Нова українська музика: Lely45, OTOY, Postman та інші

Обрій — Імперія бидла (ЕР)

Ужгородські «смерть-металісти» на мініальбомі «Імперія бидла» дозволяють своєму панк-корінню проявитися сповна — це ураганна музика, у якій з’являється чимало хардкорних рис, що цілком органічно поєднуються із текстами про «недолугу відрижку совка».

Площа Устриць — Знаєш, мам

Хлопці надіслали нам свою нову пісню, і «Знаєш, мам» виявилася приємною несподіванкою. Це добірний інді-рок із легкими домішками шугейзу й гранжу, що викликає асоціації з американським гуртом DIIV — «Площа Устриць» грають зі схожим поєднанням холодного вокалу й теплих гітарних рифів. Окремої уваги заслуговує екзистенційна лірика, у якій фронтмен звертається до померлої мами.

З такими темпами ці кияни зможуть зайняти нішу якісного українськомовного року (що позбавлений будь-якого впливу «Океану Ельзи»), у якій наразі перебувають The Unsleeping.

Postman, Illia — Other Side

Майже піврічне мовчання Костянтин Почтар (Postman) обірвав англомовною піснею Other Side, яку не відрізниш від чогось стовідсотково «європейського». Це та частина творчості Postman, яку він випускає «на експорт», однак, на думку автора цього відгуку, англійською Костя звучить надто звично, гублячись у сотні подібних інді-артистів. 

Українською ж мовою Postman розквітає і стає справді запотребованим артистом — як же тепло й рідно звучали його «Київські вулиці», яким комфортним був альбом «Змінилось багато. Змінилось нічого»!

Oi FUSK — Не сумуй

Наша авторка Олена Мосійчук критикувала Оі Фусика за те, що його попередні треки («Часточка суті», «Сука хоче бабла» та «Металобрухт») розмивають впізнаваний стиль репера. Надалі нам хотілося почути від нього чогось настільки ж чіпкого й насиченого, як «По кому подзвін?» чи «ЛОГОС», але піснею «Не сумуй» репер нас здивував чимось абсолютно новим.

Дванадцять із половиною хвилин медитативного тріп-хопу з м’яким дабовим басом, мокра й туманна атмосфера, що нагадує альбом Summa (2019) українського гурту My Personal Murderer, та ще й сам репер зверху весь хронометраж методично наспівує фальцетом «не сумуй, кицю», наче Горас Енді у треках Massive Attack — схоже, Оі Фусик ніколи й не планував замикатися у рамках певного звучання. Неймовірний, безперечно вдалий експеримент.

ДК Енергетик — Шлях Ч.1

Жвавий чіпкий постпанк із мелодійними гітарами й глибоким вокалом, який варто додати у свій плейліст під початок осені.

Lely45 — Давай, дивись

Нова пісня Lely45 із, як завжди, пластичним вокалом, динамічним приспівом і лірикою про суперечки у стосунках.

Ігор Кайдаш — Минулого літа

Лоуфайний інді-рок про вже завершені стосунки, який наприкінці вибухає перегруженими емоційними гітарами.

Badwor7h, Lucian Forseti — Scatter

Badwor7h — майстер несамовитого, розривного драм-н-бейсу. Спільний трек із дніпровським продюсером Lucian Forseti це вкотре доводить.

Жбурни — Піца

Стьобний поп-панк із вигадливими інструментальними аранжуваннями і веселим текстом про украдену піцу.

OTOY — Кишеня з отвором

OTOY продовжує експеримент із R’n’B-звучанням, підкріплюючи цьогорічний альбом «Недовготривалі відносини» треком «Кишеня з отвором» — виконавець каже, що він про пошуки власного «Я» серед рутини.

Те, як В’ячеслав Дрофа цьогоріч трансформувався із агресивного репера у розслабленого співака, лише доводить, що українським артистам не варто боятися пробувати себе у нових амплуа — OTOY це лише пішло на користь. Навіть шкода, що експеримент скоро закінчиться, бо виконавець планує випустити подвійний альбом «Темна», де повернеться до хіп-хоп-звучання.

Roxolana — Не стій під вікном

Хто заслухав до дірок оригінальну пісню «Не стій під вікном» від Русі, має бути готовий до того, що Roxolana у багатьох місцях змінила для свого каверу вокальні лінії й гармонії, зробивши із легендарної української пісні звичну поп-пісню.