Минуло вже сім місяців 2023 року, тож настав час підсумувати, якими альбомами потішили нас українські артисти за цей час. Вибрали для вас те, що найбільше сподобалося редакції СЛУХ, а також додали наші поради, коли і як варто слухати кожен із альбомів.
Вмикайте плейліст із найкращими піснями та треками на вашій улюбленій цифровій платформі.
Слухати, коли вас розчарувало чергове тіндер-побачення і ви зловили екзистенційну кризу
Надія Печуркіна (sucilna_nevdacha.exe) об’єдналася разом із музикантом і продюсером Тощо для створення одного з найемоційніших альбомів цього півріччя. На «Перша зірка на небі» артисти не привʼязуються до одного конкретного жанру, радше балансують між ними: злий нойз-поп змінюється ніжним бедрум-попом, на окремих треках відчувається звук невагомого дрім-попу, що переплітається з альтернативним роком, а три моторошні вставки з назвою «Апатія» взагалі мають тягучий дроуновий звук.
Така хаотичність підкреслює спектр емоцій і переживань головної ліричної героїні Надії, яку перекидає з одного стану в інший непостійність і турбулентність, притаманна відчуттю кохання. Разом sucilna_nevdacha.exe й Тощо показали, як реалізувати задуманий концепт від першої пісні до останньої.
Слухати, коли хочеться подякувати усім токсичним колишнім за те, що їх більше немає у вашому житті
Ми звикли бачити Вʼячеславa Дрофу злим, агресивним, сповненим люті й рішучості, сміливості та впевненості. Але на «Недовготривалих відносинах» репер постає у раніше небаченому, вразливому і чутливому стані.
OTOY обіцяв подарувати нам теплий реліз про взаємодію зі світом в умовах війни як антитезу жаху, що відбувається навколо. Натомість у своїх чітко складених текстах він піднімає теми недовіри, зради, самотності й самокопання, які важко віднести до категорії «теплих», проте вони є важливими і життєвими.
Вʼячеслав вміло застосовує свій речитатив і говорить про щось повсякденне з легкістю. Вона тільки підкреслюється якісним, веселим і по-літньому танцювальним звуком від продюсера The Lazy Jesus з елементами R’n’B, реґґетону і фанку.
Слухати, коли гуляєте спекотним літнім містом у сонцезахисних окулярах і наймоднішому капелюсі
Мініальбом «Матч Поінт» від продюсера Максима Сікаленка та вокаліста Олексія Боднара сповнений стилю і вишуканості. Cape Cod вірні власному звуку і продовжують створювати легкі танцювальні композиції. З перших нот музика захоплює у свої міцні диско-фанкові обійми і змушує невпинно рухатись. При цьому самі тексти пісень сповнені меланхолії, ностальгійного смутку і підказок, як позбутися цього болю: просто забутися у танці.
Слухати, коли хочеться полетіти в космос під веселий саундтрек
Сергій Сілаков (thekomakoma) відомий своїми кумедними треками, натхненними техно та українською «застільною» естрадою. Але «Майбутній альбом» прогресує в напрямку космічного, міжгалактичного та інопланетного ню-вейву. Звучить мініальбом футуристично, вишукано і грайливо завдяки насиченим синтам і яскравим гітарам. Єдине, що не змінюється, — це наївність і простота текстів thekomakoma, за які його так люблять.
Слухати, коли відчуваєте десять протилежних і суперечливих емоцій одночасно і шукаєте когось, хто би вас у цьому зрозумів
Київська діджейка та саундпродюсерка Уляна Автенюк може похизуватися цілісним і гарно спродюсованим звуком на «По тобі». На мініальбомі брейккор і брейккбіт поєднується із поп-мотивами (на «30 повінь»), але це не єдине, що дивує і запамʼятовується: YUVI також звертається до потойбічного спокенворду і вокалу.
«Я незламна, та ламаюсь» — ці рядки з «Каюсь» якнайкраще описують стан, який намагалася передати Уляна: непевність, нестабільність, коли агресія межує з сумом, а слабкість різко змінюється ненавистю. Менш ніж за рік YUVI викристалізувала свій звук, результатом якого стала ця сильна дебютна робота.
