Тексти

Антологія українських кліпів:
брати Олександр та Ігор Стеколенки

Валерій Лавровський

СЛУХ продовжує розповідати історію українського кліпмейкінгу. Після матеріалу про Віктора Придувалова — одного з перших кліпмейкерів незалежної України — переходимо до Олександра та Ігоря Стеколенків.

Вони відомі артхаусною картинкою, яку в свій час полюбили «Океан Ельзи», «Ляпис Трубецкой», «Скрябін», The HARDKISS та багато інших. Розказуємо про початок їхньої кар’єри, спільні та відмінні риси у роботі.

Брати Стеколенки народилися у Миколаєві, Олександр у 1971 році, Ігор — у 1978-му. Після закінчення Миколаївського педагогічного інституту Олександр почав працювати на телебаченні. За його словами, якось батько приятеля повернувся додому, коли вони репетирували своїм «бендом», у якому Олександр грав на гітарі, та покликав його працювати редактором на місцевому телеканалі. Так все й почалося.
З того часу він встиг пропрацювати режисером-постановником шоу на каналі СТБ, головним режисером «Нового каналу», промоушн-режисером 1+1 і паралельно знімав рекламні ролики.
Ігор Стеколенко також займався музикою — грав на барабанах. Він закінчив музичне училище в Миколаєві, але не поступив у Національну музичну академію України ім. П. І. Чайковського, після чого також пішов працювати на телебачення.
У своїх інтерв’ю брати згадували, що для відеоробіт надихалися фотосесіями з глянцевих журналів — інших референсів на кшталт YouTube чи Vimeo на той час вони не мали.
Саме так режисери підійшли до роботи з дебютним кліпом на пісню «911» для «Океану Ельзи» (2001). Брати брали вирізки з журналів Wallpaper та Vogue, шукали ідеї та надихалися різними стилями. Це можна помітити по кольорових сорочках, золотих хрестах на місці, де має бути застебнутий гудзик, та інших модних «фішках» початку 2000-х.
Брати згадують, що в умовах, коли сфера кліпмпейкінгу в Україні тільки формувалася, оператори, стилісти та всі інші дотичні до зйомок спеціалісти були приблизно одного рівня. Стеколенки також пояснюють, що найкращі знання режисер-початківець може отримати тільки на знімальному майданчику — помиляючись та роблячи висновки.
Український режисер Віктор Придувалов розповідав в серії документального серіалу «Спалах», що брати Стеколенки — приклад того, коли кліпмейкер намагається продати не себе, а ідею відеороботи, створену на базі музичної композиції, коли ідея народжується після прослуховування пісні.
У 2010 році брати заснували творчу лабораторію BURO, яка займається виробництвом музичних відео, фешн-фільмів, ігрових стрічок, короткометражних фільмів, тощо.  
Окрім кліпів, брати Стеколенки знімають соціальні та рекламні ролики, наприклад, для «Київстар», Roshen, Samsung, Riot Division, Watsons, Etnodim і багатьох інших — загалом кілька сотень роликів. Також фільми, зокрема медичну драму «В зеніті» та короткометражний трилер «Похибка», обидва зняті Ігорем Стеколенком; артхаусний серіал «Червоні вітрила» Олександра Стеколенка. У 2014 році Стеколенки cтворили відеоряд для міжнародного балету The Great Gatsby.
У 2020 році Олександр взяв участь у проєкті «Голос любові» художника Арсена Савадова, у рамках якого вийшов однойменний фільм. Це реконструкція концерту Мерілін Монро у Північній Кореї (1954) для підняття бойового духу американських військових, сюжет якого перенесли на військові бази на сході України (Попасна, під Дебальцево). Роль Мерілін виконали оперна співачка Марія Максакова та співак EL Кравчук. Проєкт реалізували за підтримки Генерального штабу ЗСУ та за участі близько 6000 українських військових.
Останні 10 років брати працюють окремо, іноді роблять спільні проєкти. Але за свою кар’єру Стеколенки загалом зняли чимало фільмів, понад сотню кліпів і ще більше рекламних роликів. Найбільш плідно режисери співпрацювали з «Океаном Ельзи» та проєктами Сергія Міхалка («Ляпис Трубецкой», BRUTTO).
Ми обрали десять їхніх робіт:

Скрябін — Червоні колготки (2004)

Спільна робота братів демонструє притаманний обом режисерам стиль — різкі та часті переходи, крупний план, динамічна зйомка. Також Стеколенки іноді полюбляють робити акцент на скляних предметах протягом відео: звичайна чашка, пляшка, графін, ваза, тощо. 

