«Скрябін», якого ви не чули

Якщо ви знаєте про старі альбоми «Скрябіна», то для цього є кілька пояснень. Ви або «скрябонутий» фанат, який береже спогади про творчість гурту з 1990-х, або ж дізналися про стару творчість колективу завдяки Паліндрому, якого раніше питали про вплив раннього «Скрябіна» мало не в кожному інтерв’ю. 

Справа у тому, що у інфополе українських музичних медіа старий і незнайомий молодим слухачам «Скрябін» увійшов разом із дебютним альбомом Степана Бурбана у 2019 році. «Про сьогодні, завтра і вчора» викликав шквал обговорень всередині музичної спільноти — казали, наче він надихається старими записами Кузьми, Роя і Шури, а їхня філософія зашита в його ДНК. Кліше «нагадує раннього “Скрябіна”» так розтиражували, що Степан навіть хотів робити іронічні футболки з цією фразою. Останнім часом старий «Скрябін» виник у медіаполі зокрема через суперечки щодо авторського права на ранні пісні.

Я виріс на поп-рокових «Люди як кораблі», «Спи собі сама» й «Маршрутка» по радіо, тож пам’ятаю відчуття шоку, коли завдяки Паліндрому дізнався, що той смішний кучерявий ведучий телешоу, який співав сороміцькі коломийки про путіна, колись робив вдумливу й інтелігентну музику під впливом Depeche Mode, The Cure, Duran Duran, Kraftwerk i Nine Inch Nails. Важливо, що хоч Кузьма й був основною креативною силою гурту в 1990-х, без впливу оригінальних співзасновників ранній і пізній «Скрябін» не відбулися би.

Андрій Кузьменко, Ростислав Домішевський, Сергій Гера та інші (непостійним учасником був звукорежисер Олександр Скрябін, на честь якого назвали гурт) узагальнювали свій електронний стиль, побудований на звучанні синтезаторів і драм-машин, синт-попом і «новою романтикою» (відгалуження нової хвилі 1980-х, що здебільшого брало за основу електронне звучання і романтичні, готичні теми пісень — ред.). Інколи до них додавалися постпанкові за звучанням гітари й бас. Тоді «Скрябін» намагалися грати свій улюблений, але непопулярний в Україні стиль, що протягом років існування класичного складу набув впізнаваних «скрябінівських» рис. 

Найхарактернішою такою ознакою «Скрябіна» завжди була неповторна вокальна подача Кузьми й прості, але вдумливі тексти. Вони завжди були написані побутовою українською мовою «з-за стола», якою говорять вдома на Галичині — це зробило лірику «Скрябіна» такою безпосередньою і впізнаваною на багато років уперед. «Скажи то всьо і не питай», «А татко хорий, а ми чекаєм, заки скінчиться день», «Двоє гарних крил, і мені вже ніц не треба» — це рядки з раннього «Скрябіна», від яких віє особливим новояворівським теплом.

Перший значний крок у кар’єрі гурту, що поставив його на мапу української музики 1990-х. «Мова риб» — це вибух креативу молодого «Скрябіна», що виділяє у дискографії колективу перші помітні композиції — наприклад, «Чим пахне?», «Шось зимно» чи «Най буде дощ». Цей амбіційний альбом записали на львівській «Студії Лева», однак він буквально просочений творчою енергією тусовки навколо саморобної новояворівської студії «Sпати», де раніше збиралися люди з оточення гурту. Саме там сформувався перший склад гурту і були створені найраніші записи.

Музична формула «Скрябіна» на той час ще розвивалася під впливом Depeche Mode, The Cure i берлінського техно, і саме тому «Мова риб» відчувається більше як компіляція творчих пошуків молодого гурту, ніж повноцінний альбом — із трохи наївним юнацьким запалом. Різнобічні впливи роблять цей запис стилістично сумбурним, однак захоплення раннього «Скрябіна» західною електронною і готичною музикою було відчутним й важливим для подальшого становлення.

Spotify | Apple Music | YouTube Music | Deezer

Найповніший і найдовший (подвійний) альбом старого складу гурту, де раніше написані пісні у переосмисленому звучанні зустрічаються із новонаписаними. «Казки» — різнобічна за настроєм робота: темні й холодні пісні про смерть і потойбічний світ, втрату наївності, тривогу та біль життя в сучасному світі зустрічаються із іронічними, легшими за сенсами.

На відміну від «Птахів», «Казки» відвертаються від новомодного київського техно, шлях якому на той час проклав «Скрябін», і линуть душею назад у Новояворівськ і Львів, удосконалюючи «нову романтику» чимось душевнішим, темнішим, більш стоїчним за настроєм. Саме завдяки «Казкам» оригінальну філософію і дух раннього «Скрябіна» принесли до столиці — їх записали на якісній апаратурі студії Nova Records із допомогою сесійних і запрошених музикантів. Гостьові партії виконали Олег Лапоногов із «Табула Раса», Андрій Підлужний із «Нічлава Блюз», а El Кравчук навіть зачитав маленький речитатив французькою.

