24 лютого, рівно пів року тому, російська федерація здійснила повномасштабне вторгнення на територію України. Ми пропонуємо подивитися, як війна, що тепер прийшла в усі куточки України, вплинула на свідомість української молоді в культурному контексті. А точніше — на її ставлення до музики артистів із росії.
Про те, що українцям варто відмовлятися від творчості громадян країни-агресора, говорять ще з 2014 року. Але успіхи якщо й були, то тільки локальні чи дуже персоналізовані. Статистика Apple Music, Spotfiy та інших платформ за підсумками останніх років показувала, що українці продовжують масово слухати російських артистів.
І хоч на дворі лише серпень, зараз можна стверджувати, що ситуація змінюється на краще. Достатньо зазирнути в той же Apple Music, чарт «Топ-100 в Україні», який ще донедавна стабільно окуповували російські хіти. Тепер там понад 70% пісень — від українських артистів (хоч і без росіян не обійшлося).
Причина очевидна — з 24 лютого українська музика переживає щось на кшталт ренесансу. Ми не кажемо про принципово новий якісний рівень творчості чи появу супермегазірок, просто українська музика нарешті почала отримувати тих слухачів, які були більше зацікавлені в російській.
Важливу роль у цьому надалі має зіграти молодь. Ще чотири роки тому музичний піарник і журналіст Саша Варениця в матеріалі для СЛУХ розмірковував, чому підліткам чхати на українську музику.
Часи змінилися, і тепер постало актуальніше питання — а чи не чхати українським підліткам на музику російську?
Це запитання (та ще кілька інших) ми поставили десятьом хлопцям і дівчатам 17–21 років з Києва, Харкова, Дніпра, Одеси та інших міст України. Хтось із них ще у 2014 році був вимушений тікати з рідних міст на сході України, когось ця доля спіткала зараз, а інших обійшла. Розповідаємо, як після 24 лютого 2022 року змінився їхній світогляд.
Чи слухали до війни російських артистів і чому?
Кожен з опитуваних розповів, що так чи інакше російська музика до 24 лютого була присутня в його чи її плейлисті. Переважав не реп, а модний рок, панк і постпанк: «кис-кис», Земфіра, «Порнофильмы», ssshhhiiittt, «Буерак» та інші.
Були винятки. Наприклад, 20-річна Станіслава з Києва, яка зараз живе в Європі, слухала класиків російського року — «Аквариум», Леоніда Фьодорова, Бориса Гребенщикова, Петра Мамонова.
«Важко сказати, чому саме. Думаю, поетика текстів — одна з причин», — коментує Станіслава.
Якщо умовно описати причину, чому молоді українці слухали російське, — «так склалося». Ця музика була в медіапросторі, в трендах і в оточенні людей і так чи інакше знаходила шлях до наших героїв і героїнь. Також важливою умовою було зростання переважно в русифікованих містах України.
20-річна Софія з Дніпра розповідає:
«Думаю, що певним чином на мої музичні вподобання (і не тільки) повпливало виховання. Коли росія почала війну в 2014 році, мені було 12 років. Мама відкрито вела зі мною розмови про те, що відбувається, у мене сформувалось усвідомлення того, що росія та російське — ворог.
Однак у підлітковий період важко було протистояти оточенню однолітків, які більшою мірою споживали російський контент — і в якийсь момент я почала пускати у своє життя російських виконавців, які наче не підтримують режим, не їздять в анексований Крим і залишаються нейтральними. Таким чином я виправдовувала своє споживання їхнього продукту».
Хтось обирав російський рок тому, що тексти пісень здавалися глибшими за лірику українських артистів, а реп — бо він качає:
«Ще в дитинстві я по дорозі до школи слухав радіо, де ставили українські та російські пісні. Улюбленими гуртами були «Брати Гадюкіни» та «Наутилус Помпилус». Мені більше подобались останні, бо їхні тексти “з якимось сенсом”, ніби глибоким, здавались мені цікавішими», — Гліб, 19 років, Київ.