Ця робота виглядає акутально й нині — мода на VHS-стиль повернулася, свіжі кольорові рішення плюс харизма Кузьми Скрябіна.

Крихітка — Монета (2005)

Одна з небагатьох чорно-білих робіт Стеколенків. У кліпі знову бачимо скляні предмети: келих, склянку, вазу. Любов до крупного плану тут грає новими фарбами — протягом усього відео режисери робили акцент саме на руках героїв, які постійно щось роблять: беруть документи, грають на гітарі або рвуть газету.

Gorchitza — Call It A Dream (2009)

Звукорежисер популярного попгурту 2000-х Олексій Gorchitza розказував, що сюжет кліпу та ідею знімати його в Індії запропонували самі брати Стеколенки. Червона летюча тарілка поєднує історію двох героїв, що так і не зустрілись. 

Також у відео бачимо іншу характерну рису, притаманну режисерам — «завалений» горизонт. Періодично герой у кадрі з’являється глядачеві під кутом приблизно 45 градусів.

Ляпис Трубецкой — Месяц (2013)

Хоч і найпопулярнішим вважають відео на пісню «Я верю», ми обрали «Месяц» за кінематографічність (режисер — Олександр Стеколенко). Сергій Міхалок порівнював відео зі світом, «схожим на фільми Террі Гілліама або Тіма Бертона»

Тобто кліп — алюзія на східноєвропейські казки та фільми його улюблених режисерів. Також тонка червона нитка, що фігурує у відео, є одним із символів єдності білорусів.

Lama — Ангел (2013)

Атмосферне відео на пісню, яку Наталя Дзеньків присвятила покійному батьку. Плівка 16 мм, знову скло, крупний план, акцент на деталях. До речі, єдиним актором, крім самої співачки, у відео став Ігор Стеколенко, який грав на барабанах.

SunSay — Выше головы (2015)

Одна з найпопулярніших пісень проєкту Андрія Запорожця та найсвітліша робота Олександра Стеколенка. Сам режисер відмовився від вигадування будь-якої історії, йому хотілося створити «легкий, повітряний і хисткий стан» та атмосферу завершення літа із «запахом ранньої осені».

«Мені здалося, що ми співзвучні з Сашком у висловлюваннях — він знімає те, про що я співаю», — розказував SunSay про роботу над кліпом.

Океан Ельзи — Не йди (2016)

Філософський кліп Ігоря Стеколенка демонструє утопічні відносини, які водночас перебувають поза часом. Зйомки проходили у Грузії, а кадри з «Океаном Ельзи» дознімали у Києві.

Ідею показати наприкінці той самий BMW з кліпу «911» запропонував Святослав Вакарчук. Він вважає, що це додало особливий, метафізичний зміст сюжету.

The HARDKISS — Антарктида (2017)

Солістка гурту Юлія Саніна описала кліп, як «фантастичний мініфільм про катастрофу».

Над відео команда працювала близько трьох місяців. Під час зйомок вони використовували трюки, спецефекти та навіть кадри з вертольота. Також це відео демонструє різницю стилів братів — цю роботу зняв Ігор.

Leo Mantis — Вільна (2018)

У відео Ігор Стеколенко показує, що таке залежність однієї людини від іншої — коли буквально не знаєш, куди себе подіти.

У кліпі Леонардо Ободоеке відлітає до стіни, підлітає до стелі та навіть стрибає з вікна. Ролик зняли у Києві за один день, постродакшн зайняв два місяці.

Підтримай редакцію СЛУХ на Patreon чи прямим донатом — зараз нам це потрібно.

Щоб першими дізнаватися новини музики та культури, підписуйтесь на наш Telegram та Instagram.

Дивіться також серію документального фільму «Спалах» про новий український кліпмейкінг.