Тексти

Як відмивають гроші авторів музичних творів. Публікуємо текст розслідування

СЛУХ
6613

5-го травня Сергій Вусик, музикант і директор гурту «Антитіла», опублікував у себе на Facebook великий пост з деталями розслідування авторського права в Україні. У ньому він описав «одну зі схем багаторічного відмивання авторських грошей» (роялтіс), які мали б отримувати автори та виконавці пісень.

Схему оприлюднили на прикладі чотиристороннього договору ГС «УЛАСП» («Українська ліга авторських та суміжних прав») з користувачем музики.

З дозволу Сергія Вусика ми публікуємо його пост і візуальні матеріали до нього.

Важливе уточнення: Тарас Тополя, фронтмен гурту «Антитіла», є віце-президентом ГО «УААСП» («Українська агенція з авторських та суміжних прав») — організації, що минулого року не отримала акредитацію Мінекономіки на колективне управління авторськими правами у музичній сфері. На початку 2021 року її представники проводили мітинг та пояснювали, чому конкурс акредитацій було проведено з порушеннями.

Сьогодні на прес-конференції в Українському кризовому медіацентрі оприлюднено факти, отримані мною і моїми колегами в рамках власного розслідування, тіньових схем у сфері авторського права, матеріали якого увійшли в основу кримінальних справ.

Це розслідування охоплює велику кількість інформації, яку ми роками ретельно збирали, вивчали, провели безліч консультацій і розмов з юристами, свідками і фахівцями у даній сфері.

Сьогодні ми оприлюднюємо одну зі схем багаторічного відмивання авторських грошей, а також за посиланням показуємо зв’язки між ключовими особами згідно даних відкритих реєстрів, які перетворили сферу авторських виплат на сімейну годівницю. Розставивши на ключові позиції дружин та кумів.

За що ж борються автори/виконавці в усьому світі? В чому суть протистояння між українськими авторами/виконавцями та видавцями, що майже 20 років контролюють сферу авторських прав? Хто ці люди? І де роялтіс (винагороди) авторів? Гроші, які за законом і правом належать авторам/виконавцям і мали би надходити до них вчасно і у прозорий спосіб.

Мали би!

Проте їх спеціально відправляють у довге плавання через ланцюг приватних компаній, де гроші губляться, як сіль по дорозі. І відправляють їх у плавання ті, хто роками дерибанять авторські винагороди, посилюючи свій вплив на ринку та створюючи собі благородний імідж, паралельно обкрадаючи українських авторів/виконавців.

Як усе працює? Згідно умовної схеми.

У ресторан, бар, кафе чи мережу магазинів приходять/телефонують представники акредитованої державою організації ГС УЛАСП, часто на зразок рекетирів із 90-х. Без перебільшення, є маса свідків.

Погрожуючи судами та захмарними тарифами, необґрунтованими штрафами, переконуючи, що вони представляють ледь не весь репертуар світу, розмахуючи державною акредитацією, пропонують та навіть вимагають підписати чотиристоронній договір «Про забезпечення правомірного використання об’єктів авторського права та об’єктів суміжних прав в публічних закладах».

Згідно договору ресторан має щомісячно сплачувати певну суму за можливість вмикати музику для відвідувачів. І це в принципі правильно, але не у такий спосіб.

Якщо ж ресторан не погоджується з виставленими необґрунтованими тарифами і власник відмовляється сплачувати, справа переходить в суд. Судова справа завжди відбувається за позовом акредитованої організації ГС УЛАСП, генеральний директор якої Нікін Олександр Іванович. Особа, яка була раніше засуджена, на яку відкрито низку кримінальних справ сьогодні і його компанія отримала державну акредитацію в сфері суміжних прав.

Проте до суду з користувачем часто не доходить, бо власник ресторану розуміє, що програвши суд, отримає штрафи, оплатить судові збори… і часто вирішує домовитись і сплатити необхідну суму й підписати договір. У користувача майже немає вибору, йому доведеться далі працювати на ринку з ним. Якщо що ж Нікін суд виграє, то сплачений рестораном штраф йде тіньовикам у кишеню, але не авторам/виконавцям (це свіжий інсайд).

