Тексти

10 артистів, що змусять вас полюбити експериментальний хіп-хоп

Олександр Піхно

Автор телеграм-каналу «Раптовий ремікс Малевича» Олександр Піхно розповідає про найцікавіших музикантів експериментального хіп-хопу і радить знакові альбоми в цьому жанрі. Після цього матеріалу ви зможете впевнено хизуватися знанням сучасного хіп-хоп-авангарду.

Що таке експериментальний хіп-хоп? Кожен вкладає в це поняття власні критерії, спираючись на свій музичний досвід. І всі будуть по-своєму праві, тому що експериментальні жанри стирають кордони і додають нетрадиційних музичних конструкцій.

Музична складова класичного хіп-хопу проста і зрозуміла, якщо не сказати примітивна. Тому багатьом виконавцям затісно в вузьких рамках і кортить ускладнити ритм, стрибати по різних музичних жанрах, від джазу до нойзу, а тексти загорнути в глибокі абстракції.

Пропонуємо познайомитися з головними артистами експериментального хіп-хопу, які одночасно стерли і розширили рамки жанру до нечуваних раніше горизонтів.

Danny Brown

Псих, неадекватний торчок — як тільки його не називали. Кожен, хто слухав треки Денні Брауна, дуже ймовірно, що питав себе: чи все нормально з цим дядьком? Але все стане зрозуміло, якщо почитати його біографію.

Творчість Денні — це неконтрольований потік чорних жартів, скажений флоу та скреготливий голос, ніби реп зачитує Яґо з мультика «Аладін». Покладіть це все на нестандартні біти, нетрадиційні музичні структури — і отримаєте реп-бомбу, що підірве ваш мозок.

Радимо послухати: альбом Atrocity Exhibition (2016)

Deep Puddle Dynamics

Компанія звукозапису Anticon відкрила слухачам Baths, Son Lux, Young Fathers та інших. Але необробленим діамантом цього лейблу були саме його творці та їхні друзі, що разом створювали різні музичні проєкти.

Одним із таких проєктів були Deep Puddle Dynamics — колектив, що значно доклався до розвитку експериментального хіп-хопу: складні аранжування, суміш абстрактних текстів з психоделією, важкими бітами та електронікою, де кожен МС має унікальний стиль виконання. Наприклад, Doseone (який на фристайл-батлах знищував тоді ще маловідомого Емінема) звучить так, ніби Джокер зав’язав із криміналом і вирішив стати репером.

Радимо послухати: альбом The Taste of Rain… Why Kneel? (1999)

Death Grips

Death Grips чомусь називають себе інтровертами, при цьому постійно привертають увагу суперечливими вчинками. Це тріо не любить спілкуватися з пресою, проте веде активний діалог із людьми через музику.

Після прослуховування їхніх альбомів теж хочеться трішки побути в собі та ні з ким не спілкуватись. Тваринна агресія, металевий нойз, панк, важкий рок — усе виплескується на слухача без прелюдій чи попереджень. Справжні хіп-хоп-панки.

Радимо послухати: альбом The Money Store (2012)

cLOUDDEAD

Гурт cLOUDDEAD — це, напевно, найкраще віддзеркалення духу та естетики лейблу Anticon, хоча хлопці і випустили свої два альбоми на лейблах Big Dada (молодший брат культового лейблу Ninja Tune) та Mush. Їхнє меланхолійне звучання створює складні ландшафти з хіп-хопу, інді-року, різних лоу-файних семплів та ембіенту, занурюючи в майже потойбіччя.

Попри невеликий творчий доробок cLOUDDEAD відчутно вплинули на інших виконавців, зокрема на El-P та Aesop Rock, проклавши їм шлях до дослідження нових звукових територій.

Радимо послухати: альбом cLOUDDEAD (2001)

JPEGMAFIA

Пеґґі, як він себе називає, народився у дуже бідній сім’ї, у житті стикався із насиллям і расовою ненавистю. Єдиним способом самовираження для нього стала музика — така ж ворожа, як і його оточення. Треки JPEGMAFIA — це агресія, спонтанні крики, брудні семпли та звуки з відеоігор. Складається враження, ніби Пеґґі зараз вистрибне з програвача та відлупцює тебе кришкою від унітазного бачка.

Його запекла пристрасть і щирість магічно притягують, і з кожним новим прослуховуванням відкриваються нові пасхалки. Насправді для того, щоб уявити собі музику цього виконавця, достатньо знати про нього один факт: Пеґґі став репером тільки тому, що ніхто не хотів читати під його біти.

Радимо послухати: альбом Veteran (2017)

Prefuse 73

Prefuse 73 — один із найавторитетніших представників експериментального підходу до бітів, який значно вплинув на звучання Flying Lotus, Daedelus та багатьох інших музикантів. За свою карʼєру Ґільєрмо Скотт Геррен записав близько 50 альбомів та мініальбомів під багатьма псевдонімами та в якості учасника різних гуртів. 

Така продуктивність позначилася на якості музики Prefuse 73: деякі альбоми та проєкти були відверто нецікавими. Але цей факт не скасовує заслуг і сміливості американця, який відмінно жонглює безліччю семплів, накладаючи їх на такі ламані ритми, що нерідко заходить на територію IDM-музики. Саме тому з ним працювали Four Tet, Mos Def, EL-P, Amon Tobin, Daedelus, Busdriver та Ghostface Killah.

Радимо послухати: альбом One Word Extinguisher (2003)

Dälek

Коли мова заходить про альтернативний погляд на хіп-хоп, цей американський дует спадає на думку всім, хто добре знайомий із жанром. Майже кожен альбом гурту отримує високі оцінки критиків, а непідготовлений слухач ризикує отримати психічні порушення.

Творчість Dälek вирізняється важкою музикою, що насичена індастріалом, нойзом і густим ембіентом. Такі похмурі звукові пейзажі створені для занурення у особливу атмосферу текстів на важливі соціально-політичні теми.

Радимо послухати: альбом Absence (2005)

Madvillain

Важко переоцінити цей дует, який змінив правила гри в хіп-хопі. MF DOOM та Madlib — два генії, два творці. На жаль чи на щастя, вони випустили лише один альбом — і цього вистачило, щоб гурт став іконою.

Це справжній хіп-хоп ручної роботи, де складна лірика MF DOOM ідеально синтезується з бітами Madlib, який черпав натхнення із джазу, соулу та старих фільмів. Нещодавно їхньому альбому виповнилось 20 років, проте він досі актуальний.

Радимо послухати: альбом Madvillainy (2004)

Billy Woods

Американський репер, краща половина дуету Armand Hammer, — дуже продуктивний артист, якому завжди є що розказати. Він серйозно ставиться до продакшну альбомів, ретельно підбираючи кожен звук. Але не всі його альбоми вражають. Був період, коли Біллі мав репутацію репера, який щосили намагається стати королем андеграунду, але робить тільки гірше. Проте альбом Aethiopes розставив усе на свої місця.

Радимо послухати: альбом Aethiopes (2022)

Moor Mother

Це випадок, коли без перекладу текстів буде складно усвідомити, в чому магія американської поетеси Камає Аєви. Її лірика відображає найгостріші соціальні проблеми та підіймає складні політичні питання, зокрема останній альбом The Great Bailout був присвячений британському колоніалізму.

Кожна робота Камає — це аудіоманіфест, який огортає авангардним музичним супроводом радше не для краси, а для заглиблення у контекст.

Радимо послухати: альбом Jazz Codes (2022)

Читайте також: 15 українських хіп-хоп-артистів, яких варто послухати.

Читайте також: 15 українських хіп-хоп-артистів, яких варто послухати.