Харківська сцена продовжує поставляти культові, важливі та просто цікаві колективи. The Prince Albert — один із таких. Цей гурт не дуже світився у медіапросторі: за шість років дав кілька концертів, випустив дві пісні та кліпи до них, але запам’ятався витонченим звучанням.
Проте з 2019-го і донедавна про гурт майже нічого не чули. Очікування не було марним: у жовтні The Prince Albert повернувся з дебютним мініальбомом Phylo, а ми розповідаємо більше про нього та колектив.
Кожен із учасників та учасниця гурту мають бекграунд: Дмитро Верьовкін грав у харківському постпанк-гурті Creamwave, Володимир «Алекс» Алексєєв був гітаристом і співзасновником електронного гурту Aesthete iz Dead, а вокалістка Марія Деменко співала та грала у дуеті The Marble Boy.
Зібравшись разом у 2016 році, колектив виступав на різних сценах України та випустив дві пісні. Його музика тоді — це постпанк із синтезаторами, драм-машиною і нотками нью-вейву. Музиканти описували своє звучання як «пост-поп».
Після кількох років помірно-активної діяльності (з рідкісними концертами, але без релізів), у 2019 році гурт зник, щоб третього жовтня 2022 року раптово повернутися з мініальбомом Phylo.
У новій роботі The Prince Albert трансформувалися: музична складова стала щільнішою та поповнилася саксофоном, стало більше електроніки. На зміну похмурості прийшли світліші тони, відчувається любов до тріп-хопу.
Слухайте Phylo EP на цифрових платформах:
Apple Music, Spotify, YouTube Music, Deezer.
Також мініальбом можна придбати на Bandcamp і підтримати гурт фінансово.
Останній і наймасштабніший виступ колективу відбувся у 2019 році в рамках фестивалю Plan B. Після нього The Prince Albert взялися до роботи над записом наявного матеріалу та над написанням нового. Все це тягнулося довгі місяці.
Врешті записаний матеріал не був виданий. Далі сталася пандемія, що наклалася на пошуки нового формату гурту та зміни у житті учасників: Марія зосередилася на навчанні, Алекс сфокусувався на продакшні електронної музики та викладанні, а Дмитро поринув у графічний дизайн.
Ця ідея завжди залишалася. Марія приносила новий матеріал, після чого робота продовжувалась у студії, де Алекс і Дмитро працювали над звучанням і концепцією пісень: збігом текстур звуку, обʼємом, тощо. У творчості вони намагались відрефлексувати події, що траплялись із ними, їхніми друзями та близькими.
«Не можна сказати, що ідея зробити ЕР виникла раптово і ми пішли її втілювати. Просто прийшов час, щоб оформити ці треки», — каже Дмитро Верьовкін.
За словами Дмитра, зміна звучання обумовлена зміною екосистеми роботи та підходом до створення пісень.
«Раніше ми робили пісні на репетиціях, де ми втрьох грали на інструментах, відточували аранжування і звук відповідно до живого звучання, джемили, вигадуючи нові треки», — розповідає Дмитро.
Під час пандемії ковіду робота проходила тільки в студії, що дозволило колективу нікуди не поспішати й спробувати те, до чого раніше не доходили руки. Так з’явився живий саксофон, який був давньою ідеєю гурту — її допоміг реалізувати Віктор Павелко. Також велику роль відіграв Алекс з його персональною еволюцією смаку і підходом до роботи над зведенням та аранжуванням.
Наразі гурт не дає гарантії, що треба чогось чекати. Проте не виключає, що рано чи пізно випустить новий матеріал або дасть концерт, як трапилось з новим ЕР.
Познайомтеся також із гуртом Zbudny Chas — дебютантами зі світу соулу та поп-року, за якими варто слідкувати.