Власник ресторану не хоче судів і домовляється. Офіційно чи неофіційно, зі звітом чи без. Це вже не так важливо, бо контролює збір грошей тільки той, хто сам і збирає, — сучасний музичний рекет.

За нашою інформацію, більшість торгівельних мереж Києва працює саме за чотиристоронніми договорами. Звичайно є і три-, і двосторонні договори (це рідкість), і навіть унікальні варіанти ліцензування музики через власні озвучувальні компанії.

Виникає логічне запитання: якщо є користувач і акредитована організація, то хто ж ця третя та четверта сторона? І ця сторона, запевняю вас, точно не автор.

Згідно закону, збирати, розподіляти і виплачувати гроші може тільки акредитована організація, із цих грошей вона може забрати собі не більше ніж 25% («комісійних») — на утримання штату працівників, оренду офісу та інші супутні необхідні витрати. Тобто 75 гривень зі 100 мають потрапити безпосередньо до кишені автора/виконавця, разом зі звітом про кількість, період і місце використання його пісень.

Але коли у вас чотиристоронні договори, все стається інакше. На шляху авторських грошей з’являються приватні організації, ПРОКЛАДКИ, прикриті неприбутковим статусом, які насаджуються у договори під різним приводом власникам ресторанів, кафе, магазинів, ТЦ. І в цих договорах вони можуть бути ким завгодно: і представником акредитованої організації, і компанією, що здійснює правовий супровід, і навіть представником самого власника ресторану.

Але в назві майже завжди одна та сама юридична форма: Приватна Організація.

Отже, уявімо, що власник ресторану сплатив умовних 100 гривень за чотиристороннім договором. Мав би, звичайно, сплатити в акредитовану організацію «Громадська Спілка УЛАСП», де пан Нікін директор. Але за договором сплачує в Приватну Організацію з такою самою назвою УЛАСП, (на користувачів однакові назви гарно спрацьовують), де засновником є його дружина Нікіна Н. Г., яка своєю чергою з отриманих 100 грн зрізає умовно до 30% і більше комісійних за свою, «важку» роботу. Невідомо яку, і, звичайно, це незаконно.

Але ж хто буде проти цього? Чоловік точно в курсі, скільки його дружина «відклала» грошей за свою працю. Окрім цього, статус Приватної Організації дозволяє безперешкодно розпоряджатись грошовими надходженнями, виводити їх на свої сторонні компанії під виглядом замовлення різноманітних послуг, а потім виводити, наприклад, у готівку.

Тим більше коли ресторан не надає звіт, а так майже завжди, — це розширює «політ фантазії» з відмивання грошей. Головне, щоб на рахунку залишався нуль, підкреслюючи статус неприбутковості.

А внутрішні побудовані й прийняті для себе правила не дізнається ніхто. Чоловік очолює акредитовану організацію, у якій всі в курсі даних операцій. Якщо відсутні будь-які скарги, значить, усе на ринку працює злагоджено і відповідно до законодавства!

Які можуть бути скарги на власну дружину?

У прокладці ПО УЛАСП, що створена дружиною пана Нікіна і яка має в цій організації прямий вирішальний вплив, відбувається розділення залишеної суми на суміжні та авторські винагороди в пропорції 50/50. Бо об’єкт авторських прав, наприклад пісня, — це 200%, з яких 100% — це суміжні, а ще 100% — це авторські права.

Після відрахування комісійних в ПО УЛАСП зі 100 гривень у кращому випадку залишається 70, які діляться навпіл і з яких 35 грн далі йдуть своїм шляхом як суміжні права, а 35 грн — рухаються як роялті (авторська винагорода). Цей розподіл міг би відбутись і в акредитованій організації, але вони вирішили, що в Приватній  буде краще.

Отже, далі відбувається два паралельних процеси руху грошей. Назвемо їх умовно Суміжні і Авторські винагороди.

