Тексти

Традиції українського співу: знайомимо з сучасними фольклорними колективами

Єлена Побочій
2663

Сприйняття українцями власної національної ідентичності після подій Революції гідності 2014 року спричинило бум нового українського фольку. Він проявляється у піснях, живописі, моді. Популярність артистів, що обрали етнонапрям, вказує, що, нам, українцям, цікаво дізнаватись більше про історію культури свого народу та вивчати традиції й звичаї предків.

Розповідаємо про народні колективи, що зберігають українську автентику та популяризують фольклорний жанр. Основний напрям їхньої діяльності — вивчення та дослідження співочих традицій нашої країни. Вони їздять в експедиції до різних куточків України, збирають тексти та вивчають техніки їхнього виконання.

ЩукаРиба (Київ)

Цей молодіжний фольклорний гурт утворився при Київському музеї Івана Гончара наприкінці 2018 року. Назва втілює один із найпопулярніших образів українського фольклору — рибу щуку, що символізує зародження життя. Щука зустрічається у мотивах народних колядок, щедрівок, весільних пісень, казок. Головна мета цих співаків та музикантів — популяризація фольклорного жанру для молодої аудиторії.

У репертуарі колективу — динамічні ліричні, жартівливі та обрядові пісні з Полтавщини, Черкащини та Поділля. Знаходять пісні учасники гурту в архівних джерелах, записах етнографів з різних сел, і вчаться їх правильно виконувати, співпрацюючи з досвідченими співаками та викладачами. 

Формація «ЩукаРиба» часто виступає на різних заходах, зокрема на фольклорних вечірках і народних святкуваннях. А ще вони відомі частими колабораціями з Аліною Паш.

Божичі (Київ)

За 23 роки існування гурту походження слова-назви загубилось, тож співаки й співачки схиляються до значення «Божі люди» й ставлять собі за мету донести в кожній пісні частину української душі. 

Один із основних напрямків діяльності «Божичів» — збір та запис народного фольклору у численних експедиціях у більшості областей нашої країни, зокрема й у Криму. Головною спеціалізацією учасники гурту називають відтворення співочої традиції Лівобережної України.

Окрім пісень, гурт зберігає танцювально-інструментальні традиції та навчає цьому всіх охочих у власній школі традиційного танцю. З 2001 року «Божичі» постійно задіяні й у театральному мистецтві, ставлячи вистави на основі історій, зібраних у експедиціях.

Орелі (Київ)

Київський фольклорний гурт «Орелі» (так у старовину називали гойдалки) — це результат взаємодії різних поколінь і передача народних традицій найменшим українцям. Ансамбль діє при школі «Орелі» в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара». Діти з двох років вчаться грати на народних інструментах — окаринах, сопілці, скрипці — та опановують традиційні співи й танці. 

Діти з ансамблю постійно мандрують Україною, беручи участь у фольклорних фестивалях, театралізованих та обрядових дійствах.

За останні роки ті учасники «Орелей», що подорослішали, утворили декілька нових молодіжних гуртів, зокрема й вищезгаданий «ЩукаРиба».

Ладовиці (Хмельницький)

Молодіжний фольклорний гурт «Ладовиці» був заснований у 1992 році у Хмельницькому. Це один із перших ансамблів, що почав відроджувати пісенні традиції Наддністрянського Поділля. 

Учасники гурту — діти й молодь віком від 5 до 20 років, що постійно досліджують обряди, звичаї, народні костюми, танці та ігри в Хмельницькій, Чернівецькій та Вінницькій областях.

За 30 років зусиллями «Ладовиць» було зібрано більше 1000 автентичних народних пісень у 70 селах: солдатських, чумацьких, ліричних, обрядових і родинно-побутових співів. Деякі з них гурт перезаписує та видає у вигляді альбомів.

Колектив постійно бере участь у фольклорних фестивалях та конкурсах, а з 2016 року започаткував власний. Перший фестиваль «Ладовиці» відбувся у Хмельницькому та залучив гурти з Польщі та Грузії. 

Древо (Київ)

Фольклорний ансамбль, якому більше сорока років. Його в 1979 році створили студенти Київської консерваторії. Тоді молоді люди вирішили відтворити народні пісні, почуті в селах під час фольклорної експедиції. 

Першими для вивчення обрали співи київського Полісся та специфічні багатоголосся села Крячківки Полтавської області. Зараз їхній репертуар включає купу пісень Полісся, Лівобережного Подніпровʼя, Східного Поділля та Чорнобильської зони, причому учасники відтворюють кожну в кількох варіантах, уникаючи скопійованого виконання. 

Гурт «Древо» вважається піонером фольклорного музичного напрямку в Україні. Завдяки його діяльності у 80–90-х роках ХХ ст. виникли інші відомі зараз ансамблі — «Володар», «Отава», «Божичі», а також етногурт «ДахаБраха». Учасники ансамблю постійно проводять майстер-класи з українського фольклорного співу в країнах Європи та виступають на міжнародних фестивалях. 

Криниця (місто Підгородне, Дніпропетровська область)

Уже 30 років гурт збирає й зберігає козацькі пісні. Утворили його декілька аматорок, що перший час збиралися й співали вдома, а пізніше вирішили брати участь у фестивалях і з цим стали популярніші в колах поціновувачів. 

Матеріал для ансамблю збирають у Дніпропетровській області та залучають до відтворення співів дітей із колективу «Криниченька». П’ять років тому унікальну культурну спадщину, яку зберігають учасники й учасниці ансамблю, взяла під охорону ЮНЕСКО

Калинонька (село Лиман, Харківська область)

У 1990 році завдяки аматорському гурту «Калинонька» в Україні та за кордоном дізнались про село Лиман. Жителі цього населеного пункту часто співають у повсякденні, за роботою, на свята, просто за столом. Так, слухаючи місцевих бабусь, теперішня керівниця ансамблю Ольга Корнієнко вирішила зібрати їх разом та повезти на Сорочинський ярмарок, а згодом і за кордон.

Зараз у колективі три покоління жінок, що спеціалізуються на пісенних традиціях села Лиман. Це один із небагатьох гуртів, що виконує співи лише одного села, передані сімейним методом — від старшого покоління до молодшого. 

Співоча майстерня (Чернігів)

«Співоча майстерня» — це спільнота, що уже п’ять років вчить, знайомить і закохує в традиційну пісенну культуру Чернігівщини. Особливість «Майстерні» — відсутність окремого гурту та культури виступів. 

Основною ідеєю цієї спільноти керівниця Віра Ібрямова-Сиворакша називає автентичне виконання співу, де люди не діляться на слухачів та співаків. «Майстерня» проводить постійні групові та індивідуальні заняття із традиційного співу, а також мінікурси. 

У «Співочій майстерні» вивчають пісні переважно з Чернігівщини. Для цього у нагоді стають експедиційні записи бабусь та дідусів, співи яких учасники й намагаються відтворити. 

Підтримай нашу роботу фінансово на Patreon чи прямим донатом — зараз нам це потрібно.

Дивіться документальний серіал СПАЛАХ про нову українську культуру. Зокрема першу серію – про новий український фольк.

Щоб першими дізнаватися новини музики та культури, підписуйтесь на наш Telegram та Instagram.