Що слухає Паліндром (Кашляючий Ед, Степан Бурбан)

Степан Бурбан — багата на таланти особистість. Влучний реп від Кашляючого Еда, гостросоціальні рефлексії Паліндрома, навіть милозвучна естрадна пісня львівського співака Степана Петровича — творчих образів багато, але музичний плейліст у нього лише один. І він такий самий різноманітний, як Степан. Виконавець поділився улюбленими піснями, а також розповів про власні музичні вподобання й перший концерт, на якому стрибав від щастя.

Слухайте плейліст 30 композицій, які найбільше повпливали на Паліндрома, на цифрових платформах — посилання у кінці публікації.

Яку музику ти слухав у дитинстві?

У дитинстві вибір був невеликий — я слухав або те, що слухали батьки, або те, що показував телевізор. Мені пощастило, адже батьки любили Depeche Mode, «Скрябіна», Іру Білик і якусь зарубіжну диско-музику з 80-х, яка нагадувала їм про юність. Очевидно, що я це всотував як вазонок воду. Думаю, це був фундамент.

Дивні люди в шкіряних шмотках із зеленим волоссям у мої шкільні роки ходили моїм районом у дуже масивних черевиках — потім я дізнався, що то були «гади». Ці люди якимось чином дали мені відправну точку для дослідження зв’язків між їхнім одягом і музикою, яку вони слухали на своїх касетних плеєрах. Я хотів бути схожим на них. В один період мій сусід, старший чувак років на пʼять-шість, помітив мене у футболці Metallica — так почалась наша невелика музична дружба. Ми обмінювались касетами, і я відкривав для себе багато нового. Зазвичай це була важка музика.

У школі були різні стадії споживання музики. Від відкриттів типу Linkin Park чи Metallica до відвертого російського сміття (мається на увазі реп) у підліткові роки. Але любов до гітарної музики в мене нікуди не ділась, і після реанімації від поганого репу я знов повернувся до важкої музики. Також був гарний період знайомства з оригіналом (американський реп і не тільки). Я фанатів від Das EFX, PMD, The Notorious B.I.G. і, звісно, Wu-Tang Clan. Також окрема любов — це французький реп, а саме IAM, Supreme NTM, Fonky Family.

Як із дорослішанням змінювалися твої музичні смаки?

Студентські роки видались досить цікавими. З цікавими фільмами й музикою. Я слухав багато різного електронного на кшталт Boards of Canada, Burial, Lorn, Trifonic, Orbital, Aphex Twin, Autechre і часто перемикався на якийсь постпанк чи дрім-поп Cocteau Twins, Mazzy Star, Slowdive, Box and the Twins, The Cure, The Sound, Bauhaus і сольну творчість Пітера Мерфі.

Зараз я мало слухаю, мало дивлюсь і мало читаю. Такий якийсь час. Але якщо все ж доходить до музики, то в мене є якийсь «пресет» із різної музики, яка зі мною крізь роки. Тут і гурт Ulver, і поважні дядьки з Bohren & Der Club of Gore чи The Lovecraft Sextet. Я фанат дарк-джазу і всілякого мороку з меланхолією. Я люблю Chelsea Wolfe і Choir Boy. Люблю гурт ISIS і проєкт Джастіна Бродріка під назвою Jesu.

Також John Maus чи той же King Krule. Якщо блек-метал, то відносно недавно я відкрив для себе американський гурт Liturgy — ця музика примушує розтікатись у якусь мокру пляму. Ще до теми трансцендентності: я обожнюю альбом Love Exchange Failure (2019) одеситів White Ward. Я можу переслуховувати сьогодні без жодної постіронії гурт HIM, я прямо фанат. А коли треба зібрати думки в кулак, виручає Nils Frahm.

Перший артист, альбом, трек, які змінили твоє життя?

Альбом Reload (1997) гурту Metallica. Пам‘ятаю, коли ми з мамою купували цю касету, продавець підняв брови й запитав в моєї мами, чи я розумію англійську (сміється). Мені тоді було 10 років. Наступний вибух у моїй голові відбувся через два-три роки на першій шкільній дискотеці, де я почув альбом Meteora (2003) від Linkin Park, відтоді це найбільш значуща музична подія в житті.

Перший концерт, на якому ти побував?

Виступ Левка Дурка (львівський співак, що виконував пісні для дітей, був дуже популярний у 2000-і — ред.) у спортзалі нашої школи. Я майже нічого не бачив через спини старших дітей переді мною, але саме усвідомлення того, що я на концерті, змушувало стрибати від щастя.

Концерт, який найбільше вразив?

Bohren & der Club of Gore в 2019 році у Празі. Я різав їхню музику на семпли у свої перші репові біти, а потім опинився перед ними наживо і просто плавився у кріслі від цієї неповторної, темної атмосфери.

Чий концерт мрієш відвідати у майбутньому?

Death in June. Відколи я дізнався про цих людей, захоплююсь ними — від музичної концепції до стану, в який занурює їхня творчість. А віднедавна симпатія підросла ще більше, особливо коли Дуґлас Пірс написав пісню про Україну Snipers of the Maidan і активно підтримує нашу боротьбу з росією. Мрію потиснути руку.

Яку музику слухав під час написання «Найліпші питання собі»?

Ось ці пʼять альбомів були найактивнішими в навушниках:

The Lovecraft Sextet — Nights of Lust
Coldworld — The Stars are Dead Now
Jesu — Pale Sketches
Liturgy — H.A.Q.Q
Neurosis — A Sun That Never Sets

Останнім часом я слухав метал, але у різних його проявах. Від Neurosis до чогось девіантного у Liturgy. У мене є настільний альбом від німецького музиканта з проєкту Coldworld. Коли було треба звідкись дістати осінь посеред літа, то вмикав його.

Jesu — це просто любов, яка зі мною крізь роки. Все, до чого приклався рукою Джастін Бродрік, було в моєму плеєрі, але якщо для Godflesh мені треба особливий настрій, то для Jesu мені треба просто бути собою. Ну, і дарк-джаз: найбільш заслуханий мною альбом за цей рік — Nights of Lust від The Lovecraft Sextet. Думаю, що десь це відчутно й на альбомі «Найліпші питання собі».

Назви п’ять найважливіших пісень, які змінили твоє життя і сприйняття музики.

Скрябін і Юлія Лорд — Фото (Брудна як ангел)
У мене від цієї пісні в дитинстві були два види мурашок: погані й хороші. Було страшно і водночас заворожувало — і музика, і кліп.

Linkin Park — Numb
На момент, коли я почув її, я не чув красивішої мелодії у своєму житті.

Cocteau Twins — Fifty-fifty clown
Це магія. Завжди, коли у Львів повертається весна, я слухаю цей трек.

Ігор Цимбровський — Ти приснилась мені сьогодні
Це настільки інтимно, що аж незручно перебувати поряд і слухати це.

David Bowie — Lazarus
Я вперше почув цю пісню роки два тому, після перегляду фільму про останні роки життя Девіда. У мене був ступор після першого прослуховування. Це й досі один із найулюбленіших треків у принципі.