Суміжні права

Сухий залишок у 35 грн, без звіту від ресторану, без розуміння того, яка музика звучала в ресторані, перераховується на рахунок акредитованої організації ГС УЛАСП, яка з цієї суми забирає ЩЕ 25% своїх комісійних, з яких 20% йде на утримання організації, і від 5% до 15% на свій власний ФОНД. Наглядова рада організації, що утворена в більшості з видавців, не проти. Закон не забороняє, виконавці не вникають.

Отже, сміливо віднімаємо від 35 гривень ще 25% комісійних. Залишається умовно 26 грн і 25 копійок.

Далі ці гроші за суміжні права мали б рухатись до автора, але є внутрішнє рішення ГС УЛАСП, яке приймає наглядова рада у складі видавців, за яким 55% усіх надходжень, уже після відрахування 25% комісійних, має бути перераховано на користь компаній (видавців), що представляють інтереси закордонних правовласників.

Ви спитаєте, чому саме 55% і чому взагалі такий розподіл? У ресторані ж умовно звучала українська музика з флешки або з інтернету, і можливо її звучало всі 100%!? Умовно Степан Гіга.

Але відповідь криється у тому, хто і як контролює, що ж саме звучить у кафе чи ТЦ?

І відповідь: абсолютно ніхто і ніяк не контролює!

Навпаки, представники ГС УЛАСП наголошують, що звіти не потрібні.У ресторанах відсутнє будь-яке програмне забезпечення чи пристрої, які б фіксували що саме звучить (умовно за технологією Shazam, що давно працює в світі), і ці програми створювали б автоматичний звіт, що надсилався би в акредитовану організацію.

На підставі якого вже далі відбувався би розподіл. Але особи, що 20 років контролюють ринок роялті, не зацікавлені в встановлені автоматичних програмних систем, що контролюють і аналізують музику в кафе, барах і ресторанах. Простіше ділити роками «пиріг ножем» між «своїми» за умовним показником, типу «в мене артистів більше, договорів більше, і я хочу 55%».

Так і проголосували на засіданні ГС УЛАСП, що від будь-яких надходжень 55% відсотків йде на користь компаній, які є членами наглядової ради ГС УЛАСП і які є представниками (субліцензіарами) закордонних правовласників: ТОВ «КОМП МЬЮЗІК», що представляє Universalmusic, ТОВ «БЕСТ МЬЮЗІК», що представляє російський офіс WarnerMusic, ТОВ «WarnerMusic Україна», ПП «Світова Музика», що представляє SONY та ООО Російської Федерації «Сони мюзик Интертеймент», та, можливо, інші. І ці компанії, зрізаючи з цих 55% ще потім свої додаткові комісії в межах десь 15%, залишки відправляють закордонним правовласникам разом із фальшивими звітами.

А звідки беруться фальшиві звіти? Все ж нібито при розподілі грошей прозоро і юридично виважено. На засіданнях ГС УЛАСП усіх усе задовольняє, по кожному пункту розподілу грошей є підкріплений звіт, хоча ресторан його не надавав, чи, як правило, взагалі про це забув. Але хто ж про це знає???

Ніхто навіть не здогадується, що ЗВІТИ надаються фактично керованою паном Нікіним озвучувальною компанією, наприклад «ТММ-Юкрейн», яка на паперах займається підбором музичного репертуару, створенням плейлістів для торговельних мереж, наданням послуг музичного стримінгу і, звичайно, головне — написанням необхідних звітів для самого Нікіна і Ко.

Саме необхідних. У ресторані може звучати тільки Ірина Білик, а її гроші розпишуть на інших авторів/виконавців. На потрібних, лагідних, на своїх, трошки на чужих, щоб питань не задавали. Хто ж дізнається?

Коли чесних звітів майже не існує, організації попереджають власників ресторанів, магазинів, ТЦ, що їх не треба надавати: просто сплачуйте вчасно, а команда тіньовиків напише їх сама, щоб потім розподілити гроші так, як «треба». Нікін знає, що цикл «повітряного» заробітку повністю в його руках.

