Тексти

Антологія українських кліпів: Віктор Придувалов

Дмитро Салтиков
1533

За 30 років український кліпмейкінг пройшов великий шлях: від буремних 1990-х, коли зароджувалась індустрія, до 2000-х, коли Україна стала осередком музичного відеопродакшну країн пост-СНД. Починаючи з середини 2010-х, Україна стала майданчиком для зйомок кліпів світових зірок.

Зараз в Україні знімають кліпи Bring Me The Horizon, Гаррі Стайлс, Miley Cyrus, Florence + The Machine та багато інших, а українські продакшн-студії — серед найбільш професійних у світі. Але так було не завжди.

Розповідаємо про видатних режисерів кліпів у нашій новій антології. Першим обрали Віктора Придувалова — людину, яку часто називають батьком українського рок-кліпу. 

Віктор Придувалов народився у 1970 році у Києві. З підліткового віку почав грати у своєму гурті та, як він сам багато разів зазначав, нічим, окрім творчості, не займався: був актором, музикантом, художником, поетом і письменником. Уже в 16 років знав, чим хоче займатися — режисура стала логічним продовженням творчих пошуків.
Рішення знімати кліпи виникло у Віктора, коли у 1990 році він вперше побачив кліп Стінга на пісню Englishman in New York (1987), знятий тим самим режисером Девідом Фінчером, який пізніше зняв «Бійцівський Клуб» — Фінчер теж починав із роботи над музичними відео.
Через це й до створення кліпу Віктор Придувалов мав більше кінематографічний підхід, намагаючись використати в музичних відео форму короткого метру. 
У серії нашого документального серіалу «Спалах» про нові українські кліпи режисер згадував, що коли він прийшов у ще не сформовану індустрію, у ній було «півтори камери». Про світло та павільйони мови навіть не йшло, а студії продакшну можна було перерахувати на пальцях.
Початок його кар’єри припав на кінець 1990-х, коли зароджувались такі відомі у майбутньому колективи, як «Океан Ельзи», ТНМК, «Бумбокс», «Тартак» та Green Grey та інші
Віктор вважає кліпмейкерство своєрідним посередником між телебаченням та кіно, а також, що нема сенсу йти на великий екран, не натренувавшись на менших роботах. Свої кліпи він створює по принципу сновидінь, тому не пише сценарії та не робить розкадровки. А про роботу на знімальному майданчику говорить так: «Я передаю картинку оператору в голову і чекаю, коли він це зробить».
Окрім кліпмейкерства, Віктор Придувалов стояв біля витоків головного музичного каналу 2000-х — M1. Собі він приписує ідею кольору логотипа каналу та рубрики «tviй формат» (запис камерних живих виступів, що перебивалися інтерв’ю з артистами). Він пішов із каналу, коли дізнався, що буде змушений працювати під чиїмось керівництвом. Конфлікт режисера з Олександром Осавлюком (голова правління каналу) призвів до того, що кліпи Придувалова довгий час не ставили в ефірі M1.
За понад 20-річну кар’єру Віктор Придувалов зняв більше сотні кліпів. Хоч його найвідоміші роботи і припадають на 2000-ні, він у 2010-их знімав зокрема для таких колективів, як «Антитіла», The Stoned Jesus, «Вагоновожатые» та інших. 
Окрім кліпів, режисер займається і кіно, де оспівує своє рідне місто. Остання наразі стрічка — документальний фільм «Місто, яке зникає» (2020) про Київ та його актуальні проблеми. 
Ми обрали десять найцікавіших, на нашу думку, робіт режисера:

ULIA LORD & Скрябін — Фото / Брудна як Ангел (1998)

На початку кар’єри Віктор працював із співачкою Юлією Лорд. Варто виділити її сумісну пісню з гуртом «Скрябін» — композиція «Фото / Брудна як Ангел» в дусі найкращих представників дарк-вейву.

Тут і похмурі тони, і ледь не містичний сюжет, і важкий електронний біт. Сама пісня в майбутньому стане візитівкою співачки.

Кузьма Скрябін згадував, що містика супроводжувала їх і після зйомок кліпу. Після завершення одного з знімальних днів, у квартирі, де проходили зйомки, сталася пожежа. Через це окремі кадри з бас-гітаристом Ростиславом Домішевським дознімали вже на вулиці біля будівлі. 

Сам процес зйомок був нелегким. Вони відбувалися у квартирі закинутого будинку, в якій стояв лютий холод, а температура в кімнаті була мінус сім градусів. Окрім цього, гостями на знімальному майданчику ставали безхатьки, які ломилися у двері та хотіли битися зі знімальною командою.

Плач Єремії — Я піду в далекі гори (1999)

«Я піду в далекі гори» — це перший кліп колективу, який на момент зйомок існував майже 10 років. Це кавер на пісню Володимира Івасюка, що була переосмислена у стилі реґі та увійшла до триб’ют-альбому «Наш Івасюк». 

Кліп вийшов таким собі роуд-муві з фронтменом гурту Тарасом Чубаєм у головній ролі. Через невеликий бюджет ніхто його в гори відправити не зміг, а кліп зняли в районі Троєщина в Києві.