«В основному це були виконавці без очевидно проросійського сліду: Face, Oxxxymiron. Чому? Воно качає, а в Україні, на жаль, немає реп-виконавців схожого типу. Я слухав KALUSH, але після успіху “Зорі” вони перестали робити прямо хіп-хоп», — Єгор, 17 років, Київ.
Чи слухали українську музику?
Майже всі визнали, що не обирали російське, відмовляючись натомість від українського. Музика українських артистів також була присутня, а подекуди переважала. З переїздом у менш русифіковані міста кількість українського у плейлістах зростала:
«У підлітковому віці моє знання про українську музику обмежувалось популярними виконавцями та “Один в каное”, але коли переїхала в Київ, то почала слухати артистів Masterskaya — YUKO, “Тонка”, деякі пісні KHAYAT.
По класиці старі пісні “Бумбокс”, бо київські друзі з дитинства чули їх по радіо в той час, коли одеське радіо було переповнене російськими піснями. Тому я відкривала для себе цей світ тільки в студентському віці», — каже 20-річна Анастасія з Одеси, яка переїхала навчатися в Київ.
21-річний Михайло з Києва має радикальну іншу думку. Для нього в українській музиці немає якісного продукту, він більше зосереджений на творчості артистів з Європи та США:
«З російського слухав Mnogoznaal, “ДДТ”, Віктора Цоя, “Агата Кристи”, виконавців фонку, бо це майже російська монополія. Українську музику я не слухав і не слухаю. На мою думку, немає якісного продукту. Можу послухати MONATIK, “Океан Ельзи”, “Скрябіна”, “ВВ”, “ТНМК”, але на репіті я їх ніколи не слухав, одна-дві композиції максимум».
Як змінилося ставлення до російських артистів після 24 лютого? Чи слухають далі? Що відчувають при цьому?
Тут думки також єдині — після 24 лютого опитувані нами молоді українці та українки відмовилися від російської музики. Також їм не сподобалася відсутність реакції на війну від улюблених артистів або ж не надто впевнені коментарі на кшталт безсенсового «нет войне» без уточнень. А найпопулярніша реакція на ситуації, коли пісні росіян зараз випадково вмикаються у плеєрі — огида.
«Після війни ставлення до російських артистів стало різко негативним, хоч і не зразу. Їхню музику перестала слухати, особливо після того, як мої улюблені артисти почали замовчувати/підтримувати повномасштабне вторгнення.
Мені все ще подобається їхня музика, але коли рекомендації підкидають у плейлісти російську музику, то я перемикаю на наступний трек», — каже 18-річна киянка Соня.
Доходить і до комічних ситуацій — наприклад, Анастасія з Одеси вилазить із душу та змінює плейліст, чуючи російське:
«В перші секунди мозку подобається, а потім щось всередині волає “РУСНЯ” і вже якось не дуже приємно чути ту мову».
Для 20-річного музиканта Влада (Луганськ/Київ) повномасштабна війна стала поштовхом до переоцінки власне творчості російських артистів:
«Зараз не слухаю, бо не хочу спонсорувати русняву армію. Насправді ще до повноцінного вторгнення російські гурти були для мене якимось guilty pleasure, але після 24 лютого це стало просто табу — скиглення про “ну нє всє рускіє” та відвертий пропутінський двіж “Буерака” викликають огиду.
Війна взагалі змусила набагато тверезіше подивитись на сенси російської музики та зрозуміти, що в плані лірики це є насправді досить сумне чвакання та сумування за совком, як у випадку з тими ж “Буерак”».
Аліну з Харкова трохи тішить, що в росії є артисти, які висловлюють позицію та збирають гроші на благодійність, але їх одиниці:
«Врешті, я не можу залізти їм в голову та впевнитися, що це від щирого серця та з повним усвідомленням. Під цим я маю на увазі конкретну позицію, а не просто “проти війни”.
У моєму плейлісті залишилося декілька пісень, які пов’язані з неймовірно гарними спогадами з мирного життя, іноді вони ще трапляються завдяки рандому. Коли це стається, то чесно — іноді нудить. Навіть якщо це український гурт. Я взагалі вимикаю музику та сиджу в тиші».
