35 найкращих українських альбомів 2023

10

thekomakoma — Майбутній альбом

Thekomakoma тримається на трьох китах: техно-рейв, застільний вайб і мила простодушна лірика Сергія Сілакова. Сформувавши своє звучання на попередніх записах, артист заходить на нову територію — обережно стилізує «Майбутній альбом» під нову хвилю 1980-х і синт-поп, переміщує тексти з української провінції в український космос. 

9

Клавдія Петрівна — Бережи мене

TikTok-зірка менш ніж за рік пройшла шлях із невідомої артистки до виконавиці, чиї пісні цитує перша леді країни. Дебютний мініальбом «Бережи мене» переосмислює естрадні пісні нульових із характерними прямолінійними синтами, баяном і наївними любовними текстами. Клавдія Петрівна додала сучасного тону та попсовості — як результат маємо виняткову роботу.

8

Cape Cod — Матч Поінт

Якби мініальбом саундпродюсера Максима Сікаленка та вокаліста Олексія Боднара можна було описати одним словом, це було б «стиль». Вишукано, легко, з надією на світле майбутнє дует кличе забутись у танці під електроніку з диско-фанковими мотивами.

7

Lucas Bird — Phono

Lucas Bird здивував нас мініальбомом невимушених інді-пісеньок під впливом джазових гармоній. Цю музику варто вмикати, коли хочеться розслабитися і послухати щось кайфове без турбот. Голос Даниїла Зубкова нашіптує на вухо прості тексти українською про вміння шукати радість у кожній дрібниці. У піснях Sleeping At The Party та Movie Star йому допомагають ангельські тембри Євгена Мороза із The Unsleeping та Антона Крамера.

6

Юля Юріна — Пісні на Різдво

Хто може краще переосмислити український фольклор за Юлю Юріну? На святковому мініальбомі артистка осучаснила традиційні колядки та щедрівки, подарувавши їм тривожне, але вишукане аранжування. Пісні «Ой у Києві та на камені» та «Ластівочка» вона заспівала а капела, щоби зберегти автентичність пісень, зібраних фольклористами.

5

Nekura — Nekura

Цього року учасники споріднених колективів Septa i The Nietzsche на чолі з фронтменом Євгеном Тимчиком переформатувалися у проєкт під назвою Nekura. Жодних фотосетів і промокампаній — лише мінімалістична обкладинка та п’ять важких треків із сердечною лірикою про розставання. Вийшло гучно й екзотично: емоційне скрімо розбавили пост-хардкором і блек-металом, а українськомовні тексти написали, надихнувшись японськими хоку.

4

Тонка — Загублену весну

Мініальбом «Загублену весну» — наразі найкраще втілення «інтелігентного попу» від київського дуету «Тонка». Саундпродюсер Ярослав Татарченко та вокалістка Олена Карась відшліфували музичну формулу до блиску, поєднавши пульсуючі електронні ритми з легкістю інді-попу і текстами про страх перед майбутнім і вірою у краще життя.

3

Ницо Потворно — А може це я?

Трагікомедія від Сергія Гусака в шести піснях: музикант сповідується про свою буденність і громадян навколо. Думскролери, пʼяні пасажири поїзда, відбита сусідка Наташа, яка є найбільшою гейтеркою творчості Ницо Потворно, душніли… Музичний комікс із мінімалістичними аранжуваннями, акуратно зліпленими у Fruity Loops. Слухається на одному диханні.

2

ummsbiaus — Snovyda Suite No. 1, Op. 4

У чотирьох треках ummsbiaus досліджує світ сновидінь і різні його фази. Сюїта заколисує щільним звуком і атмосферою дрімоти — мініальбом показує, наскільки трепетною може бути електронна музика.

1

YUVI — По тобі

Уляна Автенюк увірвалася в музичну індустрію України і заявила про себе як про одну з найперспективніших українських саундпродюсерок. «По тобі» тільки закріплює цей статус.

