Я надіслав/-ла вам творчість, у яку вклав/-ла душу, час і гроші, а ви її розкриткували
Форма нашого висловлювання критики може бути різною. Іноді це гумор, іноді критика. До того ж об’єктивної критики не існує в принципі. Все завжди впирається в індивідуальний досвід, знання і наслуханість/надивленість оглядача.
Коли ми бачимо фразу «А де тут об’єктивна критика?», це зазвичай означає: «Мені не подобається те, що про нас написано». Об’єктивно буде: «Сьогодні гітарист, вокаліст, басист і барабанщик випустили альбом у стилі “гранж”». Нам і більшості наших читачів таке не цікаво, також нецікаво розбиратися у тонкощах саунду і прогресій.
У 2013 році британське видання NME випустило рецензію на дебютний альбом Тома Оделла. Рецензент поставив альбому 0 з 10 та порівняв його музику з сифілісом.
Якщо про вас пишуть — отже, ви чимось зачепили, змусили задуматися про себе, навіть якщо форма висловлювання критична або сатирична. Нехай навіть якщо це фраза «цей запис — приклад того, як безнадійно тягнути з болота стару шкапу».
Як ви будете це використовувати — ваша справа. Ми не образимося, писати про вашу музику все одно не припинимо. За умови, звичайно, якщо вона нам підійде або ми її не випустимо з уваги.
Не забувайте: самоіронія — це кайф
Буває, що наше сприйняття вашої музики змінюється. Те, що було розкритиковано вчора, завтра може бути схваленим. Це нормально, бо ми всі люди.
Буває і таке, що в двох публікаціях можуть бути дві абсолютно полярні думки, як, наприклад, у випадку з кліпом на композицію Alina Pash, OTOY и Den Da Funk — CORRUPTION.