Той самий ранній «Скрябін»: як усе починалось

Як усе починалось 

Місце дії: Новояворівськ, Львівська область

У кінці 80-х прогресивна молодь міста захоплюється панком і започатковує колективи, склад яких постійно змінюється, а музика зводиться до експериментів на будь-якій доступній апаратурі. Ці шкільні гурти розпадаються та обʼєднуються, утворюючи нові. 

Одного разу музикантам потрапили в руки ключі від студії місцевого палацу культури, яку зайняли одразу декілька колективів і назвали її «Sпати», або «Студія патологічної тиші». В результаті експериментів утворюється нове обʼєднання — перший склад майбутнього «Скрябіна».

Перші рухи. Хто такий Скрябін?

До першого складу увійшли Андрій «Кузьма» Кузьменко, Ростислав «Рой» Домішевський, Сергій «Шура» Гера, Ігор Яцишин і Олександр «Скряба» Скрябін. У 1989 році новостворений гурт записує на котушковому магнітофоні дебютний двомовний альбом «Чуєш біль», який поширює серед друзів. До нього ввійшло 12 пісень, які переважно писав Кузьма й англійською мовою, а потім вони перекладались на українську; деякі з них вийшли пізніше в наступних альбомах. 

Тоді ж гурт знайомиться з режисером-початківцем Володимиром Зайковським. Надихаючись західними андеграундними кліпами The Cure та Depeche Mode, вони випускають цілий 9-хвилинний фільм з артхаусним сюжетом на пісню «Чуєш біль».

Саме завдяки цьому кліпу гурт нарешті отримав назву. Перед відправкою короткометражного фільму на авангардний фест Зайковський попросив музикантів придумати підпис колективу. За шкільною традицією, «вигріб» той, хто тоді не прийшов на студію — Олександр Скрябін. Гурт назвали на його честь заради жарту, але пізніше нічого кращого так і не придумали.

Мова техно, перші публічні виступи та серйозні альбоми

У 1990 році гурт у складі збірної солянки студії «Sпати» вперше виступає на сцені львівського фестивалю «Вивих». Тоді ж «Скрябін» вирішує готуватись до участі в «Червоній руті» як до чи не єдиного варіанту вийти в люди. 

У трохи зміненому складі та під панковою назвою «Андрій Kill» хлопці завоювали симпатії глядачів та журі в Запоріжжі, виконавши пісню «На даху добре». На подив молодих артистів, виступ посів третє місце в жанрі поп. 

Після успіху на фестивалі «Скрябіну» прилітає перший контракт від львівської «Студії Лева». Не читаючи умов і взагалі не думаючи, гурт підписує його й отримує доступ до більш-менш професійних інструментів. Одразу ж під впливом нових тенденцій Європи у 1992 році створюється перший український техно-альбом «Мова Риб».

Тоді ж з гуртом знайомиться музичний журналіст Віталій Бардецький — майбутній менеджер «Океану Ельзи», засновник київського клубу XLIB та співавтор фільму «Вусатий фанк». Він же і допоміг розповсюдити обмежений тираж «Мови Риб».

Бардецький, або Бард, посприяв і створенню наступного альбому «Скрябіна». Працюючи в продюсерській агенції «Ростислав-шоу», він пропонує музикантам співпрацю, заробітну плату та гарну апаратуру. Вже через рік після «Мови Риб» колектив випускає новий серйозний реліз — «Технофайт», який знову не доходить до широкої аудиторії через розпад «Ростислав-шоу». 26 (!) пісень із нього будуть перероблені та перезаписані для майбутніх альбомів.

Берлінська перерва

Втомлені рядом невдач, музиканти беруть перерву в діяльності. Рой їде до Москви, а Кузьма з Шурою, за сприяння Барда, виїжджають до Берліну на старій «Побєді». Там хлопці знайомляться ближче з рейв-культурою, експериментують із діджейським сетапом та виступають у нічних клубах. Тоді ж «Скрябін» знайомиться та зближується з видатним синт-поп-гуртом Camouflage, а також отримує від учасників в подарунок перший синтезатор AKAI.

У 1994 році Тері (Тарас Гавриляк), колишній співробітник «Ростислав-шоу», вирішує обʼєднати гурт для запису нового, на цей раз успішного альбому. Вірячи в безкомпромісний успіх «Скрябіна», Тері позичає гроші в усіх знайомих та примусом привозить усіх учасників до Києва. Там, після тривалого пошуку місця, гурт зупиняється на студії Nova Records — першому лейблі продюсера Юрія Нікітіна — й за 600 баксів і 7 днів записує заряджений берлінською енергією альбом «Птахи».

