Тексти

Від мему до музичного жанру: що таке «думервейв» та хто його грає в Україні

10 Тра 2022

Думери — це сумні мілленіали. Так називають тих, хто народився між 1985-им та 2004-им роками. Вони є доволі депресивною частиною цього покоління. Якийсь час думери навіть не усвідомлювали себе собою, поки в 2018 на форумі 4chan не з’явився однойменний мем: сумний непоголений курець у чорній шапці.

Вся нестерпність буття зосередилася у виразі обличчя, і в цьому підстаркуваті міленіали впізнали себе. А разом із цим стали сприймати музику інакше.

Як мем породив музичний мікрожанр doomerwave, у чому його особливість та головні представники в Україні — розповідаємо далі

До речі, про мем. Він навіть не був оригінальним — думер є варіацією мему wojak, на якому лисий чоловік сумно дивиться в нікуди. Мем був не дуже популярним, але варто було підібрати йому правильний гардероб, і оновлений wojak, тобто думер полонив серця.

Думер, на відміну від оригінального мему, рідко використовується з іронією — тепер він, навпаки, ілюструє серйозні екзистенційні питання, що не мають відповідей. Більш того, думер тепер навіть має конкретне місце проживання — самотньо палить серед багатоповерхових «панельок», не бачачи сонця.

І ще думер став сприймати музику інакше, не так, як звичайний слухач, а з ревербом, лоу-фаєм, повільніше.

Стало очевидно — це все вже спосіб життя, а значить інтернету потрібен новий мікрожанр. Ще у 2010 році вирішили додавати -wave до іменника, що ідентифікує новий феномен, тому в 2018-му з’явився doomerwave.

Про думервейв

Цей мікрожанр позначив два напрямки: ремікси з характерним ревербо-уповільненням оригіналу та власні треки виконавців. Тут головне настрій: у тематичних плейлістах сусідять ремікси на деякі треки Green Day, оригінальні композиції від білорусів Molchat Doma, та, наприклад, акустичні треки Nirvana.

Якщо говорити про ремікси, то потенційних кандидатів думер-діджей підбирає, спираючись на меседж. Наприклад, хіт десятирічної давності Somebody That I Used To Know від Gotye сьогодні знову став популярним — у якості думер-ремікса. Але як його обрали? Що ж, з такою назвою саму пісню можна навіть не слухати, все зрозуміло і так: люди змінюються, їхнє ставлення до тебе також, а від цього, очевидно, дуже сумно та боляче. Тому додаємо ностальгійного ревербу, сповільнюємо на 20–30% та записуємо з треком ТікТок. Ну, або заливаємо його на свій doomerwave канал, що більш характерно для міленіалів.

Щодо оригінальних треків думервейву, то під цим тегом живе і постпанк — сучасний та класичний — і який-небудь емо-треп. Взагалі, doomerwave різний у різних країнах. Наприклад, бразильська версія суттєво відрізнятиметься від української, навіть популярність жанру відрізняється не менш суттєво. Якщо поглянути на наш сегмент, виявиться неочікувана популярність: наприклад, трек «Дідько, я у розпачі» набрав 1,7 мільйона переглядів, а будь-який Ukrainian doomer wave плейліст збирає десятки тисяч переглядів.

Українські doomerwave-ремікси

У глобальному та локальному контекстах жанру є два напрямки: ремікси та оригінал. Матеріалом для українських doomerwave реміксів є класичні композиції «ностальгічного» українського року або поп-року. І справді, варто вслухатися у «Спи собі сама» Скрябіна, і розумієш, що краще за кандидата для slow+reverb реміксу просто не знайти.

Варто ввімкнути будь-який трек гурту «Цукор — біла смерть», і розумієш, що тут навіть без реверб-обробки транслюється потрібний настрій. Крім цього, у плейлістах можна знайти ремікси на «Океан Ельзи» або «Валентина Стрикала». Як говорилося вище, головне — настрій та меседж треку.

Українські артисти doomerwave

Mistmorn

Унікальний представник, флагман напрямку. Будучи успішним блогером із каналами, присвяченими озвучці гачімучі та каверам на сучасні т/реп-шлягери, Mistmorn вирішив показати ліричну сторону себе, без іронії.

