Тексти

Релізна пʼятниця: як музика почала виходити в один день

28 Бер 2024

Щопʼятниці музичні журналісти, експерти, критики, менеджери артистів та артисток по всьому світу ловлять «запару». Вже девʼять років пʼятниця вважається загальноприйнятим днем випуску синглів, альбомів, мініальбомів та оновлення плейлістів та чартів.

Однак раніше цим днем була не пʼятниця, а вівторок. А ще раніше — будь-який день. Насправді такі зміни повʼязані насамперед із проблемною логістикою та піратством, але ця історія тягнеться ще з кінця XX століття. Розповідаємо, чому слухачі чекають півночі з четверга на пʼятницю, коли це зʼявилось, що передувало та які у цього є плюси та мінуси.

Що було до появи стримінгів

У XIX й на початку XX століття основним способом для поціновувачів музики почути нові симфонії та оперні арії було придбання нот. Якщо людина хотіла почути нові композиції, вона купувала ноти та грала їх удома на фортепіано або іншому інструменті. Існували музичні видавництва, які друкували та продавали ноти, спеціальні магазини, а також газети, які іноді публікували ноти на шпальтах.

Винахід фонографа у 1877 році та розвиток технологій звукозапису протягом XX століття дозволив записувати музику на вінілові платівки, касети, а згодом компакт-диски. Найстаріший музичний запис створив паризький видавець Едуард-Леон Скотт у 1860 році. Тоді винахідник записав французьку народну пісню Au Clair de la Lune завдяки власному фонавтографу — одному з найдавніших пристроїв для запису звуку. На відміну від фонографа, який створив американський науковець Томас Едісон, фонавтограф не міг відтворювати записи. У 2008 році пісню вдалось відтворити музичній спільноті First Sounds, яка займається пошуком найдавніших музичних записів.

У 1887 році американо-німецький винахідник Еміль Берлінер, якого ще називають «батьком грамофона», створив перші грамплатівки. А перша комерційна вінілова платівка зʼявилась у 1930 році на лейблі RCA Records, одним із засновників якого також був Берлінер. Довжина вінілу становила 30 сантиметрів, він робив близько 33 обертів на хвилину.

Перша аудіокасета зʼявилась у 1962 році. Її розробив нідерландський винахідник та інженер Лу Оттенс для компанії Philips. Їх почали випускати одразу в двох форматах — із заздалегідь записаним матеріалом і «порожні». Першим портативним касетним програвачем, який набув популярності, став легендарний Sony Walkman.

У 1978 році Philips запустила проєкт створення компакт-дисків. Новий формат мав зрештою замінити аналогове обладнання. У той самий час розробкою займалась компанія Sony, тому в 1979 році інженери обох фірм обʼєдналися для спільної розробки нового формату аудіодисків. У 1982 році в Японії надійшов у продаж перший компакт-диск — це був альбом 52nd Street американського співака Біллі Джоела. Новий CD-формат відрізнявся від вінілових платівок і касет покращеним звуком без «шипіння», довшим часом відтворення і миттєвим доступом до будь-якої доріжки.

Так, вінілові платівки, касети й CD-диски стали ключовим елементом музичної індустрії та продажу записів у цілому. Процес їхнього розповсюдження міг займати кілька днів залежно від регіону та угоди між лейблами й дистриб’юторами. Єдиного дня релізу не існувало — різні компанії та артисти могли випускати свої альбоми та сингли коли-завгодно.

У 1989 році в США єдиним днем нових релізів обрали вівторок. Як розповідав виданню NPR Кіт Колфілд, журналіст та один із авторів чартів Billboard, це зумовлено полегшенням для лейблів у логістиці вінілових платівок, касет і компакт-дисків до крамничок. Кожен роздрібний продавець міг отримати оновлення ввечері понеділка, а вже вранці вівторка виставити їх на вітрину.

Замість нині звичної для сучасного слухача та артиста статистики прослуховувань у ті часи представники лейблів вручну дзвонили кільком продавцям, записували цифри продажів і після цього вже мали перші дані з моменту випуску пісні або альбому.