Це продумана до дрібниць робота, на якій брейкбіт і брейккор місцями тісно сплітаються з поп-мотивами. Своїм загадковим шепотом артистка проникає у найпотаємніші куточки свідомості. Yuvi хаотична, нестабільна й нещадно втягує у свою бурхливу емоційність, і в цьому її сила. «Я незламна, та ламаюсь», — ці рядки з пісні «Каюсь» якнайкраще описують її дебютний мініальбом.

25

Tery — Теплий сніг

Минулого року в українській музиці відбувся бум на якісний Rʼn’B. Молодий виконавець з Тернопільщини Тарас Гудзь — один із найвиразніших його представників. У альбомі «Теплий сніг» артист демонструє задатки чуттєвого романтика, який вміє влучно запакувати особисті переживання у чіпкі треки з солодким вокалом під вишуканий біт продюсера Влада Лібенсона.

24

Скажи щось погане — Рефлексія

Дебютний повноформатник дуету Артура Ситнікова і Маргарити Гонтаренко оповідає історію ліричного героя, якого хвилюють питання наркотиків, кохання і смерті. Інді-рокові композиції з приджазованим звучанням гарно передають дух юнацького максималізму — «Скажи щось погане» впевнено набирають обертів у перегонах за звання найамбітнішого рок-гурту країни.

23

To Eternity, The Curly — Теорія любові

Життєрадісний альбом молодих виконавців To Eternity та The Curly. Енергійний Rʼn’B впереміш з атмосферним інді-попом, який можна ввімкнути будь-коли й безпрограшно кайфанути.

22

Monotonne — 37

Виважений електронний альбом від дніпровського саундпродюсера Юрія Буличова межує між тріп-хопом, IDM і трохи ґлітч-попом. Найпримітніше те, як він вирішив використати вокал запрошених гостей (Grisly Faye, аппекс, Tik Tu, Sheetel): Monotonne не перебирає на себе увагу, а тільки підкреслює похмурість і напруженість звучання.

21

Іван Гумореска — Ми маємо уявляти Сізіфа щасливим

Не альбом, а справжній тріп. Наче веселка після дощу, він переливається різними жанрами: краутроком, психоделією, арт-роком, прогроком і трохи електронікою. Іван поринає у спогади, намагається осмислити власні емоції і навіть дарує музичний супровід віршу Богдана-Ігоря Антонича «Кінчаючи». Це робота, яку потрібно слухати усвідомлено, проживаючи разом із виконавцем пісню за піснею.

20

OTOY — Недовготривалі відносини

У 2023 році ми побачили невідому, вразливу та ліричну, сторону Вячеслава Дрофи. Якщо попередня творчість Otoy направлена на провокацію та дошкуляння суспільству, то у «Недовготривалих відносинах» він змінює агресію на відвертість й оповідає про власні проблеми під теплий атмосферний саунд від The Lazy Jesus.

19

Андрій Бармалій — autoportrack

Дебютний альбом Андрія Бармалія розкрив його не тільки як віртуозного саксофоніста, але і як талановитого електронного продюсера. Рвані біти й скажений темп влучно передають експресивність музиканта. Слова не потрібні, щоби зрозуміти його заплутаний внутрішній світ — тільки семпли і місцями саксофон.

18

Stoned Jesus — Father Light

Цей альбом для Stoned Jesus — повернення до форми після попереднього «втомленого» альбому Pilgrims (2018). Київський гурт відійшов від надто специфічних експериментів і запропонував слухачам гармонійне поєднання стоунеру, дум-металу та прогресивного року. Цього року запис отримав недостатньо уваги, адже Stoned Jesus не змогли поїхати з ним у повноцінний європейський тур.

17

IGNEA — Dreams of Lands Unseen

Прослухати Dreams of Lands Unseen — це наче сходити у мандрівку з фотографинею і письменницею ХХ століття Софією Яблонською. Гурт IGNEA надихнувся життям видатної українки під час роботи над альбомом. Колектив впевнено тримає планку висококласного мелодійного дез-металу.

16

Rippedd — maybe in another life?

