Після двох російськомовних альбомів Лилу45 випускає «Коли сонце сідає за схил» — свій третій альбом за 12 місяців і перший українською мовою. Тут багато щемливої поезії про війну, кохання та любов до рідної країни, друзів і нестерпний біль, з відсилками до Григорія Сковороди та кавером на «Скрябіна».
«Коли сонце сідає за схил» відкривається піснею «Місто залите вогнями», і разом з обкладинкою вона вводить в оману. Здається, що на нас чекає історія кохання в Києві, але ні. Вже друга пісня «Друже» — про любов до друзів і біль через вимушені відстані, а істерична «Війна» (попередня назва — «Танцює зі смертю») підтверджує контекст — це альбом, «натхненний» війною, але не лише про неї.
Окремо варто виділити три пісні. «Залиш мені трохи пам’яті» — ода прощанню, далі йде босанова-кавер на «Спи собі сама», а після — не стільки пісня, скільки театральний монолог «Я впускаю твій біль». У ньому Людмила Білоусова поетично, з відсилками до релігії, Данте та навіть Віктора Цоя застерігає окупантів і описує їхнє майбутнє.
«Коли сонце сідає за схил» — фактично перший український альбом, «натхненний» і вистражданий війною, але говорить про неї не в лоб, не патріотичними закликами, а поетично та рефлексійно.
Разом із його випуском Лилу45 також представила короткометражний фільм у трьох частинах за мотивами альбому.
Слухайте на цифрових платформах: Apple Music, Spotify, YouTube Music, Deezer.
Підтримай нашу роботу фінансово на Patreon чи прямим донатом — зараз нам це потрібно.
Читайте також наше інтерв’ю з Людмилою — про ненависть до чоловіків, українську мову, Донбас і порятунок світу.