Веснянки — це різновид старослов’янських пісень, які знаменували собою початок весни. З’явилися вони ще в період язичництва, й пізніше поділ природних циклів зберігся. Наші предки вважали, що саме спів веснянок сприяв змінам погоди і мав ледь не магічну дію — вони вірили, що він принесе щастя в кожну хату та кращий урожай.

Весняні співи починались на свято Благовіщення, що святкується 25 березня, та тривали до самої Трійці, яку відзначають через 50 днів після Великодня. У різних регіонах їхні назви могли варіюватися. Так, у Поліссі вони були відомі, як маївки або магівки, а у західних регіонах — гагілки або гаївки. Проте нам вони найбільше відомі як веснянки.

Різновиди веснянок

Закличні – у них закликали весну. Їх починали виконувати за перших ознак приходу весни, коли з проталин на снігу виднілась перша зелень. Традиційно найбільш сприятливими місяцями для співу вважалися найвищі місця на подвір’ї: стріхи хат або тини, дерева або пагорби.  

Однією з причин, чому пісні виконували на підвищеннях — так акустика ставала кращою. Спів далеко линув, пронизував простір, сприяв приходу весни.

Одними з перших вісників весни були птахи. За народними уявленнями, вони приносили з собою весну, тому знайшли відображення у веснянках та обрядах, що їх супроводжували. Відомо, що був звичай випікати печиво у вигляді жайворонків, і потім, тримаючи у руках таке печиво, дітлахи співали й закликали птахів повертатися.

Хороводні веснянки величали прихід весни. Поєднувався спів з обрядодією — дівчата, узявшись за руки, утворювали коло та зображали приліт птахів. Оскільки веснянки вважаються дівочими пісням, то у молодиків були свої розваги: поборотися, побудувати живу вежу, стаючи один на одного, позмагатися з бігу на швидкість.

Гаївки — це вид веснянок, який було прийнято виконувати лише під час великодніх свят та ще два дні після. Виконували їх здебільшого на церковному подвір’ї — цвинтарі (ділянка землі, що прилягає або оточує церкву — ред.). Їх виконання також супроводжувались обрядовими дійствами, іграми, які відбувались у гаях, лісах чи біля водойм.

Юріївські — пісні, приурочені до дня Святого Юрія, що святкується 6-го травня за григоріанським календарем. Вони знаменували собою стадію весняного розвитку, коли починали зеленіти посіви, проростала трава, розцвітали квіти та вкривалися зеленню дерева. У текстах багато побажальних формул, співзвучних із заклинаннями і замовляннями. На жаль, цих пісень в Україні збереглося дуже мало.

Царинні — їх співали хором жінки при обході поля — «царини» — на Трійцю чи на Зелені свята. Головними мотивами цих пісень є прохання охороняти поля і дати добрий врожай як відгомін язичницьких ритуальних заклинань від злих стихій: бур, градів, злив, вітрів. Як і Юріївські, царинні пісні майже не збереглися. Український етнограф та фольклорист Філарет Колесса зазначав, що ці пісні мали характер молитов за врожай та охорону полів, а деякі були подібні до колядок.

Русальні та кустові — це пісні, що співалися на Святу Трійцю, пори весняного розквіту природи і переходу весни у літо. Ці пісні є свідченням того, що наші предки вірили в наявність демонічних істот, серед яких були і русалки, або мавки. За віруваннями це створіння, які поселяются серед рослин у лісах та водах. Вважалося, що ці духовні сили можуть як сприяти і допомагати, так і шкодити людям. Головними мотивами пісень було вшанування рослинності, поминання померлих, загадування загадок, та врятувати від біди.

Традиційно у цю пору проводиться обряд куста. Водіння Куста — це дійство, під час якого прикрашену зеленню дівчину водили по селу і заходили у двори зі співом кустових пісень та побажаннями. Головними мотивами цих пісень є величання Куста як символу добра і побажання гарного врожаю. Виразно проходить у цих піснях і тема дівочого щастя в коханні.

Веснянки знайшли відображення і у сучасній українській музиці. Нижче наводимо деякі приклади.

Електро-фолк-гурт YUKO (нині розпався) часто звертався до фольклорних пісень, і до веснянок теж. В основі їхнього синглу Vesnianka лежить одна з найпоширеніших веснянок «Весняночко-паняночко, де ж ти зимувала?».

В основі пісні SHUM гурту GO_A лежить однойменна гаївка. Вона багато років була предметом вивчення різних фольклористів. Одну з її версій і виконав гурт.

Етно-гурт «Дахабраха» — один з найбільш успішних українських колективів. У їх репертуарі добірок народних пісень, серед яких і веснянки. Пропонуємо послухати їх вражаючу інтерпретацію.  

Тема дівочого кохання часто була мотивом весняних пісень. Найвідомішою серед них була «Подоляночка». У давнину виконання пісні супроводжувалося грою: діти, узявшись за руки, ходили по колу, всередені якого стояла «подоляночка» і відтворювала усе, що співалося у пісні. У кінці вона обирала когось із кола замість себе й гра починалася знову.

Веснянка «Перейди, місяцю, та й на нашу вулицю», була виконана київським гуртом Vivienne Mort, і в їхній обробці набула чуттєвих мотивів.

Електро-фолк-колектив «GG ГуляйГород» створював сучасне аранжування для народних пісень і зокрема веснянок. У 2017 році вони випустили пісню All for love / Гаївка, в основі якої лежить веснянка «Жучок». Музиканти відшукали її у маленькому селі Сосни на Вінниччині. Разом з діджеєм King Kwa Zulu вони поєднали вінницьку гаївку та мелодійний хіп-хоп і зробили цікавий експеримент.

Музиканти часто звертаються у своїй творчості до традицій та звичаїв предків, тому не дивно, що ми маємо приклади виконання та інтерпретації веснянок у сучасній музиці й будемо мати їх і надалі.

Картини в матеріалі: Марія Примаченко