Як «Димна Суміш» створили «Кожної весни» — справжній гімн молодої енергії

«Кожної весни» — одна з найвпізнаваніших пісень гурту «Димна Суміш», яка увійшла в останній альбом колективу 2010 року. За два роки після виходу гурт заявив про припинення діяльності.

Олександр Чемеров розповідає, як була придумана пісня та які сенси він у неї закладав, а фанати «Димної Суміші» діляться спогадами про те, як і коли вони почули її та що пісня для них означає сьогодні.

Ми дуже часто збиралися вдома у Сергія Мартинова, готували їжу, їли і робили демки. Якось так само ми зустрілися, поїли піци і почали писати музику. Сергій показав мені риф куплета до нової пісні і я почав під нього писати мелодію. Написав куплет «риб’ячою» мовою та почав співати приспів. Ми підібрали акорди до того, що я співав. Я почав писати текст. Я пишу тексти трохи по-іншому, починаю в першу чергу зі звуків, фонетики, і потім у фонетику вкладаю сенс.

Ми прийшли на репетицію і з усіма хлопцями просто почали грати пісню. Я придумав частину соло. Текст просто написав на «рибу», яку мав. Писав його швидко, і він був пронизаний такою… молодою енергією. Він був написаний для фанатів, які у тексті позначені як «воїни дощу» і «солдати сонця».

Це історія для того, щоб підняти дух людей і запевнити, що все нормально, що ми мало чого контролюємо, але все буде класно. І ще — щоб люди відчували весну навіть коли на вулиці… не весна. Я думаю, що це у нас вийшло.

Писалися ми на студії «211», записали альбом «Димна суміш» за день чи за два, а «Кожної весни» зіграли взагалі всього двічі, обрали один дубль — і готово.

Я вважаю, що ця пісня — чиста енергія, як і майже все, що ми робили. В ній дуже багато повітря і простору для того, щоб слухач міг домалювати собі свою історію на вже закладену емоцію. А особисто для мене це одна з візитівок гурту.

Юрій Федоров

Пісня «Кожної весни», втім, як і весь альбом «Димна суміш» — це, безумовно, найкращий альтернативний запис українською мовою всіх часів.

Думаю, вперше я почув пісню ще до релізу, поряд з декількома альбомними піснями («Кращий друг самурая» і «Танцюй, танцюй»). Вони всі справили сильне враження і тоді, але справжній масштаб став зрозумілим тільки через роки. Цей звук — поза часом, він актуальний і сьогодні, без знижок. Зараз я ставлюся до цієї пісні винятково як до золотого фонду української музики в цілому і українського альтернативного року зокрема.

Маркіян Білас

Я почув цю пісню ранньою весною 2011 року, на початку березня. Навколо все було сіре й сумне після зими, і трек здавався свіжим ковтком повітря серед усього, що пропонували аудіо VK.

Для мене ця пісня — це, по-перше, бунт проти сірості, яка буває на початку весни. А по-друге, вся музика «Димної Суміші» і цей трек особливо були моєю особистою розрадою від негативу, який я отримував у школі. Вмикав по дорозі зі школи додому, і він розфарбовував березневу сірість і мої емоції.

Ця пісня для мене все ще «альтернативна веснянка» — мотивує і заряджає, коли навколо і всередині сіро. Ну, і приємна ностальгія за моїми 15−16 роками.

Юлія Корсун

Я зрозуміла, що це не найулюбленіша пісня, але з нею пов’язано дуже багато вже, на жаль, розмитих спогадів: тісні концерти в клубі «44», коли в слемі натовп притискає тебе до барної стійки і вранці прокидаєшся від болючих синців по всій спині; очікування початку концерту під клубом і обов’язкові вітання з «концертними» друзями — це такий собі соціальний зв’язок з людьми, з якими ти бачишся тільки на концертах «Димної Суміші».

Але оскільки концерти відбувалися кожні 2−3 місяці, то бачив ти їх частіше, ніж своїх старих приятелів.

А ще — це відчуття страху і захоплення, коли стоїш на сцені і збираєшся з духом, щоб на словах «і завмирає серце» стрибнути у натовп і сподіватися, що тебе зловлять (один раз в «Кузні» не зловили, і я розбила голову). В цілому, «Кожної весни» — це тригер, який викликає мандраж і ностальгію.

Коли вперше я її почула, не пам’ятаю. Здається, це був концерт-презентація у «44», і там ще проходила виставка. Але не впевнена, адже квиток на концерт тоді коштував дорого, цілих 90 гривень, а я була бідною студенткою, і зараз мені не віриться, що я могла нашкрябати стільки грошей на квиток. Емоції? Ну, це завжди була така пісня для «покричати-поспівати» і зробити перепочинок між «Танцюй, танцюй» і «Кармою».

А зараз крім ностальгії, напевно, вона нічого не викликає. Хороша пісня для свого часу.

Анастасія Волокіта

Це пісня-ностальгія за певним періодом життя, часом, коли я тільки закінчувала навчання, робила диплом, переїхала на першу зйомну квартиру на Позняках, ходила довгою дорогою до метро і слухала альбом «Димної Суміші» весь час, мріяла і будувала плани на майбутнє. Завжди коли чую «Кожної весни», в пам‘яті випливають кадри: ті будинки, дорога, тепла погода, бруньки на кущах і небо. На Позняках якось багато неба тоді було…

У мене був друг, що приносив мені нову музику і заливав на комп, я тоді неактивно користувалася інтернетом. Вперше я почула «Кожної весни» ще в гуртожитку. Я була нефоркою, слухала здебільшого американську мазафаку і тут вдруге (після «ТОЛ») я почула круту українську музику. Не думаю, що я розумію всі сенси пісні і те, що автор у неї вкладав. Я слухала серцем і відчувала щастя, тепло на душі і бажання бути не такою як всі, бунтаркою.

Як 10 років тому, так і зараз відчуття від пісні такі самі: «музика в мені розпалює вогонь і завмирає серце».