Коротко про озвучувальні компанії

Директором компанії  «TMM-Юкрейн» є Феоктистова Наталія — цивільна дружина Олексія Янова, який був заступником начальника Департаменту інтелектуальної власності в Міністерстві освіти і науки в 2010 році, за часів міністра Дмитра Табачника.

У мобільних додатках її ім’я позначається також як Наталія Янова.

Олексій Янов — однокурсник, шеф і партнер Нікіна О. І., що досі бере участь в усіх стратегічних перемовинах з Нікіним разом.

На початку 2011 року департамент Янова був виділений з Міністерства і перетворений на державну службу, а Янов став першим замом керівника служби Миколи Паладія і найважливішим держчиновником у сфері захисту авторських прав. Це був початок створення нових потужних тіньових схем УЛАСП/ОКУАСП.

Пан Нікін, звичайно, спростовує всі зв’язки, але тільки з відкритих джерел нам відомо, що:

1. ФЕОКТИСТОВА НАТАЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА є засновником двох компаній: ТОВ «ТММ Юкрейн» та ТОВ «ТММ-Україна».
2. На компанію ТОВ «ТММ-Україна» зареєстрований міський номер телефону (044) 361 58 69, який одночасно зареєстрований і як основний контакт компанії ТОВ «Юмьюзик». Сьогодні засновником цієї компанії є Даховський Андрій Ігорович.
3. А першим засновником ТОВ «Юмьюзик» була Нікіна Наталія Григорівна. Якесь уже схоже ім’я!
4. З неофіційних джерел, два співробітника «ТММ-Юкрейн» знаходяться в одному офісі з ГС УЛАСП, ГС ОКУАСП, ПО УЛАСП і ПО ОКУАСП. Далеко ходити не треба, оборудки між компаніями відбуваються у межах одного приміщення. Більше того, представники «ТММ-Юкрейн» уже відвідують засідання ГС УЛАСП та ГС ОКУАСП в статусі правовласника.

Повернемось до грошей. Згадаємо, гроші вже в ГС УЛАСП.

Після відрахування 25% комісійних ГС УЛАСП та 55% долі закордонних представників, а потім ще 15% їхніх комісійних приблизно 12,27 грн з ресторану летить у світ.

Тобто 35 грн — 25% (комісія ГС УЛАСП) — 55% (доля закордонна) — 15% (комісія видавців) = 12 грн 27 коп. «Тімберлейку».

Ще залишилось українська частка: 11,81 грн.

Саме в ГС УЛАСП за принципом «пиріг ножем», «а в мене стільки прав, а я хочу більше» за участі тих, хто будує родинні тіньові схеми ринку роялті, використовуючи наданий озвучувальною компанією «з неба» необхідний звіт, місцями, можливо, використовуючи плейліст топових радіостанцій чи враховуючи певні інтереси виконавців, бо вони з невідомих причин встали на публічний захист організації, відбувається розподіл грошей в «узком круге наблюдательного совета».

Ви запитаєте, чому про це досі мовчать автори? А відповідь буде далі.

Після відрахування 25% комісійних ГС УЛАСП та 55% долі закордонних представників, залишена українська частка, приблизно 11,81 грн, перераховується українським видавцям, наприклад Moon Records, Lavina Music, в тому числі і знову Best Music, Comp Music, тощо, яким українські автори передали в управління свої права. Видавці утримують за свою роботу з умовного промо, просування, адміністрування, представництва творів автора від 15 до 30% комісії.

У сухому залишку, український автор умовно отримує свої «обдерті копійки» за суміжні права у сумі 8 грн 26 копійок, і це не враховуючи податки на всьому шляху, комісії за банківські транзакції, тощо.

Авторські права

Другий паралельний процес. Приблизний залишок у 35 грн авторських роялтіс без відповідного звіту від ресторану прямує з Приватної Організації УЛАСП, дружини пана Нікіна, в нову Приватну Організацію ОКУАСП, де кінцевим бенефіціаром є також Нікіна Наталія Григорівна, а Директором даної Приватної Організації, для додаткового контролю і щоб справи йшли точно як треба, бо цікавих і охочих отримати з повітря грошей співзасновників там чимало, стає Сабурова Валентина, що одночасно є співробітницею ГС УЛАСП, де, нагадаємо, директором і її шефом є сам Нікін Олександр Іванович.

