Що слухають Ziferblat

Ziferblat порвали Нацвідбір на «Євробачення» піснею Place I Call Home. Вона не виходила за музичні рамки конкурсу, проте відчувалося, що хлопці мають чудовий смак і вклали у композицію години наслуханості найкращою музикою попередніх століть.

Звідки коріння у вишуканого вайбу гурту? Відповідь можна знайти у музиці, на якій виросли Даниїл і Валентин Лещинські й барабанщик гурту Федір Ходаков. Cкладно не стати Ziferblat, слухаючи класичних композиторів у початковій школі.

Ми розпитали колектив про музику їхнього дитинства і дорослішання. Вони також зібрали плейліст із 30 улюблених пісень — посилання на цифрові платформи наприкінці матеріалу.

Яку музику ви слухали в дитинстві?

Валентин: В основному класичну — Роберт Шуман, Йоганнес Брамс, Ференц Ліст. Але згадую момент, як вітчим привів нас у п’ять років із дитячого садка і посадив дивитись із «болванки» мультик Yellow Submarine. Eleanor Rigby, Hey Bulldog, Lucy In The Sky Diamonds — ці пісні The Beatles знаю ще з того віку. Мама часто слухала Земфіру і «Кіно». Базове дитинство 90-х, як на мене.

Даниїл: Ми з братом Валею виросли в одній інформаційній бульбашці, але слухали музику геть по-різному. Я набагато довший проміжок часу віддав перевагу класичним композиторам. Першим сильним дитячим враженням було прослуховування у п’ять років Pas De Deux російського композитора Петра Чайковського з балету «Лускунчик». Тоді я ще не усвідомлював, звідки композитор і що таке смертоносні імперії.

Згодом я доволі довго був повністю занурений у вальси та концерти Фридерика Шопена, у творчість норвежця Едварда Гріга. Також, звичайно, вдома улюбленими піснями при підйомі до школи були «Вставай» та «Коко Шанель» від «Океану Ельзи», інколи звучали Blackmore’s Night. Але більше всього The Beatles.

Федір: З самого дитинства в моєму житті було багато музики, бо я з шести років навчався у музичній академії. Вчився грати на флейті та фортепіано, пізніше на ударних.

Перший гурт мого дитинства — «бітли», бо ще з трьох років батьки в будь-якій ситуації вмикали мені касету з мультиком Yellow Submarine.

Як із дорослішанням змінювалися ваші музичні смаки?

Даниїл: Слухаючи багато мелодійної класичної музики, станом на 10–11 рік свого життя я почав підсвідомо шукати будь-яку мелодійність і в поп-музиці. Починалось усе з пісень для «Євробачення», американських фільмів або радянських мультфільмів. 

Найбільше подобалась композиторська робота в радянському мультику «Легенди перуанських індіанців». Згодом нам із Валею подарували iPod, і в нашому плейлисті почали з’являтися «Бумбокс», «ВВ», ще більше «Океану Ельзи», декілька пісень «Другої ріки». 

Валентин: Із 12–13 років я, як і всі однокласники, слухав рок-музику, в основному, на жаль, російську. Але вже за рік-півтора все змінилось. Мій зведений брат приніс додому гру Guitar Hero 3, з неї у мене почалось знайомство з англійською та американською естрадою. Тоді моїми улюбленими гуртами стали The Doors, пізніше Led Zeppelin.

Федір: Хронологія смаків напряму залежала від мого розвитку та емоційного стану. Тому після The Beatles у плейлисті почали зʼявлятися Metallica, Pantera, Judas Priest — такий собі перехід у пубертат. Майже до 18-ти нічого, крім року, не проходило мій «фейс-контроль». А потім уже моя «музична губка» нарешті змогла всотувати все — від хіп-хопу до фьюжну, і зашореність пішла.

Хто або що вплинуло на ваші музичні смаки в дитинстві та юності?

Даниїл: Найбільше на мене вплинули вітчим і моя бабуся по татовій лінії. Вона була неймовірною жінкою. Мій з нею зв’язок був величезним енергетичним полем. Ми обговорювали з нею творчість Паганіні, Шумана, пісні «Океану Ельзи» та навіть слухали разом деякі пісні з «Євробачення». Це був короткий, але прекрасний період становлення мене як людини.