«Він хотів, щоб я весь час курив у кадрі. Моїй мамі це не сподобалось. А так ми гарно провели час», — згадує музикант про творчий задум Віктора Придувалова.

Фінальний кошторис кліпу — 500 доларів та пляшка коньяку.

Тартак — 100%-ий плагіат (2001)

Щоб зняти кліп, хлопці з «Тартака» збирали гроші по друзях та сусідах цілих пів року.

Здається, що при роботі над кліпом «100%-ий плагіат» режисер найбільше надихався американськими поп-панк-кліпами 90-х. The Offspring, Blink-182, Sum-41 — їхній настрій відчувається як у відео, так і в самій пісні.

Це безтурботний та легкий кліп, у якому хлопці дуркують у кольорових декораціях з коміксовими відбивками, що відсилають до американської поп-культури тих часів.

ТНМК — ПоRAPалося серце (2001)

Бенгер піонерів українського хіп-хопу про «жупан чорний та шаровари сині» — одна з найвідоміших пісень ТНМК

Робота містить усі атрибути справжнього пацанського кліпу нульових: троє стильових хлопаків, тачка, дівчата та чуваки, що танцюють на фоні. Режисер вмовив гурт знімати на 35-міліметрову плівку, яка вартувала усього бюджету.

Океан Ельзи — Холодно (2002)

Віктор Придувалов зняв для ОЕ декілька кліпів, але першою і одною з найвідоміших у їхній співпраці стала робота над візуальним супроводом пісні «Холодно» з альбому «Суперсиметрія».

Це відео займає особливе місце в кліпографії Віктора Придувалова, адже саме після нього він став визнавати себе режисером.

Відео знімали на засніжених на вулицях та дахах Львова в грудні 2002 року. У роботі чотири сюжетні лінії, у кожній з яких гинуть усі учасники гурту, а фронтмен Святослав Вакарчук супроводжує їх, немов янгол смерті.

Тартак & Катя Chilly — Понад хмарами (2003)

Кліп на сумну пісню, в якій ліричний герой Сашка Положинського переживає смерть коханої, запам’ятався атмосферними декораціями лабораторії з капсулою, залитою яскравим білим світлом, та співачкою всередині.

Трагічно-романтична історія в результаті стала одним із найгучніших українських хітів 2000-х.

Cкрябін & Ірина Білик — Мовчати (2003)

2003 рік — це час, коли гурт «Скрябін» почав тяжіти до попзвучання. Пісня «Мовчати» стала яскравим прикладом цього етапу у їхній кар’єрі та одним із головних хітів незалежної України.

Рішення для кліпу було відповідне — це любовна історія у холодних тонах, яку на екрані відіграли Кузьма Скрябін та Ірина Білик.

ТОЛ — Хто я? (2005)

Культовий київський альтернативний гурт випустив свій перший альбом на лейблі «ІншаМузика», який створив сам Придувалов. Він і зняв кліпи на дві пісні з нього. Однією з них стала «Хто я?».

Ню-метал-звучання гурту відтворилося й у візуальному ряді — похмурий кліп, у якому лідер гурту Василь Переверзєв проводить сеанс саморефлексії у чотирьох стінах, виконаний у найкращих традиціях майстрів жанру Korn та Linkin Park.

Друга Ріка — Спи до завтра (2005)

У 2005 році Віктор Придувалов вперше попрацював із «Другою Рікою», знявши кліп на пісню з їхнього третього альбому «Рекорди»

Зйомки відбувалися прямо на центральних вулицях Києва. Сюжет класичний: фронтмен Валерій Харчишин ходить містом і співає про сварку з дівчиною. 

Окрім нього, тут можна помітити й гітариста гурту — Сергія Біліченка, який після 2003-го майже не знімається у кліпах команди. Наступного разу він з’явився в кадрі тільки у відео на пісню «Ти зі мною (Я здаюсь!)» (2010).

Бумбокс — Вахтерам (2007)

Віктор працював із «Бумбоксом» із самого початку існування колективу та зняв відео на їхні найвизначніші пісні того періоду. Серед «Квіти у волоссі», «Супер-пупер» та E-mail хочеться виділити саме «Вахтерам», яка стала народним хітом.

Відеокліп на пісню намагалися зняти тричі. Першу зйомку скасували, бо з квартири продюсера гурту, Олексія Согомонова, вкрали гроші, які були відкладені на зйомку.

Другу версію знімали в парку ім. Тараса Шевченка в Києві, в кафе «Шалена мама» і в офісі самого режисера. Кліп кілька разів перемонтовували, дата прем’єри на телеканалі М1 була зірвана, бо результат не влаштував ні гурт, ні режисера.

Існує і третя версія, яка виникла з подачі Антона Проніна, голови лейблу «Моноліт», з яким у «Бумбокс» був контракт. Пісня увійшла в саундтрек фільму «Червоні перли кохання» (2008), кадри з якого були використані у цій варіації кліпу.

Підтримай редакцію СЛУХ на Patreon чи прямим донатом — зараз нам це потрібно.

Щоб першими дізнаватися новини музики та культури, підписуйтесь на наш Telegram та Instagram.

Дивіться також серію документального фільму «Спалах» про новий український кліпмейкінг.