У цій новій Приватній Організації ОКУАСП відбувається чергове зрізання до 30% і більше комісійних з авторських роялті за «важливу» і не зовсім зрозумілу роботу організації.

Тут існує таке ж саме безконтрольне додаткове виведення грошей за певними внутрішніми таємними правилами, бо форма приватної організації дозволяє такі дії, головне залишати на рахунку нуль, підкреслюючи статус неприбуткової організації.

По ідеї гроші мали б рухатись у відповідності до законодавства — одразу в організацію колективного управління з юридичною формою Громадська Спілка або Громадське Об’єднання, яке здійснює управління авторськими правами і керується переважно авторами.

Але чотиристоронній договір з рестораном діє і розкриває нові можливості перед родинним повітряним бізнесом.

Подвійний зріз. Чотиристоронній договір — це ДЖЕКПОТ. Уявіть собі кількість ресторанів, ТЦ і кафе по всій країні… І ми не торкаємось зараз взагалі радіо, чи ТБ, чи діджиталу.

Із 35 грн, що надійшли в ПО ОКУАСП після умовної комісії у 30%, залишається 24 грн 5 коп., які рухаються… куди?.. ви не повірите — в ГС ОКУАСП. Не зважаючи навіть на те, що ГС ОКУАСП нещодавно була позбавлена статусу Організації Колективного Управління.

Уназвах дійсно можна просто загубитись, і їхня схожість була продумана з самого початку, щоб тих, хто вперше стикається з даною сферою, у кого виникають якісь питання, просто загубити в складних схемах і юридичних поняттях…

І як ви думаєте, хто директор чергової організації, що в даному випадку здійснює розподіл авторських роялтіс? Звичайно, Нікін Олександр Іванович. І наглядову раду даної організації складають майже ті самі особи, що і попередню організацію, ГС УЛАСП.

Вони дружно приймають умовний черговий, уже обгризений Приватними Організаціями транш авторських роялтіс на суму 24 грн і 5 коп. без звіту, підкріплюють до нього умовний необхідний звіт від ТОВ «ТММ-Юкрейн» і зрізають з нього ще одну комісію за роботу організації ГС ОКУАСП у розмірі 25% комісійних. На утримання організації та на спеціальний фонд.

Звичайно, потім ще 55% відсотків від цієї суми відходить представникам (субліцензіарам) закордонних правовласників. За тим самим принципом і підставою, як і в суміжних правах. З тими ж самими членами, як і в наглядовій раді ГС УЛАСП, які погоджують напрями діяльності даної організації, а це переважно видавці/субліцензіари.

За відсутності прозорості, звітності і контролю вони знову ріжуть «пиріг ножем».

Використовують знову необхідні звіти від ТОВ «ТММ-Юкрейн», використовують плейлісти радіостанцій, або вимагають у власника заднім числом хоч якійсь звіт із використання музики типу «він пам’ятає, що звучало місяць тому» або навіть пропонують власникам ресторанів свої варіанти звітів, які їм треба просто підписати. На щомісячний платіж від ресторану це не впливає. І, звичайно ж, ніхто не враховує що в Україні діють квоти 70/30, чи те, що за нашим сценарієм у ресторані могла й дійсно звучати лише українська музика.

Кожен з тих, хто криє тіньові схеми — держчиновники, видавці, члени наглядової ради даної організації, члени комісії з акредитації теперішні й колишні, деякі автори і важливі співробітники, — отримають із нього свою частку у вигляді свіжої готівки за покриття і розвиток тіньових схем.

Десятки мільйонів гривень осідають у кишенях зацікавлених осіб. А допоміжні сторонні компанії, які для надійності входять засновниками чи керівниками в тіньові схеми, нададуть офіційні послуги з консультацій та юридичного супроводу, які неможливо перевірити.