Однак нюанс був у тому, що кожна країна мала власний день релізу. Якщо в США це був вівторок, то у Великій Британії та Канаді — понеділок, у Японії — середа, а в Австралії та Німеччині — пʼятниця. Ця різниця сприяла зокрема розвитку піратства.

Фото: Peter Macdiarmid.

Наприклад, британський слухач міг отримати новий альбом улюбленого виконавця у понеділок і передати його своєму другові у Німеччину, де він вийде тільки у пʼятницю. З розвитком цифрових технологій цей процес передачі тільки полегшувався, а піратство збільшувалося. Деякі лейбли навіть почали кодувати компакт-диски, щоб із них неможливо було завантажити матеріал та опублікувати його у мережі.

Як у ті часи дізнавались про нові релізи

Альбоми зазвичай просували так: існували окремі музичні журнали по типу New Musical Express (NME), Sounds, Melody Maker, Rolling Stone та інші. Журналісти отримували попередні копії нових альбомів і рецензували їх перед премʼєрою. Інформацію про випуск нових релізів розповсюджували зокрема через плакати та листівки по місту

Зображення: NME.

Окрім того, нові пісні звучали в ефірі радіостанцій, а ведучі розповідали про нових виконавців та їхні альбоми. Можна було почути сингли, які виходили напередодні нового альбому певного виконавця/виконавиці або колективу. Існували різноманітні музичні шоу на кшталт Top of the Pops від BBC та American Bandstand від ABC, а ще реклама в музичних крамничках. Також на різних фестивалях можна було дізнатися про нових виконавців та їхні майбутні плани.

Платформа Napster змінює правила

Зі зростанням популярності інтернету в 1990-х роках з’явились різні платформи для прослуховування музики. Переважна більшість таких сервісів були безкоштовними і артисти не отримували жодного прибутку, однак могли отримати популярність. Одним із найбільших у світі став сервіс для обміну MP3-файлами Napster.

У 1999 році його заснували програміст Шон Феннінґ та підприємець Шон Паркер, який пізніше став першим президентом Facebook. На піку популярності у 2000 році Napster мав понад 50 мільйонів користувачів, але вже у 2002 році компанія оголосила про банкрутство через програш судових процесів на тлі порушення авторських прав.

Зображення: Napster.

Після судового засідання у 2000 році Американська асоціація звукозапису заявила, що Napster «побудував бізнес, заохочуючи окремих користувачів ділитися музичними файлами, якими вони не володіють». Одним із аргументів компанії Феннінґа та Паркера було те, що онлайн-розповсюдження MP3-файлів підпадало під параметри Закону США про домашній аудіозапис, який дозволяє копіювання музики для особистого використання. Тоді проти Napster окремо подавали позови Metallica та Dr. Dre, однак на боці компанії були Кортні Лав, солістка рок-гурту Hole, хіп-хоп-колектив Public Enemy та інші.

Попри скандальність, Napster приписують революцію в музичній індустрії, оскільки це перша платформа для цифрової передачі музики. Деякі вважають його попередником або одним із джерел натхнення для створення iTunes.

«Napster революціонізував не тільки розуміння музики в інтернеті, але й те, як молоді люди загалом розуміють і використовують музику. Зараз існує ціле покоління, яке знає, що музика доступна миттєво та з необмеженим вибором», — розповів BBC у 2003 році Марк Малліґан із фінансової дослідницької компанії Jupiter Research Inc.

Поява перших цифрових музичних платформ

У 2001 році компанія Apple запускає iTunes, який спочатку існує у якості медіаплеєра. У 2003 році сервіс розширили й зʼявився iTunes Store, завдяки якому користувачі iPhone, iPad та iPod могли придбати та завантажити цифрову версію музики.

Колишній CEO Apple Стів Джобс презентує iTunes Store, 2003 рік.
Фото: Ian Waldie.

У 2006 році шведські підприємці Даніель Ек та Мартін Лоренц заснували компанію Spotify. Даніель мав досвід у роботі з файлообмінними платформами, зокрема був генеральним директором μTorrent, а Лоренц — у рекламному бізнесі. Ідея створення Spotify виникла у Даніеля Ека через велику кількість піратства музики. Він хотів створити легальний сервіс, який надавав би доступ до музики за помірну плату.