Два роки тому на YouTube з’явився «Дідько, я у розпачі», що зібрав близько двох мільйонів переглядів. Цей трек — постійний учасник тематичних плейлістів, а його вдячні слухачі завантажують власні кавери та розбори акордів на гітарі. Менш серйозним, але все-таки успіхом увінчалися усі інші сингли: «Божевілля двох», «Згаслі вогні», «Панельні будівлі».

Mistmorn співає виразно та емоційно, його вокал нагадує українських рокерів початку нульових. Якщо грубо, то він звучить абсолютно так, як мав би звучати «Плач Єремії» сьогодні. Це безумовний плюс: перероблення попкультури минулого задля створення унікальної попкультури сьогодення — головна місія сучасного українського артиста.

Набуття власної унікальності, залишаючись у контексті чогось глобального, — це нелегка, а тому головна задача сучасного українського художника.

Signals Feed the Void

Гурт створює композиції у стилях індастріал та постпанк. Свою музику Андрій Печаткін та Віталій Гавриленко записують у домашній студії, що гарантує автентичність матеріалу.

Емоційний вокал, холодне звучання, драм-машини — все за думерським чеклістом. Перші записи колективу побачили світ у 2014-му. З того часу вони стабільно випускають матеріал і стабільно оновлюють українські думервейв-плейлісти.

Sad Novelist

Постпанк-треп-інді-рок від івано-франківського музиканта та сонграйтера. Звучання абсолютно думерське: сумне, екзистенційне, ехо-ревербнуте.

Популярність музикант здобув через TikTok: його трек «Наосліп» непогано завірусився в українському сегменті. Музикант також часто випускає фічерінги з іншими представниками українського doomerwave, як-от drimandr aбо Sleepy Andy.

Недавно Sad Novelist презентував трек на актуальну тему російсько-української війни під назвою «Тривога!» спільно артистом Примара.

drimandr

Сольний проєкт Олександра Злотніцького з містечка Долина в Івано-Франківській області. Як і у випадку Sad Novelist, він поєднує інді звучання з хіп-хопом та емо, створюючи автентичний український думервейв продукт.

drimandr, як і більшість з думервейв-цеху, напрочуд плодовитий як для незалежного артиста. Його проєкт існує з 2018 року, і наразі Олександр випустив шість EP, більше десятка синглів і декілька лірик-відео та кліпів.

У своїй музиці оперує артефактами думер-стайлу, створюючи простір із депресивно-біполярними настроями, але під треп-хайхет або похмурі рифи поп-панку.

Курган

Про новаторство Кургана (Євген Володченко з колективу Kurgan & Agregat) та його дебютного ЕР «Бібліотека странних знаній» вже було написано й не раз. Станом на сьогодні нічого особливо не змінилося: похмура сентиментальність у поєднанні з відстороненою оцінкою того, що відбувається — на місці, а пошуки сенсу навколо за допомогою альт-треп-бітів все ще залишає його новатором нової української сцени.

Більш того, світ, який створює Женя, ідеально вписується в український думерський концепт, як його вдало визначило видання Neformat:

«New ukrainian wave відрізняється від інших піджанрів думервейву, адже зосереджується більше не на безвиході та фаталізмі, а на меланхолії та надії на краще».

Джозерс

Дует із Калуша трансформував свій звук — але не меседж! — разом із часом, що змінюється, більш того — робив це вдало. Якщо на початку кар’єри «Джозерс» грали англомовний гітарний гараж-рок, в середині імплементували електронне звучання та mad trap hi-hats, то зараз просто змішують усе, що люблять, залишаючи незмінним метамодерністський пошук себе у світі постусього.

Якщо поглянути на їхні останні роботи, знайдемо шикарну колаборацію з тим же drimandr, що транслює абсолютно думервейвовий меседж безнадії: «Я не хотів, але виріс». Пазл звуку склали поп-панк-рифи, драм-машина та співоча «читка». Навряд чи «Джозерс» навмисне цілили у цей фантомний тег мікрожанру, скоріше, це логічний результат їхнього творчого розвитку на сьогодні.

Підтримай редакцію СЛУХ на Patreon чи прямим донатом — зараз нам це потрібно.

Щоб першими дізнаватися новини музики та культури, підписуйтесь на наш Telegram та Instagram.

Читайте також про сучасні фольклорні колективи, які зберігають традиції українського співу.