Гіпнотичний шугейз із домішками мідвест-емо, який зносить із ніг стіною з гітарного шуму від Rippedd — це відкриття року. Голос фронтмена Олександра (прізвище не розкриває) губиться в інструментальному шумі, а звучання і атмосфера треків навіюють смуток, тугу й самотність. Те, що треба, аби ночами курити на балконі й думати про минуле, теперішнє і майбутнє.

15

Zwyntar — Тисяча Очей

Мікс дарк-кантрі, психоделії, фольк-року та госпелу, захопливі сюжети пісень та цеглинка за цеглинкою побудований готичний світ альбому зі своїми мешканцями. Нечасто в українській музиці з’являються концептуальні альбоми з такою прискіпливістю до кожної деталі. «Тисячу Очей» колектив робив майже чотири роки. У кожній ноті відчувається монументальність і величність роботи.

14

Структура Щастя — Вовк

Нехай вас не вводить в оману неоново-анімешна естетика альбому. «Вовк» — про маніакально-депресивні стани людини, яка живе на межі між комплексом Бога і тотальною самодеструкцією. Ліза Углач загорнула важливі теми в обгортку з драм-н-бейсу, вічхаусу та гіперпопу і вкотре нагадала про важливість піклування про психічне здоровʼя.

13

Ganna — Kupala

Альбомом Kupala Ганна Гриніва впевнено заявляє про себе у жанрі фольктроніки. Обʼємний саунддизайн постійно змінює звучання, а чуттєвим голосом із влучним настроєм артистка оповідає історії за народними мотивами.

12

ONUKA — ROOM

ONUKA — унікальне явище української поп-сцени: Ната Жижченко та Євген Філатов роблять музику водночас доступною і багатошаровою, витримують баланс між комерцією та інтелігентним звучанням. 

Цьогорічний альбом ROOM збагачений електронікою, оркестровими рішеннями та фольклорними нотками. Це звична для проєкту формула, однак вона досі звучить на висоті композиційної майстерності. На кришталево чисте звучання запису поклали мінімалістичну лірику від імені усіх, хто постраждав від російсько-української війни.

11

ummsbiaus — Enerhomor

Enerhomor змушує все тіло ціпеніти від страху. Єлизавета Драч своєю музикою малює період українських блекаутів 2022–2023 років: відсутність електрики, води і тепла, очікування невідомого, фрустрація, гуркіт дронів і свист ракет. На альбомі продюсерка використовувала польові звуки, записані частково на початку війни у передмісті Києва, і частково за кордоном. Наприклад, протяжний звук на треці LEP, який нагадує скрипку, — це оброблений семпл скреготу старовинних іржавих воріт у місті Бар (Чорногорія).

10

Площа Устриць — Дикий Схід

Робота гурту з чудернацькою назвою «Площа Устриць» переповнена інтимними спогадами й травмами. Колектив влучно схопив дух провінційних містечок у драйвових постпанкових композиціях із елементами гранжу та шуґейзу. «Дикий Схід» вдихнув свіжість в український рок, а самобутність музики «Площі Устриць» подає великі сподівання на майбутню творчість гурту.

9

Христина Халімонова — Прокидатися навесні

«Прокидатися навесні» — одкровення таємничої співачки Христини Халімонової, яка спілкується зі слухачем через рядки темних композицій. Сила альбому — в аскетичності: альт-укулеле, оксамитовий голос Христини, журливі тексти про війну, мир, любов, біль і смерть. Морально важка робота, що чітко схоплює темні відтінки нашого часу.

8

«Пиріг і Батіг» — Зелений

Львівський музикант Мар’ян Пиріг уже десяток років кладе слова малодосліджених українських поетів на інді-фольк чи переосмислює відомі пісні в незвичних аранжуваннях. Розширившись до колективу із шістьох музикантів, «Пиріг і Батіг» зазвучали як камерний оркестр.

Альбом «Зелений» — магічна музика на поезії поета Богдана-Ігоря Антонича. Вона може метеликами відгукуватися у животі, як пісня «Весна», а може й пропекти дірку в серці композицією «Змія/Апокаліпсис».