Йдемо далі. 10 грн і 11 копійок авторських роялтіс після всіх відрахувань виходять з ГС ОКУАСП на користь закордонних правовласників. З цієї суми ці компанії ще зрізають свої певні субліцензійні частки (15% комісійних) і закордонний автор отримує приблизно 8 грн 59 коп. Хоча в нашому ресторані «Тімберлейк» і не звучав 🙂

Після відрахування 25% комісійних ГС ОКУАСП та 55% долі закордонних представників залишена українська частка — це приблизно 8 грн 26 коп. авторських роялтіс, що передбачаються вже для українського автора, перераховується на рахунок видавців, що отримали в управління права від українського автора і за свою роботу беруть комісію від 15 до 30%. Moon Records, Lavina Music, Best Music, Comp Music із цих 8 грн 26 коп. віддадуть українському автору 5 грн 72 коп.

А сумарно український автор умовно отримає авторських роялті в сумі 13 грн. і 98 копійок зі 100 грн, сплачених рестораном, не враховуючи податки на всьому шляху і банківські комісії

Мінімум 86 грн було загублено по дорозі.

За що бореться український автор сьогодні? Чому він вперше за 20 років вийшов на вулиці з протестом? Ви пам’ятаєте акцію авторів біля Верховної Ради!?

Тому що весь час українського автора тримали міцно в вакуумі невідомості, приправляючи жалібними розповідями про недосконалість ринку і про те, як за права автора «борються» видавці.

Видавці, які є кінцевими бенефіціарами, співзасновниками та навіть авторами даних схем.

В Україні був шанс запустити прозорий збір і розподіл грошей, при якому автор/виконавець отримував би мінімум 80% своїх винагород.

В описаних схемах Нікіна і Ко ви дійсно не помітили українського автора.

Є родинні схеми, видавці й поплічники, є хто завгодно, крім нього.

Бо ті, хто десятки років крали авторські винагороди, сьогодні, прикрившись ошуканими авторами, пробують відновити утворений тіньовий контроль над авторською сферою, створивши монополію. Замкнувши коло всіх наявних акредитацій Компанією гібридом, ГС «Автори та Видавці», в яку увійшло умовно дві родини і зацікавлені в схемах видавці, що контролюють сферу роялті вже 20 років і які повністю контролюють цю організацію, прикрившись авторами, які навіть не здогадуються про існування такого «зоряного неба». Подивитись на дані ЄРДПОУ можна за посиланням.

Компанія-гібрид, яка намагалась перемогти на нещодавній комісії з акредитації в сфері авторських прав, ГС «Автори та Видавці» утворена з:
  • Команди Долінського Олега, яка отримала акредитацію на свою організацію ГС «Український Музичний Альянс» (УМА) в сфері публічного сповіщення фонограм і збору за чисті носії;
  • Команди Нікіна Олександра, яка отримала акредитацію на свою організацію ГС УЛАСП у сфері суміжних прав. Вони разом змагались за акредитацію в сфері авторських прав.

Усі ці організації використовують додатково схеми й прокладки Нікіна та Долінського. І разом вони вирішили через новостворену компанію-гібрид взяти останню акредитацію у сфері авторських прав. Що один, що інший не є автором і не має до авторства ніякого стосунку, прикрившись авторами, руками авторів, ведуть свою тіньову боротьбу.

Якби це відбулось згідно даної схеми юридичних зв’язків, усі сфери авторських винагород опинились би в руках тих самих осіб.

Саме тому сьогодні міністр економіки Петрашко Ігор Ростиславович, намагаючись розібратись і навести лад у даній сфері, не підписує наказ по результатам проведеної акредитації. Наказ, за який раніше засуджена особа Нікін О. І. сьогодні позивається через суд до міністра економіки, змушуючи міністра його підписати. Якийсь абсурд!

Чому Міністр не підписав цей наказ?

По-перше, в останній комісії з акредитації був Бережний Ігнат Володимирович. Який у минулому був директором компанії УМА Олега Долінського, що вже отримала одну з державних акредитацій. Член комісії з акредитації Бережний Ігнат сьогодні очолює лобістську організацію, яка діє в інтересах Долінського, так звану Асоціацію Музичної індустрії України, де згідно даних відкритих реєстрів Долінський Олег і його дружина є кінцевими беніфіціарами, а його компанія Comp Music — співзасновником разом із іншими видавцями. Конфлікт інтересів.