«Птахи» стали відправною точкою до успіху «Скрябіна». У 1995 році альбом вийшов на касетах і вперше на CD та розійшовся тиражем у майже 5000 примірників, не рахуючи численних піратських копій. Ще до виходу на носіях треки з альбому крутили на українських хітпарадах, в тому числі на УТ-1 та радіо «Промінь». А перший реліз на компакт-диску учасники гурту символічно зарили в Карпатах разом із програвачем та акумуляторами, пообіцявши відкрити місце поховання у 2097 році. Такий обряд став традицією й для альбомів «Казки» та «Мова Риб». З цього часу гурт стає тріо Кузьми, Шури та Роя.

Нове дихання та нові проєкти

1995 рік — гаряча пора для колективу. Музиканти пірнають у новий ритм життя, без упину виступаючи на всіх можливих фестивалях — «Нові зірки старого року» (Київ), «Попсо-Франко» (Одеса), «Таврійські ігри» (Каховка, Херсонська область), «Мелодія» (Львів) — та даючи концерти, іноді по 10 за тиждень. Студія Nova Records пропонує «Скрябіну» новий контракт, за яким у 1996 році має вийти новий альбом. 

Кузьма, що вже звикає до швидкого ритму столиці, натомість планує випустити цілих три. Але робота затягується через відʼїзди Роя та нестачу матеріалу. Тому протягом року музиканти збирають матеріал із неофіційно виданих альбомів та перезаписують його. Так зʼявляється великий збірний альбом «Казки» у двох частинах, у записі якого також беруть участь друзі колективу — гурти «Нічлава», «Табула Раса» та співак El Кравчук.

Паралельно розвивається електронний проєкт Molotov 20, який був направлений на рейв-музику без слів. Музику для нього у вільний час від основної діяльності створювали Кузьма та Гера. У 90-х Molotov 20 випустив два альбоми: Molotov Zwancig (1996) та Seks (1998). 

У 1997-му «Скрябін» відкрили у Києві власну студію з ностальгійною назвою «Sпати». Там, окрім офіційних альбомів, були створені різного роду музичні експерименти, зокрема й позацензурні. Саме такі пісні вилились в окремий проєкт «Спатанка», що нагадував творчість «Сектора Газа» чи «Красной Плесени». Першим і останнім альбомом сайд-проєкту став реліз «ВафLEE» (1999).

Іншим творчим задумом, що відрізнявся від концепції класичного «Скрябіна», була «Еутерпа». Цей проєкт обʼєднав у собі декілька топових музикантів того часу — Кузьму Скрябіна, Тараса Чубая з «Плачу Єремії», Андрія Підлужного з «Нічлави» та Юлію Лорд. Разом артисти переосмислили звучання фольклорних пісень із колекції Ольги Кузьменко (мама Кузьми), зібраної на території Яворівщини. Тоді проєкт не вистрілив, але залишився важливою віхою в історії української сучасної етномузики.

У 1997 році музиканти часто виступають на радіо як діджеї. Кузьма крутить вініли на радіо «Супернова» під ім’ям DJ Smith, а разом із Роєм на радіо «Столиця» вони випускають власну програму «Клітка», у якій ставлять улюблену музику або власні невипущені треки.

Зміна жанру та кінець епохи

На студії «Sпати» до кінця 90-х записуються ще два альбоми. У 1998-му «Танець пінгвіна» вийшов як збірка реміксів та перезаписів старих треків, що не виходили офіційно. 

У 1999 році гурт створює альбом «Хробак», який відрізняється дещо філософським і похмурим звучанням, нестандартним для «Скрябіна». Реліз виходить у двох варіантах: повному та скороченому. В записі альбому бере участь і співачка Юлія Лорд, яка співпрацюватиме з гуртом наступні два роки.

Поступово стосунки між учасниками починають погіршуватись. Після запису альбому «Стриптиз» у 2000 році артисти сваряться між собою й тоді зʼявляються перші натяки на розпад гурту. Рой Домішевський перестає виступати разом із колективом та лише формально залишається у складі.

Наступні альбоми «Модна країна» (2000) та «Озимі люди» (2002) записуються з новими сесійними музикантами й остаточно завершують електронну епоху «Скрябіна».

У музиці гурту більше використовуються живі інструменти й у 2003 році з початкового складу залишається лише Кузьма. Він збирає навколо себе нових музикантів і започатковує нову, більше знайому сучасній аудиторії концепцію гурту. З цього моменту під назвою «Скрябін» почав існувати зовсім інший колектив.