7

Renie Cares — Легка нестерпність буття

Ніжна сповідь інді-гурту Renie Cares звучить як голос молодого покоління, що постраждало від війни. Вокалістка Іра Панчук накладає роман Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття» на особистий досвід життя у країні, охопленій бойовими діями, а проникливі поетичні пасажі тут зустрічаються із гучними построковими кульмінаціями. Інколи альбом заводить у такий морок, що вибратися із нього можливо, лише вимкнувши пісню.

6

Morwan — Світає, палає

Киянин із ліванським корінням Алекс Аштауі створив роботу, яка здатна подарувати свободу просторих степів і водночас безжально увʼязнити в тісній кімнаті наодинці з собою. Постпанк-альбом, який спочатку мав звучати весело і танцювально, але війна внесла свої корективи. Morwan додав екзотичності жанру, у якому вже зіграно чимало, й оживив його східними мотивами.

5

Циферблат — Перетворення

Один із найтехнічніших та найвигадливіших альбомів року. «Циферблат» так відшліфували повноформатний запис, що кожного разу в ньому можна знаходити щось нове. «Перетворення» розповідає про заплутані романтичні історії, дитинство, дорослішання і навіть божевільного харківського митця Олега Мітасова. 

Це вже не юні дивакуваті музиканти, що наслідують кумирів прогресивного року. Зараз вони — дорослі виконавці, що загортають складні аранжування у поп-обгортку і роблять це так, щоб було цікаво і широкій аудиторії, і музичним снобам.

4

Паліндром — Найліпші питання собі

Степан Бурбан експериментує із власним стилем, і це йде йому на користь. Із появою лайв-бенду звучання Паліндрома значно змінилось: стало наповненим і втратило звичну лоуфайність. Його нова трансформація — еклектичний інді-рок, де знайшлося місце і для блек-металевого гроулу, і для даркджазу, що поглинає слухача. Сміливі рішення, від яких йдуть мурашки по шкірі.

Але на «Найліпші питання собі» вражає не тільки звук, але й сенси, які вкладає Паліндром. Іронізуючи над собою, музикант сперечається із різними внутрішніми «Я» та розмірковує про вигорання. А ще проживає втрату мами, зачиняє за смертю двері після ракетної атаки і вшановує героїв, які віддали життя, аби ми жили вільно.

3

Disappeared Completely — Pretty Average

Київські інді-рокери створили щось абсолютно нове для себе, але при цьому не втратили самобутність. Раніше в їхній музиці відчувався сильний вплив Radiohead (назва гурту — відсилка до пісні How to Disappear Completely) та The xx. Після Pretty Average порівняння з цими гуртами неможливе — настільки вийшла унікальна робота. Disappeared Completely хотіли робити гучну концертну музику — і в них вийшло.

На альбомі гурт поєднує ґранж, блюз, альт-рок і трохи електроніки. Настрій постійно змінюється: злість перетворюється на розчарування, відчай — на легку меланхолію, а смуток стає пʼянкими радощами. З кожним прослуховуванням Pretty Average затягує тільки більше.

2

Heinali — Kyiv Eternal

Лагідні ембіент-пасажі композитор Олег Шпудейко доповнює польовими записами довоєнного Києва. Вони сплітаються у симфонію української столиці, яка лише чекає на історичні події, що невдовзі сколихнуть її ранок. 

Heinali створив музичне відображення Києва — місто постає перед слухачем міфічно-казковим (як у однойменній композиції) і водночас цілком реальним, із голосами випадкових людей і дикторів, стукотом візків у супермаркеті, денним і нічним ритмом.

1

Джамала — QIRIM

Magnum opus Джамали — альбом кримськотатарських пісень у величному симфонічному аранжуванні. Співачка працювала над QIRIM два роки: досліджувала майже забуті народні композиції, відтворювала давню лірику та пропрацьовувала кожну ноту свого потужного вокалу. 

Це масштабна фіксація культурного спадку кримських татар — завдяки Джамалі, аранжувальнику Артему Рощенку та покійному саундпродюсеру Сергію Круценку пісні з різних куточків Криму пролунали грандіозно. Номінований на Шевченківську премію 2024 року альбом QIRIM — капсула часу, яку музикантка з великою любов’ю передає майбутнім поколінням.