Федір: Фундамент смаку заклали мої батьки. Від мами мені дістались U2, Muse, Dido, Depeche Mode. А від батька в мене любов до Pink Floyd, Led Zeppelin, Weather Report, Chicago. Я досі люблю та можу слухати музику без привʼязки до будь-якого напрямку.

Перший артист, альбом, трек, які перевернули ваше життя.

Валентин: The Doors точно перевернули моє життя, це був їхній однойменний дебютник. Згадую, як вперше почув пісню Light My Fire. Здається, досі чую від неї той самий запах квартири на Оболоні, як і в той день, коли вперше її почув. Заслуховував до дір зі своєї «просунутої» електронної книги — вдома, у школі, на уроках і на перерві. 

Потім уже був прогресивний рок: Yes, Genesis, King Crimson. Згадую, як брат повернувся додому, і сказав, що якийсь мамин знайомий показав йому пісню Moonchild останніх. Життя після цього змінилось назавжди.

Даниїл: Альбом In The Court Of The Crimson King (1969) та пісня Epitaph звідти повністю змінила моє музичне світобачення, назавжди.

Федір: Альбом Six Degrees Of Inner Turbulence (2002) від Dream Theater. Мабуть, тому що кожна пісня цього гурту — як ментальна подорож для мене, яка розкриває окрему історію. Після цього альбому змінилися мої критерії сприйняття музики.

Перший концерт, на якому ви побували?

Валентин: Я точно не пригадаю, але, здається, десь у віці 4–5 років мама відвела нас на концерт «культового» на той момент гурту «Мандри». Нічого не можу згадати з тої події, пригадую тільки, що дуже довго чекали, коли вони вийдуть на сцену. До речі, були ми на тому концерті не випадково — лідер гурту, Фома, був давнім приятелем мого вітчима, і сам вітчим колись грав на барабанах у цьому гурті. Цікаво, що з ними взагалі зараз?

Федір: Як справжній музикант, я не був на жодному концерті чи фестивалі, про які мріяв. Ось така жиза. Але один із перших концертів, які вразили, був у моїй рідній академії — джаз-бенд Віктора Басюка. Це було потужно і дуже вплинуло на моє бажання грати на барабанах. У мій вішліст концертів входять Red Hot Chili Peppers, Massive Attack, Стінґ, Tame Impala. 

Даниїл: Про перший не скажу, а великі враження залишились від відвідування концерту легенд The Doors — Роббі Кріґера та покійного Рея Манзарека.

Яка музика надихала вас під час створення альбому «Перетворення»?

Даниїл: Складне питання. Цей альбом занадто довго формувався. На мене у той період найбільше впливала поезія і сентиментальні романи, а не музика.

Валентин: Дуже різна. Можливо, мало хто повірить, але творчість Gorillaz була одним із основних орієнтирів на момент початку створення. А загалом, все докупи — арт-рок, деяка електронна музика навіть, ну й академічна, звісно. 

Федір: У той період слухав багато прогресивного металу — Meshuggah і Animals As Leaders. А зараз щодня надихає щось нове. В один день — щось вічне й класичне на кшталт Стіві Вандера, а в інший прокидаюсь із бажанням увімкнути альбом Стінґа, до якого раніше ніколи не доходили руки.

Назвіть найважливіші пісні, які змінили ваше життя або сприйняття музики як такої.

Даниїл:

King Crimson — Epitaph
Stone Roses — Love Spreads
Моріс Равель — Piano Concerto in G major
Йоганн Себастьян Бах — Partita in D Minor, BWV 1004
Океан Ельзи — Коко Шанель
Pink Floyd — Us and Them
Jackson C. Frank — I Want To Be Alone (Dialogue)
Cocteau Twins — Alice
Celine Dion — It’s All Coming Back To Me Now
Kate Bush — Moving
5 Vymir — 23
Jamie Cullum — Wheels

Валентин:

The Doors — Light My Fire
Океан Ельзи — 911
The Beatles — Lucy in the Sky with Diamonds
Yes — Close to the Edge
Tik Tu — Сірий Котку
Led Zeppelin — Rain Song
Gorillaz — Empire Ants
King Crimson — Moonchild
Massive Attack — Protection

Федір:

Jeff Buckley — Dream Brother
The Beatles — The Night Before
Dream Theater — Octavarium
Massive Attack — Group Four
Miles Davis — Milestones
Клод Дебюссі — Післяполудневий відпочинок фавна

Фото: Тетяна Ямщікова, Оля Hatman