Слухати, коли не можете заснути вночі
Дебютний альбом лоуфайного інді-поп-гурту last past. вражає своєю невагомістю, теплим ревербом і приглушеним, ледве чутним вокалом. Атмосферно CAPACITY OF SENSE нагадує ранніх Duster, які так само зачаровували космічною мрійливою тематикою, а за рівнем невагомості last past. можна помістити між Slowdive та канадським дрім-поп-гуртом You’ll Never Get to Heaven.
Важливо, що гурт витримав межу між лоуфаєм і відверто низькою якістю звуку, створивши якісний, зрозумілий, але при цьому не затертий до того, що неможливо розібрати слова та задіяні інструменти, альбом.
Слухати, коли хочеться ненудного подкасту від ненудної людини під моторошний звук
Так, Ницо Потворно, це ти: музичний герой Сергія Гусака повернувся з новим мініальбомом, на якому він оповідає повсякденні історії з життя на свій звичний трагікомедійний манір. Кожен трек — окреме оповідання: про надокучливих пʼяниць-пасажирів у поїзді, мстивих сусідок, що не дають розвивати творчий потенціал, душніл, після яких хочеться піднятися на Говерлу й подихати чистим гірським повітрям. Ницо Потворно загадковим речитативом ділиться тим, що наболіло, закріплюючи це музичним рядом, який наганяє страх і змушує заклякнути в очікуванні подальшого розвитку подій.
Слухати, коли здається, що електронна музика вас нічим не здивує і ви вже чули все (Monotonne доводить, що дивувати ще є чим)
Альбом саундпродюсера Юрія Буличова вражає тим, як вдало музикант вплітає на свій альбом голоси запрошених виконавців (Grisly Faye, Sheetel, GOOL, аппекс та інші). Він використовує його як додатковий інструмент і виводить на другий план, роблячи акцент на тому, що «37» — це насамперед електронний альбом. Так само майстерно вокал артистів підкріплюється плавним і гармонійним, місцями тужливим ембієнт- і діп-хаусом.
Головна риса повноформатника Monotonne — це його здатність змушувати музику «дихати»: відчувається, що кожен звук, синт і бас на альбомі є частиною великого злагодженого механізму.
Слухати, коли треба перенестись у химерний фантазійний світ на кшталт Нарнії, але кращий
У час непостійності легенда українського андеграунду Світлана Няньо разом із британським музикантом Томом Джеймсом Скоттом випустили медитативну, спокійну, колисальну роботу Eye of the Sea. Увесь альбом було записано дистанційно, проте ця відстань між музикантами зовсім не відчувається: повноформатник звучить злагоджено і гармонійно — янгольський голос Няньо нашаровується на приглушену, обережну фортепіанну гру Тома, утворюючи лагідний звуковий ландшафт.
Вражає атмосфера міфічності та єднання з природою, яка пролягає на Eye of the Sea головним мотивом: увесь альбом нагадує химерний і чудернацький сон із нереальними і яскравими пейзажами.
Слухати, коли накриває хвиля сентиментальності й ностальгії
Українська електронна музика ще ніколи не була такою сентиментальною: Ігор Кириленко випустив чуттєвий мініальбом, на якому поєднав IDM, ембієнт і прогресивну електроніку.
Щоб розказати власні історії про сімʼю, дружбу та кохання, Hidden Element використовує не слова, а синтезатори. Кожен трек має похмуре, моторошне звучання, яке тримає в напрузі до самого кінця, а трек Illyah, присвячений загиблому товаришеві музиканта — один із найпрекрасніших і найбільш напружених треків на Differences.
Слухати, коли відчуваєш себе пригнічено і необхідно виправляти цей стан
Це другий повноформатний альбом дуету Олександри Ганапольскої та Владислава Лагоди, на якому помітний значний ріст Tember Blanche — «Ти Лиш Людина» записувався на студії, а не в домашніх умовах, як його попередник. Звук дуету стає виразнішим, а звична камерність набуває чіткішої форми і перетворюється на стильний об’ємний інді-поп.
Сенси альбому знайомі кожному: пошук взаємопорозуміння між партнерами, близькими і світом загалом, а також визнання власної людської недосконалості й примирення з цією сутністю.