Уже в 2008 році Spotify офіційно запустився у Швеції, Великій Британії, Німеччині, Франції, Іспанії, Фінляндії та Норвегії. Одним із інвесторів компанії був Шон Паркер, уже відомий завдяки Napster та Facebook. Попри існування фізичних носіїв та появу і розвиток цифрових платформ, у світі досі не було конкретного дня, коли б нова музика випускалася у маси.

«Релізна пʼятниця»

Оскільки цифрові формати стали стандартним способом купівлі або ж крадіжки музики, «розкидані» дати випуску перетворилися з незручності на загрозу. За словами Ларса Мюррея, колишнього гендиректора Columbia Records, це далі створювало різноманітні «зливи» та немотизоване використання музики, особливо щодо великих релізів, наприклад, у Німеччині та Австралії.

Музична індустрія потребувала універсального дня випуску, який у реальному часі надавав би статистику прослуховування та завантажень для різних ринків і жанрів. Тим паче у 2010-х зʼявилися Apple Music, YouTube Music, а Spotify набув ще більшої популярності. За даними Wired, у 2014 році дохід від фізичних носіїв та від цифрових продажів був однаковим для артиста, що демонструвало конкурентоспроможність стримінгів.

Фото: Scott Barbour.

У 2015 році Міжнародна федерація фонографічної індустрії (IFPI), що представляє інтереси звукозаписної індустрії у всьому світі, провела опитування серед 7251 слухача у восьми країнах світу, коли вони хотіли б отримувати нову музику. З них 68% респондентів (4201 особа) віддали перевагу п’ятниці або суботі.

Окрім слухачів, IFPI консультувалася із музичними лейблами, роздрібними продавцями, артистами та представниками стримінгів. Більшість із них також віддали перевагу пʼятниці або суботі. До речі, у США п’ятниця історично вважалась днем зарплати, що дозволяло працівникам, які працюють за стандартною схемою «пʼять через два», охочіше купляти музику на вихідних.

10 липня 2015 року стало офіційним днем, коли музика почала виходити у пʼятницю. Як пише Billboard, на обговорення цього рішення пішло близько семи місяців. Понад 45 країн приєдналися до ініціативи, включаючи США, Велику Британію, Францію, Німеччину та Австралію. Однак у деяких країнах, зокрема в Азії, все одно існує інший день релізу. Наприклад, у Японії місцеві гурти продовжують випускати нову музику переважно у середу. Однією із перших прем’єр у «релізну пʼятницю» став альбом Communion лондонського електро-поп-гурту Years & Years.

Легенда про Бейонсе та Дрейка

Однією із чуток причин переходу саме на пʼятницю є підхід Бейонсе Ноулз до випуску альбому. У 2013 році свій однойменний альбом вона випустила без анонсу саме у пʼятницю, а не у звичний на той момент вівторок. Тоді ж Бейонсе випустила кліп до кожної пісні з Beyoncé та назвала його «візуальним альбомом».

Попри те, що через випуск альбому в пʼятницю Бейонсе не одразу потрапила у чарти Billboard, співачка побила власні тогочасні рекорди з переглядів і прослуховувань. Перевага випуску альбому в стандартний «американський вівторок» полягала у кращих продажах. Тоді щотижня Billboard створював чарти найпопулярніших альбомів та синглів, які відстежувались саме з вівторка по вівторок. Тобто артисти мали цілий тиждень на потрапляння в чарти.

Також у 2015 році, раніше до прийняття єдиного дня релізу, у пʼятницю без попереднього оголошення випустити мікстейп If You’re Reading This It’s Too Late вирішив репер Дрейк. Робота також побила власні рекорди Дрейка у порівнянні з його попередніми релізами.

Враховуючи популярність Бейонсе та Дрейка, деякі експерти вважали, що вони задали тренд випуску музики саме в пʼятницю.