Можливо, на похмурість більшості пісень вплинули умови запису: Кузьмі та Шурі доводилося жити на маленьких зйомних квартирах і працювати на таксі, щоб прогодуватися, а Рой Домішевський часто покидав студію і їздив до Москви на заробітки. На «Казках» чутно багато розчарування у такому столичному житті.

Характерна музична риса альбому — мелодійні бас-лінії у стилі постпанк-гурту Joy Division й загальна ню-вейвова стилістика, що викликає асоціації з Duran Duran, одним із найулюбленіших гуртів Кузьми. Звісно, подібні впливи тут не відтворюються, а лише доповнюють оригінальну музичну формулу «Скрябіна».

Spotify | Apple Music | YouTube Music | Deezer

Творчий пік старого «Скрябіна», що розвиває звичну синт-попову формулу індустріальним впливом, і відчутно надихається ранніми Nine Inch Nails. Це темне насичене музичне полотно, що посеред інших різнобічних записів у старій дискографії гурту слухається як повноцінний альбом у одній стилістиці з єдиним похмурим настроєм.

Запис на відновленій у Києві студії «Sпати» супроводжувався особистими і діловими конфліктами: ще під час туру із «Танцем пінгвіна» Рой почав брати на себе менеджерські обов’язки, які, на думку Кузьми, не завжди виконував добре й сам. Крім того, Андрій вважав, що Рою і Шурі варто підтягувати вміння грати наживо й ненавидів «фанеру». За словами музиканта, його колеги «лінувалися і не хотіли вчитися», тож пізніше це стало його мотивацією попрощатися із першими учасниками гурту.

За аналогією до альбому Songs of Faith and Devotion (1993) від Depeche Mode, у виробничому пеклі Кузьма, Рой і Шура вистраждали мало не геніальний альбом. Він вражає поєднанням жорстких синтезаторів, індустріальних гітар та цілком танцювальних синт-попових ритмів, тематично продовжуючи темний бік «Казок». «Хробак» — це найдосконаліший приклад таланту, інтелектуальності й духу старого «Скрябіна», що пройшов шлях від веселих новояворівських текстів до столичної фрустрації, що повністю сконцентрована на цьому індустріальному повноформатнику.

«Хробак» потрібно слухати лише повністю, із початку до кінця. Після похмурого інтро він зустрічає пишним треком «Клей», для якого Віктор Придувалов зняв вишуканий готичний кліп. Також він зробив відео до останнього, найбільш індустріального треку на альбомі «Фото (Брудна, як ангел)» у співпраці зі співачкою Юлією Лорд. Колористикою і мотивами кліп відчутно надихається Closer від Nine Inch Nails — такого моторошного Кузьму ви ще не бачили.

Окрім двох кліпів, на YouTube можна переглянути цілий відеофільм авторства режисера Володимира Зайковського, який знімав для «Скрябіна» ранні відео. У 1999 році він зробив DIY-кліпи на всі пісні з альбому «Хробак», окрім на «Клей» і «Фото (Брудна, як ангел)». Вони поступаються у якості роботам Придувалова, однак сьогодні важливі як артефакт епохи — це останні роки серйозного, холодного й електронного «Скрябіна».

Як підмітив поет і журналіст Богдан-Олег Горобчук, альбом «Хробак» — це «такий собі високий еллінізм перед набігом варварів». Влучно сказано, бо альбом, незважаючи на високу естетичну цінність, довгі роки залишався у тіні навіть старої дискографії «Скрябіна», а його некомерційне спрямування погіршило фінансову ситуацію гурту і вплинуло на зміну концепції. Вже за рік Україна побачить колектив із протилежного ракурсу — максимально налаштованим на мейнстрим.

Spotify | Apple Music | YouTube Music | Deezer

Найрадикальніша спроба старого «Скрябіна» податися у комерцію вилилася у альбом чіпких поп-рокових треків, що сформували стилістику й підхід гурту після розпаду першого класичного складу в 2002–2003 рр. Відійшовши від глибини й похмурості «Хробака», гурт за допомогою сесійних музикантів (серед яких був і майбутній постійний гітарист Олексій Зволинський) записав простіші за сенсами, але розумні треки з часто іронічним настроєм.

Саме на цьому водночас провокативному і ліричному альбомі вперше у всій дискографії «Скрябіна» прозвучали політичні меседжі, прийшовши на заміну абстрактній і метафоричній ліриці — чого тільки вартий текст однойменної пісні «Модна країна» про контрабанду й українців, що живуть у Берліні. Чи слова «Шо з того, шо ми всі тепер Європа, як в мене голова така ніяка?» із пісні «Бультер’єр».

Альбом вдруге після «Танцю пінгвіна» вийшов за сприяння «Партії зелених», тож лід-сингли «Бультер’єр» і «Чорнобиль форева» виходили разом із яскравими й поп-культурними відео авторства режисера Еріка Ґранна — їхній креативний монтаж викликає асоціації з шаленими японськими рекламами.

Spotify | Apple Music | Deezer