Слухати, коли хочеться міряти казкові прикиди перед дзеркалом і думати про очікування від суспільства
Анна Ключка (badactress) випустила короткий, але влучний мініальбом із відсилками до світу казок. Через знайомі з дитинства образи персонажів badactress розумно і завуальовано піднімає важливі соціальні питання, з якими зіштовхується кожна пʼята людина (як, наприклад, проблема розладів харчової поведінки у треці «Аліса»). Казкова тематика загорнута в мінімалістичний поп-саунд, який дозволяє сфокусуватись на прихованих сенсах. Майстерності Анни загравати зі словами у текстах пісень та її яскравим образам можна тільки позаздрити.
Слухати, коли в житті відбувається суцільний хаос і для нього потрібен феєричний саундтрек
Наповнення першого альбому електронного музиканта і мультиінструменталіста Максима Андруха цілком відповідає його назві: хаотичність синтів нагадує звуковий колаж. Holy Random вміщує в собі різні жанри, зокрема IDM, брейккор, глітч і ембієнт. Це експериментальна робота, яку можна вважати дійсно вважливою, зокрема в розрізі інтелектуальної танцювальної музики, з якою Андрух справляється на відмінно. До участі в роботі над альбомом також було запрошено Monotonne, саксофоніста Данила Вінарікова, поета Олександра Шакірова та інших митців та музикантів.
Слухати, коли хочеться розгублено танцювати і несамовито кричати, наче вас ніхто не бачить
«Загублену весну» — це квінтесенція філософії «інтелігентного попу» дуету «Тонка». Саундпродюсер Ярослав Татарченко і вокалістка Олена Карась поєднали те, що, здавалося б, неможливо поєднати: IDM, якому притаманні складні різкі синти, і лагідність і простоту інді-поп-музики. Особливо уважні слухачі навіть відчують впливи джазу і соулу на мініальбомі, які гармонійно вписуються у цей чарівний електро-інді-поп-ансамбль. Таке нашарування можна пояснити тим, що провідними темами «Загублену весну» є непевність у майбутньому та віра, що таки вдасться відшукати втрачене і побудувати нове, світле і краще життя.
Слухати, коли захочеться відчути, як звучить страх
Enerhomor — це перший альбом електронної музикантки Єлизавети Драч. Назва ніби говорить сама за себе: ця робота передає атмосферу періоду осені-зими 2022–2023, коли російські загарбники нищили українську інфраструктуру і позбавляли мільйони українців електрики, світла і тепла.
Це експериментальний електронний альбом, на якому подекуди проскакує лагідний і водночас моторошний голос виконавиці. Він тримає у напрузі від початку до кінця: пронизливий скрегіт, шум перегрітого трансформатора, віддалений стукіт, відлуння незрозумілих звуків — цей електронно-синтетичний дисонанс викликає передчуття чогось жахливого, але неминучого.
Частину цих звуків Єлизавета записала на початку війни у передмісті Києва, частину — у Литві, куди згодом переїхала. Його неможливо слухати спокійно, не стиснувши зуби: ummsbiaus вдалось музично відтворити відчуття страху, який змушує тіло ціпеніти.
Слухати напередодні грози у паркий літній день
2022 року львівський стоунер-гурт Somali Yacht Club на альбомі The Space підкреслив своє звучання по-справжньому космічними відтінками. Їхній фронтмен Ігор Пришляк, який також сольно записується під іменем Super Pink Moon, доповнив цю концепцію новим повноформатником власного проєкту.
IRON RAIN поєднує тяжке й мрійливе звучання водночас: протягом десяти композицій його нищівні гітарні рифи у дусі американського гурту Jesu зустрічаються з імлистими звуковими пейзажами й викликають відчуття непереборної шугейзової ейфорії.
Слухати, коли хочеться згадати відчуття мирної довоєнної столиці
Альбом Heinali наповнений до мурашок красивими ембієнтними пасажами та польовими записами довоєнного Києва — голосами його звичайних мешканців і дикторів у громадському транспорті, віддаленим шумом міста вдень і вночі, навіть стукотом візків у супермаркеті «Сільпо».
Маленькі частинки «вічного Києва» Олег Шпудейко, наче мозаїку, складає у цілісний твір із теплих, приємних вуху барв, що передають не лише звучання, а й відчуття української столиці, найбільше сконцентроване у однойменній мерехтливій композиції Kyiv Eternal.
Слухати, коли не вистачає сил
Проникливе одкровення Христини Халімонової складається всього лиш з її оксамитового голосу та нейлонових струн альт-укулеле, але такий мінімалістичний підхід робить цю тиху музику настороженою, болючою і навіть страшною — особливо там, де крізь завуальовану лірику слухач робить здогадки про причину цих печальних текстів.