Олег Долінський спростовує все, а на зустрічах у високих кабінетах за круглими столами відхрещується від зв’язків з акредитованою організацією ГС УМА. Але статут Українського Музичного Альянсу 2008 року підтверджує, що Долінський був одним із її засновників. Цей статут, його підпис і його печатка за тим самим посиланням, наданим вище.

І сьогодні ще одна особа, Павло Калініченко, директор цієї акредитованої організації ГС УМА Долінського, є одночасно і директором з ліцензування гібрида ГС «Автори та Видавці». Десятки років від імені компаній Долінського Павло Калініченко веде всі стратегічні перемовини, на яких я також був присутнім.

Контроль Долинського, вплив і зв’язок — доведено!

По-друге, чому міністр економіки Петрашко Ігор Ростиславович не підписує наказ. Тому що є скарга від авторської організації, у якій вказано порушення під час акредитації.

І по-третє, є відкрита справа в НАБУ відносно дій держпосадовців і виявлених інших умовних порушень під час акредитації.

Клікайте на зображення, аби подивитися його у більшому масштабі

На схемі зв’язків ми бачимо СИНІМ кольором видавців, які входять у наглядові ради акредитованих організацій, беруть участь у розподілі авторських грошей, є співзасновниками чи засновниками даних організацій, тощо.
Ми бачимо ЖОВТИМ і помаранчевим команду Нікіна Олександра, його компанії, співробітників і дружину, які обіймають посади, або є співзасновниками одночасно в декількох організаціях, що утворюють схему руху грошей.
Ми бачимо ФІОЛЕТОВИМ кольором команду Долінського Олега: його самого, його співробітників/друзів і дружину, які обіймають посади або є співзасновниками, бенефіціарами в декількох організаціях, що утворюють іншу схему руху грошей, прикривають загальні тіньові схеми та впливають на рішення комісії з акредитації, сьогодні через Бережного Ігната.
ЗЕЛЕНИМ ми бачимо озвучувальну компанію, що фактично керована Нікіним Олександром, яка створює необхідні звіти з КБР. І частково розташована в одному офісі з іншими компаніями Нікіна.
І різнокольорова компанія-гібрид ГС «Автори та Видавці», створена і під контролем усіх вищезазначених осіб та прикрита ширмою ошуканих авторів.

P. S. Наразі вже є одна кримінальна справа проти організацій Нікіна О. І. за заявою видавництва «Уміг Мьюзік», яке представляє інтереси багатьох українських авторів і яка не погодилась з утвореними схемами, принципами розподілу грошей та формуванням фальшивих звітів.

P. P. S. Наразі від авторської спільноти ГО УААСП зареєстрована заява в поліцію відносно даних тіньових схем, руху грошей від користувачів до акредитованих організацій через прокладки, що є прямим порушенням Закону України про колективне управління.

Сфера авторського права потребує повного перезавантаження, анулювання всіх виданих акредитацій та перезапуску за новими, простими, прозорими та зрозумілими як авторам, так і користувачам правилами. Без ручного розподілу.

У нових законопроєктах мають бути закладені запобіжники для неможливості побудови в майбутньому таких чи інших тіньових схем. У законі треба знайти місце автору — не правовласнику, а саме автору, забезпечити законом гарантію отримання ним своїх чесних винагород. Бо саме автор інвестує власні заощадження у свою творчість. Не Долінський, не Нікін, не будь-який інший видавець, який кормиться з українських авторів.

Сьогодні український автор не отримує нічого. Його єдиний заробіток — це концерти, поки не настав пенсійний вік. Автор працює усе життя і в кінці його родина, нащадки розраховують тільки на авторські винагороди. В умовах пандемії утворені тіньові схеми взагалі нищать українського автора і українську культуру в цілому.

Дякую за увагу.

Читайте також колонку Олександра Варенці про кризу української музичної індустрії.