Оновлення чартів Billboard

Із появою єдиного релізного дня чарти Billboard почали підраховувати кількість стримів, радіо й телевізійних ротацій, купівель альбомів і треків, згадок у медіа від п’ятниці до наступного четверга. Тобто артист, який випускає щось у цей відрізок часу, має більше шансів потрапити у чарти або очолити їх. Через це музиканти стали залежними від дати і дня релізу, а для лейблів це особливий привід для гордості, що їхній артист може фактично одразу «влетіти» у хіт-паради.

«Випускаючи музику у п’ятницю, ви, по суті, дозволяєте обчислювати продуктивність вашої музики, щойно починається її цикл. Але якщо ви випускаєте, наприклад, у вівторок, тоді вашим “першим тижнем” технічно вважаються лише вівторок, середа й четвер, а не цілих сім днів», — пояснює виданню Complex Шанна Джейд, директорка зі стратегії бренду музичної дистриб’юторської компанії Stem.

Плюси та мінуси випуску музики в один день

Синхронний випуск нових пісень у п’ятницю надав можливість одразу отримувати широку аудиторію на стримінгових платформах. Слухачі та критики частіше перевіряють платформи саме в цей день, щоб знайти нову музику. Відповідно, у пʼятницю оновлюються різноманітні плейлісти.

Через визначений день випуску музики значно скоротився рівень піратства. Стало набагато складніше отримати доступ до нових пісень ще до офіційного релізу, адже лейбли та дистриб’ютори запобігають подібному до премʼєри. За даними IFPI за 2023 рік, 29% слухачів використовують неліцензійні або незаконні способи прослуховування або отримання музики. Здебільшого це зосереджено у країнах Азії — Китай, Індія, Індонезія, Саудівська Аравія, тощо. Проте це все одно вважається малим відсотком у порівнянні з минулими роками.

Фото: Spotify.

До початку повномасштабної війни українські музиканти конкурували здебільшого не з днем випуску, а з російськими виконавцями, з якими ми мали спільний інформаційний простір. Наразі до української сцени збільшений попит, і неважливо, у який день випускатиметься артист, — на нього все одно звернуть увагу. Тим не менше у країнах Заходу цей аспект важливіший, особливо для представників інді-сцени.

Інді-артистам набагато важче конкурувати з масовими музикантами на кшталт Кендріка Ламара і Тейлор Свіфт, оскільки їхні премʼєри залишатимуться не отримають належної уваги від слухачів та музичних критиків. Таким музикантам доводиться конкурувати не тільки з популярнішими колегами, а і з рекламною кампанією та численними анонсами, які представники інді-сцени не завжди можуть собі дозволити.

Іноді великі артисти можуть зробити цілі перфоманси та повністю забрати на себе увагу не лише у пʼятницю, а й на весь кінець тижня з вихідними. У 2016 році так зробив Френк Оушен. У пʼятницю, 19 серпня, він випустив відеоальбом Endless ексклюзивно для Apple Music — через контрактні зобов’язаності з лейблом Def Jam Recordings. Уже в суботу, 20 серпня, після закінчення договору, він презентував наразі культовий альбом Blonde, чим ще більше привернув до себе увагу.

«Я боюся, що цей крок також спричинить те, що на ринку домінуватиме мейнстрим, а ніша, яка завтра може стати мейнстримом, буде ще більше маргіналізована. Я боюся, що таким чином зміцниться домінування небагатьох — і це саме те, до чого це призводить», — заявляв у 2015 році з приводу появи релізної пʼятниці Мартін Міллс, генеральний директор британської звукозаписної компанії Beggars Group.

Окрім того, великі магазини звукозаписів у США змушені були переглянути графік роботи своїх працівників, змістивши рекламні кампанії та події з традиційних вівторка й середи на вихідні дні. Однак ця проблема може виникнути лише у продавців фізичних носіїв. Із 2015 року загальне споживання альбомів зросло якраз завдяки розвитку стримінгів.

Через майже десять років індустрія продовжує експериментувати з днями релізу, іноді ігноруючи пʼятницю. Кожного дня люди споживають усе більше інформації та, звісно, слухають більше музики — виглядає цілком логічно, оскільки за весь цей час суспільство зазнало масштабної цифровізації.

Читайте та слухайте також нову підбірку української музики — Tember Blanche, Монтескʼє, Паліндром та багато інших.