«Прокидатися навесні» вражає — створити щось настільки глибоке і зворушливе могла лише людина, яка має високий композиторський талант і добре володіє поетичним словом.
Слухати, коли хочеться дізнатися більше про кримськотатарський фольклор
Великий, майже годинний альбом Джамали надає фольклорним кримськотатарським пісням грандіозного симфонічного розмаху. Це своєчасна масштабна робота з фіксації культурного та мовного спадку киримли, презентована разом із інтерактивним сайтом, де кожна монументальна композиція прив’язана до населеного пункту в Криму й має власну локальну історію.
Пишні оркестрові аранжування композитора Артема Рощенка та кропітка саундпродюсерська робота Сергія Круценка тут зустрічаються з надпотужним вокалом Джамали. Вона вкладає серце і душу, співаючи з великою любов’ю до цієї колекції пісень, і, мабуть, цілком усвідомлює свою роль посередниці між кримськотатарською музичною культурою і сучасною Україною. QIRIM — епохальна для співачки робота й претендент на magnum opus у її дискографії.
Слухати, коли переповнює любов до батьківщини
Культурологічно важлива робота від Євгена Філатова (The Maneken). Під час тревел-шоу «Як звучить Україна» він їздив Україною й записував звуки Львова, Києва, Чернігова, Одеси й Карпат, пізніше скомпонувавши їх у трепетні композиції з переважно електронним звучанням.
Захопливий музичний калейдоскоп Євгена Філатова — це капсула часу для майбутніх поколінь: уявіть, які емоції викликатимуть за кілька десятків років ці треки, записані під час повномасштабної війни за незалежність.
Слухати, коли хочеться екзотичних пригодницьких історій
Альбом бадьорого пригодницького металу з орієнтальними мелодіями, що концептуально розповідає про мандрівки української фотографки та письменниці Софії Яблонської. Dreams of Lands Unseen радикально не відходить від попереднього звучання колективу, однак це серйозна витримана робота від української важкої сцени «на експорт», а IGNEA — важлива її частина.
Слухати, коли хочеться помахати головою під жирні дум-металеві рифи й постояти з розумним обличчям під час прог-рокових елементів
Father Light став для Stoned Jesus поверненням до форми після їхнього попереднього «втомленого» альбому Pilgrims (2018). Відійшовши від надто специфічних експериментів із краут-роком та нойз-роком, гурт пропонує слухачам добротне поєднання стоунеру, дум-металу та прогресивного року, що звучить, як компроміс між творчими пошуками та очікуваннями фанатів.
Недостатньо багато уваги отримала майже дванадцятихвилинна епічна пісня Season of the Witch, яка у дискографії Stoned Jesus стоїть одноосібно поруч із легендарною I’m The Mountain.
Слухати, коли знову хочеться відчути емоції першого кохання
Другий повноформатник одного з найперспективніших виконавців молодої української сцени — чуттєвого Tery (Тарас Гудзь). Це ліричний R’n’B, який поки що не намагається бути надто сексуальним чи розкутим, і тематично слідує за романтичними переживаннями 18-річного юнака. У цьому йому допомагає незмінний саундпродюсер Libenson, що написав чіпкі й кришталево чисті біти для цього альбому.
«Теплий сніг» дещо позбувається підліткової незграбності, яка відчувалася на попередньому альбомі артиста, «Чи я роблю щось не те?» (2022). Наразі Tery бракує лише більшої відвертості у текстах, адже співає він про абстрактні відчуття і ситуації, без конкретики й прямолінійності. У його стилістиці цього інколи недостатньо для того, щоб по-справжньому захопити увагу слухача.
Слухати, коли хочеться весело провести час
Навіть не намагайтеся прослухати цей величезний альбом за один раз — це неможливо. Принаймні ми ще не зустрічали людину, якій це вдалося.
41 трек (!) від Clonnex — це півтори години по-хорошому крінжового трепу в уже фірмовому стилі львів’янина Северина Наконечного. Він, як і більшість виконавців у жанрі, читає про дорогі шмотки, цицьки й наркотики, але робить це в індивідуальному стилі, що наповнений метаіронічними відсилками до українського побуту, товарів, телебачення і міських легенд. А ще репер любить створювати для текстів власних персонажів зі абсурдними смішними іменами — Кодеїнослава, Відьмойоба, Сідницеїда й Дріпоголіка, до яких цього разу додалися Вагіномен, Грудоверт, Членоїдка та інші.
