Тексти

5 гуртів британського «брекзит-року», які варто послухати

5 Бер 2024

Із 2018 року британська рок-музика відчула новий поштовх, а гурти з’являлися на сцені як гриби після дощу. Вони звучали подібно: уривчаста і нервова музика, схожа на постпанк 1980-х, гарячкова мелодекламація замість співу, лірика скептичних і розчарованих у власній країні людей.

Цей напрям британські журналісти охарактеризували як «постбрекзитний постпанк» або просто «брекзит-рок». Його появу спричинив Брекзит, кампанія з виходу Великої Британії з Європейського Союзу. Схвильовані політичною кризою і натхненні юнацьким максималізмом, молоді британські гурти музично відобразили свою фрустрацію.

Згодом після початку Брекзиту більшість колективів рушили далі в пошуках нових ідей. Розповідаємо про 5 гуртів британського брекзит-року, які вписали себе в історію цього гостросоціального жанру.

Squid

Чудернацьких Squid важко охарактеризувати єдиним жанром — крикливий вокал сплітається із рваною музикою під впливом джазу, фанку, краутроку, постпанку та безлічі інших стилів. Із першого прослуховування здається, наче гурту дуже весело грати експериментальну суміш, але їхня лірика — це цинічний погляд на пекло пізнього капіталізму, некомпетентність чиновників, брутальність поліції та інші прояви політичної кризи у Великій Британії.

Радимо почати з дебютного альбому під іронічною назвою Bright Green Field (2021) — на обкладинці тим часом не яскраве зелене поле, а море радіоактивних відходів. На другому альбомі O Monolith (2023) гурт віддаляється від постпанкового коріння і рухається у невизначеному напрямку, повному синтезаторів і електроніки.

Black Midi

Молоді віртуози прогриміли в 2019 році з першим альбомом Schlagenheim — це була суміш нетипових музичних розмірів, дисонансів і спокенворду на перетині постпанку та нойз-року. Захоплені меломани порівнювали Black Midi з американськими ексцентриками Primus та вундеркіндами-революціонерами Slint.

Божевільні музичні епізоди у Black Midi чергуються з красивими романтичними пасажами — їх уже варто вивчати як один із найкращих прикладів музичного метамодернізму.

Вишенька на торті — абсурдна лірика, яку писав чи то мудрий старець у горах, чи хтось із білою гарячкою. Філософські думки змінюються шизофренічними розповідями про боксерський поєдинок Сунь Цзи й вигаданого персонажа Сана Шугара чи походеньки актриси Марлен Дітріх із Меккі-Ножем, персонажем поета Бертольда Брехта. Дія переважно відбувається у вигаданих психоделічних містах Шлягенхайм і Салафесьєн.

Британці з часом додали саксофоніста й клавішника до складу, випустили альбоми Cavalcade (2021) i Hellfire (2022). Вони вже переросли брекзит-рок і звучать як дикий джаз-ф’южн, переповнений відсилками до поп-культури, політики, історії та міських легенд.

Idles

Якщо вам бракує масивного заряду адреналіну, радимо послухати Idles. Серед перелічених постбрекзитних гуртів вони найпомітніші та найголосніші — можна ввімкнути їхній найкращий альбом Joy as an Act of Resistance (2018) і після кількох хвилин саспенсу відчути бажання негайно потрапити у слем. За хардкорною основою гурту насправді ховається постпанк із експресивним, інколи стьобним вокалом Джо Талбота.

У просякнутій політикою ліриці він співає (кричить) про помилковість ідей Брекзиту, токсичну маскулінність та шкоду капіталізму для суспільства. Водночас закликає до об’єднання людства і мультикультуралізму.

Кілька років тому Джеймс Вільямсон із культових Sleaford Mods звинуватив Idles у лицемірстві й присвоєнні образу робочого класу. Додав, що «музика не вирішує політичних проблем», а спроба британського гурту зробити це — «шаблонна і зневажлива».

Зрештою, на останньому альбомі TANGK (2024) гурт відійшов від політично-соціальних гімнів. Заручившись підтримкою продюсера Найджела Ґодріча (Radiohead), Idles випустили збірку сентиментальних, наскільки це можливо у рамках гурту, пісень про любов і вдячність. Іронічно, що у час найбільшої політичної кризи з часів Другої світової такий відвертий гурт вирішив відкласти на полицю своє загострене відчуття справедливості.

Black Country, New Road

Black Country, New Road — цілісний творчий акт, однаково естетичний із музичної та ліричної точки зору. Наскільки претензійним є такий опис, настільки по-хорошому претензійними можуть бути і їхні пісні на межі построку, постпанку і помпезного оркестрового артроку. Така собі постмузика, що прийшла у 2021 році від молодого британського септету з випуском дебютного альбому For the first time. Розширювати межі рокмузики гурту було замало — лірика, написана ексфронтменом Айзеком Вудом звучить як оголений нерв для молоді ХХІ століття.

У текстах немає прямих закидів політикам чи блазнювання у стилі Black Midi, бо за багаторівневими метафорами й відсилками в уяві постає втомлена молода людина. Вона вчиться жити, любити й взаємодіяти з соціумом у новому хаотичному світі, де кожного дня відбуваються важливі історичні події.

За кілька днів до випуску другого альбому Ants From Up There (2022) лідер покинув гурт через проблеми з ментальним здоров’ям. Колектив не розпався, адже крім Айзека, там ще шість талановитих музикантів. Вони написали новий матеріал, додали динаміки звичному драматизму брекзит-року і випустили один із найкращих альбомів 2023 — казковий Live at Bush Hall.

Shame

Випустивши дебютний альбом Songs of Praise у 2018 році, гурт одразу заявив, що вони ніколи не стануть рокзірками, а уявлення про «бабія і наркомана у чорній шкірянці» має загинути назавжди. Гучні постпанки Shame прагнули змін всередині себе, держави, суспільства й об’їздили пів світу з дебютним альбомом. Це настільки втомило вокаліста Чарлі Стіна, що згодом він закрився у кімнаті заспокійливого рожевого кольору (drunk tank pink), щоб експериментувати з гітарними шумами та іншими дивними звуками.

У результаті вийшов тривожний, але дорослий альбом Drunk Tank Pink (2021), що викликає асоціації з нойз-роком, построком і ню-вейвом у дусі Talking Heads. Останній і наймелодійніший альбом Shame наразі — Food for Worms (2023), емоційна робота про дружбу, емпатію та взаємодопомогу.

У 2018 році британці відвідували Київ із концертом. СЛУХ поспілкувався з ними у форматі випадкових запитань протягом 100 секунд.

Читайте та слухайте також 20 найулюбленіших світових альбомів 2023 року редакції СЛУХ.