Тексти

Чернігівська фабрика музичних інструментів: від найбільшої в Європі до занепаду

Єлена Побочій

Українська музична культура багато чим завдячує майстрам, що роками виготовляли музичні інструменти та передавали технології наступним поколінням. Завдяки їм ми й досі знаємо та вчимось грати на сопілках, бандурах, цимбалах.

У ХХ столітті про музичні інструменти українського виробництва дізнався весь світ завдяки Чернігівській фабриці музичних інструментів. Далі читайте про те, як утворилось та чому припинило роботу найбільше виробництво музичних інструментів у Європі.

Перші роки праці та Друга світова війна
Фабрика музичних інструментів стала першим промисловим обʼєктом Чернігова. Ідея побудувати її прийшла у перші роки становлення радянської влади, коли в кожному обласному центрі мало бути хоча б одне промислове виробництво. Оскільки розташування Чернігова не передбачало створення обʼєкта важкої промисловості, влада звернула увагу на великі ліси навколо міста, що могли забезпечити виробництво з дерева. Тоді вирішили започаткувати найбільшу в СРСР фабрику музичних інструментів.
Будівництво розпочалось у 1933 році. До кінця року було зведено основний виробничий корпус та організовано навчальний цех, у якому майстри з усього Союзу навчали робочу молодь тонкощам створення струнних інструментів — мандолін, гітар, балалайок. Перші з них зʼявились у місцевому універмазі вже в 1934 році, тоді ж виробництво поставили на потік. 
У 1941 році фабрика стала не лише найбільшим підприємством Чернігова, але й найбільшим виробництвом музичних інструментів у Європі — 1000 працівників щодня виготовляли 1500 інструментів та приносили 2 мільйони карбованців прибутку на рік. Але з початком Другої світової війни виробничі потужності зупинились, а місцеві жителі винесли зі складів усю продукцію собі додому. Коли Чернігів захопили німецькі окупанти, то на покинутій фабриці вони виробляли ящики для снарядів та труни для своїх солдат.

Післявоєнні роки. Піаніно «Україна»

Відновлення фабрики місцева влада почала після звільнення Чернігова. Розбудовою та перезапуском тоді займалися переважно жінки. Першою післявоєнною продукцією в 1944 році стали іграшки з папʼє-маше. А за шість років виробництво відродилось повністю і почало розширятися — у Чернігові почали створювати піаніно «Україна».

У перших партіях інструмент був чорним, з різьбленим орнаментом на передній стінці. Саме в такому вигляді він став візитівкою Чернігівської фабрики. Невдовзі виробництво модернізували, запустивши перший у Європі конвеєрний випуск піаніно — довжина лінії становила 102 метри та вміщувала 52 інструменти одночасно. Така технологія дозволяла випускати 29 інструментів на день, які постачали по всьому СРСР, а також у 20 країн світу. «Україну» побачили в Нідерландах, Франції, Іспанії, Португалії та Китаї.

Водночас щороку з конвеєра сходили 111 000 щипкових інструментів, зокрема й автентичні бандури, домри та цимбали. У той час Чернігівська фабрика була єдиним серійним виробником народних інструментів в Україні.

1960–1980 роки. Відомі майстри

Після розширення виробництва продукцію Чернігівської фабрики почали експонувати на виставках в СРСР і за кордоном. Завдяки своїй якості інструменти отримували безліч нагород, а деякі музиканти замовляли у чернігівських майстрів для себе окремі екземпляри. Так, якщо радянські барди (іноді й американські музиканти) хотіли унікальну гітару — вони звертались до Миколи Єщенка, що працював в експериментальному цеху фабрики. Єщенко створював й інші струнні інструменти, саме його гітари вважались витворами мистецтва.

Виготовлення бандур на фабриці почалось завдяки майстру Олександру Корнієвському. Він створив конструкцію сучасної концертної бандури, яку й передав у експериментальний цех підприємства у 1950-х. Час від часу він перевіряв технологію, навідуючись на фабрику, давав підказки для удосконалення інструменту. На найкращих зразках бандур Корнієвський та інші майстри зазвичай залишали автографи.

Найексклюзивніші народні інструменти виробляв майстер Олександр Шльончик. Своє життя він присвятив відродженню й вдосконаленню фольклорних музичних надбань Чернігівщини та всієї України. Шльончик пропрацював на фабриці 30 років, за цей час створив безліч сопілок, флояр, домр, окарин і гусел. Олександр надихнув на музичну творчість свою онучку Нату Жижченко, що згодом утворила електро-фольковий колектив ONUKA. На своїх виступах Ната часто використовує інструменти дідового виробництва.

З 1970-х років фабрика працювала в найбільших своїх масштабах — за день робітники створювали 100 піаніно, а до 1991 року випустили 30 тисяч бандур. У кінці 1980-х у Чернігові виробляли 40 видів інструментів — серійно й на замовлення — музичні іграшки та комплектуючі до піаніно.

Роки Незалежності. Занепад та закриття
З проголошенням незалежності в 1991 році історія фабрики підходить до завершення: підприємство моментально пішло на спад й з кожним роком на ньому ставало все менше робітників. Коли з 1600 людей на фабриці залишилось всього 68, стало зрозуміло, що виробництво вже не окупиться, тож у 2000 році було оголошене банкрутство. Деякий час із залишків дерева виробляли труни на італійське замовлення, аж доки приміщення підприємства не зайняла швейна фабрика «Галант».
Після закриття Чернігівської фабрики музичних інструментів у її сирих неопалюваних приміщеннях залишились 160 унікальних зразків інструментів XIX та XX століть. Більшу частину з них було створено на інших виробництвах СРСР і країн Європи. Лише через чотири роки інструменти вивезли й передали в Чернігівський історичний музей, де вони поповнили експозицію, присвячену культовій музичній фабриці.

Попри сумний кінець для фабрики, все ж маємо надію на її відродження. Про цю ідею в інтерв’ю часто розповідає Ната Жижченко, наприклад, для Ukraïner:

У мене є мрія: відновити Чернігівську фабрику музичних інструментів, але на це потрібні величезні інвестиції. Коли в мене є якась ідея, я можу з нею довго йти, але певним чином вплинути на те, щоб вона втілилася, навіть не моїми руками. Мені здається, фабрика музичних інструментів — це щось магічне та чарівне.

Підтримай нашу роботу фінансово на Patreon чи прямим донатом — зараз нам це потрібно.

Щоб першими дізнаватися новини музики та культури, підписуйтесь на наш Telegram та Instagram.

Читайте також про круті, але непопулярні українські музичні інструменти.