На жаль, слабким місцем альбому є колаборація із українським російськомовним репером LIL MORTY, який навіть під час повномасштабної війни продовжує працювати на російську аудиторію. Clonnex варто якомога швидше припиняти співпрацю з такими артистами, щоб залишитися на плаву — шкода, що оригінальний репер заплямовує свою репутацію сумнівними персонажами.
Слухати, коли хочеться небанального й креативного металу
Velikhan був проєктом учасників київських метал-гуртів «ТОЛ», Megamass та Psionic Arc. Разом із виходом мініальбому Pow! Pow! учасники гурту оголосили його останньою роботою колективу.
Київська метал-тусовка, сконцентрована навколо студії Revet Sound, дала нам чимало гуртів під впливом культових «ТОЛ» — мабуть, тому, що більшість робіт записував і продюсував Сергій «Кноб» Любінський, екс-гітарист знаменитого гурту та басист Velikhan. І саме цей супергурт був одним із найцікавіших проєктів тієї креативної спільноти, що у попередні роки породила так багато металу світової якості.
Pow! Pow! — не те, що звучить на одному рівні з найкращими закордонними гуртами. Мініальбом взагалі вивертає математичний прогресивний метал назовні, показуючи його з несподіваних ракурсів і гарантуючи абсолютно індивідуальне й експресивне бачення важкої музики від учасників уже покійного Velikhan.
Слухати, коли хочеться відрефлексувати війну і насолодитися чудовістю Onuka
На другий рік великої війни українські виконавці й досі не завжди знають, як правильно говорити про неї. Не завжди розуміють, як найкраще подати морально важкі емоції так, щоб це не виглядало примітивно чи кітчево.
У такий момент на сцену повертається ONUKA із новим альбомом ROOM — і він, як завжди, холодний і відсторонений, однак звична мінімалістичність висловлювань Нати Жижченко на диво добре лягає на український суспільний досвід. Короткими влучними фразами вона розповідає історії волонтерів, військових й українських жінок у Європі та загалом концентрується навколо теми втрати рідного дому й близьких.
ONUKA — одна з небагатьох українських артисток із самостійно випрацюваним і впізнаваним музичним стилем, що складається із трохи відстороненого співу, інтелігентних електронних бітів, оркестрових аранжувань і фольклорних елементів. Разом із атмосферними «онуківськими» гармоніями ця оригінальна стилістика на альбомі ROOM блищить яскраво, як ніколи.
Слухати, коли хочеться адекватного поєднання фольклору та сучасного звуку
Юля Юріна (екс-YUKO) представила альбом «Ґвара», записаний наживо під час її концерту в київській Малій Опері. Це своєрідний підсумок її послідовної та відважної діяльності з пошуку й переосмислення спадку української традиційної музики — і у кожну пісню, що складається з потужного співу Юлі, роботи бек-вокалісток, струнних і жорсткого електронного звучання, вона вкладається на повну. Тут відчувається її велика любов до улюбленої справи.
Слухати, збираючись на вечірку до богемних друзів
У дебютний повноформатний альбом «Циферблат» вклали чимало енергії та перфекціонізму — вийшла гнучка, направду артистична рок-музика з калейдоскопічними інструментальними аранжуваннями, чіпкими поп-мелодіями та рваними ритмами.
На «Перетворенні» нема жодного пустого місця, адже кожну секунду тут щось відбувається: нетипові вокальні гармонії переливаються вигадливими гітарними партіями, синтезаторними пасажами й надтехнічними ударними. Усі креативні ідеї відшліфовані до такого блиску, що альбом буквально засліплює рівнем віртуозності й широкої музичної свідомості учасників запису.
Майже всі пісні з альбому об’єднані особистими історіями, що ниткою проходять через тринадцять вишуканих пісень й непрямою езоповою мовою розповідають про заплутані романтичні історії, дитинство, дорослішання і навіть божевільного харківського митця Олега Мітасова.
Читайте також велике інтерв’ю з британським панк-кабаре-гуртом The Tiger Lillies — про альбом Ukraine та скасування російської культури.
Читайте також велике інтерв’ю з британським панк-кабаре-гуртом The Tiger Lillies — про альбом Ukraine та скасування російської культури.