Чи збільшився інтерес до українських артистів? Кого і як вже встигли відкрити для себе? Чого не вистачає для цього?
Разом із відмовою від музики росіян опитувані нами українці та українки почали додавати більше локальних артистів у своїх плейлистах. У цьому є і практична, і моральна перевага, особливо для тих, хто зараз не в Україні. Наприклад, для Станіслави, яка зараз живе в Європі, українська музика дарує певне відчуття дому. Перебуваючи в нерідній культурі, зараз вона ще більше слухає українських артистів.
Багато хто відзначає, що після 24 лютого спалах нової української музики полегшив її пошук:
«Зараз мені вже не треба навіть старатись щось шукати — я так чи інакше це почую. Хоча, звісно, можу почути більше, якщо буду шукати, але я вирішив поки відкласти активний пошук нових виконавців, — Гліб, 19 років, Київ.
Разом із цим у тих, кому раніше українська музика здавалася «надто дорослою», змінюється до неї ставлення — вони відкривають для себе молодих артистів, які резонують з їх настроями та інтересами.
Окреме питання — джерела пошуку та приходу нової української музики. Більшість відзначають, що їх не вистачає, а найбільш перевіреними канали є друзі, «сарафане радіо» й TikTok, де цього року істотно прокачалися той же SadSvit, Alice Change, «Діти інженерів», Лилу45 (вже вкотре) та інші.
«Мені дійсно хотілося би більше джерел з інформацією про українську музику. Зараз я часто розповідаю європейцям про наших митців та музикантів, але у мене доволі вузькі інтереси, тож було б круто, якби я могла посилатися на певні ресурси, де вони могли б самостійно дізнатися більше», — 18-річна Аліна з Харкова.
«Більшість виконавців відкриваю через ТіkТоk, вважаю, що це дуже крута платформа для просування виконавцями своєї творчості», — 20-річна Соня з Дніпра.
«Мене дуже зацікавила не дуже популярна українська музика 2000-х. Впевнена, що є купа ліричних старих пісень, які б мені зайшли, але ніде нема якоїсь адекватної підбірки: плейлісти на YouTube переповнені тим, що я і так колись чула, хочеться чогось цікавого з того періоду історії, коли українські пісні були не дуже популярні через зросійщення всього, коли кожен український артист прагнув потрапити на російську сцену», — 20-річна Анастасія, Одеса/Київ.
А Гліб радить тим, хто слухає музику в Spotify, такий спосіб:
«Я був підписаний тільки на українських виконавців та взагалі не слухав росіян, тож вони мало коли попадались і просто часто заходив у “відкрий щось нове” і там було повно цікавих нових (для мене) виконавців. І я так робив досить довго, а потім вже це стало ваще, бо застосунок зрозумів приблизно мої смаки».
Що дало зрозуміти опитування
Цей текст не претендує на професійне соціологічне опитування. Проте навіть з малою вибіркою зрозуміло, що українська молодь починає активніше дізнаватися про українську музику.
Важко сказати, що вона копає та відкриває невідомих артистів — серед найпопулярніших у них залишаються давно популярні артисти та ті, хто зараз на слуху, і це природно: ONUKA, «Антитіла», Джамала, «Океан Ельзи», «Бумбокс», «Один в каное», The HARDKISS, Go_A, KALUSH, Tember Blanche, Sad Novelist, «Діти інженерів» та інші. Деякі цікавляться «старою школою», особливо ранніми альбомами «Скрябіна».
При цьому зрозуміло, що є проблема з джерелами пошуку та приходу нової української музики. Це вкотре повертає до того, що кожному з нас варто ділитися нею, розповідати друзям і знайомим, особливо тим, хто не бачить для себе альтернативи російській музиці. А СЛУХ та іншим медіа — подумати над тим, як розширити свою аудиторію.
Головна ж порада артистам — не забивайте на TikTok. Саме там зараз українська аудиторія відкриває для себе нову українську музику.
P.S. Нагадуємо, що СЛУХ щотижня збирає нову українську музику в плейлістах на цифрових платформах. Підписуйтесь на них, слухайте та поширюйте: Apple Music, Spotify, YouTube Music, Deezer.
