних дет-металістів Cannibal Corpse.
Хто є головними представниками?
A. G. Cook вважається «хрещеним батьком» жанру, оскільки об’єднав артистів під одним дахом лейблу PC Music. Але першопрохідницею вважається Sophie, яка трагічно пішла з життя внаслідок нещасного випадку 30 січня 2021 року. На її рахунку лише один альбом — Oil of Every Pearl’s Un-Insides, який був номінований на «Греммі» у 2018 році у категорії «Найкращий танцювальний/електронний альбом».
Hanna Diamond — одна з перших артисток лейблу PC Music. Свій дебютний трек Pink And Blue вона випустила у 2013 році, але на альбом довелося чекати 6 років.
Charli XCX була співачкою другого розряду, проте її радикальний підхід до попмузики на мініальбомі Vroom Vroom перетворив її на зірку, а вона змусила критиків та музичних журналістів ламати голову, вигадувати термін «гіперпоп» та обговорювати лейбл PC Music. Дует Ділана Брейді та Лори Ліс 100gecs — найголовніші та найпопулярніші зірки гіперпопу з дуже відданою фанбазою.