Тексти

Психологічні труднощі роботи в музичній сфері. Розбір та Рекомендації

Максим Комлєв
ПАРТНЕРСЬКИЙ

Зі сторони робота в музичній індустрії здається роботою мрії. Ти отримуєш пропуск у світ, де можеш познайомитися з зірками та кумирами, зустрічатися з ними на вечірках, дізнаватися ексклюзивну інформацію, відчувати свою приналежність до чогось дуже живого та крутого.

Але ця робота, безперечно, має зворотний бік: ненормований робочий графік, хейт у соцмережах, ситуації, коли потрібно працювати за двох і більше, вчитися новому на ходу, вигрібати через проблеми, на які банально не можеш вплинути.

Напруга виливається у ментальні проблеми — від стресу до вигоряння та панічних нападів. В Україні дослідження професійного вигоряння в 2017 році проводив всеукраїнський портал з пошуку роботи, згідно з яким 64% опитаних перебувають у стані вигорання, з них 22% пов’язують його з професійною діяльністю.

Цій проблемі буде присвячено один із блоків форуму музичної індустрії Selector PRO 2022 від British Council Ukraine та Music Export Ukraine, який відбудеться в онлайн-форматі 18–19 лютого.

Участь у форумі безкоштовна, для доступу необхідно зареєструватися за посиланням. 

Напередодні форуму СЛУХ поспілкувався зі співачкою Юлією Юріною (ЮЮ, екс-YUKO), концертним промоутером Дмитром Кулібабою (Pop Corn CA) та маркетинг-директоркою Ксенією Чайковською (фестиваль Atlas) про те, з якими психологічними труднощами вони стикаються на роботі.

Їхні історії прокоментувала та дала рекомендації Олена Смоленко — психологиня-консультантка й фасилітатор MBSR (застосування майндфулнес для роботи зі стресом), PhD з соціальної та організаційної психології в ELTE (Будапешт).

Дисклеймер: рекомендації психологині не варто розглядати як безумовну панацею для всіх, скоріше як профілактичні поради для самопідтримки. Якщо вас турбує вигорання, дистрес або панічні напади, обов’язково особисто зверніться до спеціаліста.

Що ви любите в своїй роботі?

Юля Юріна (артистка): 

Момент створення та написання пісні, коли слова складаються в єдиний сенс, і ти розумієш: «Це воно!». Ну і, звичайно, виступи — це найулюбленіше відчуття, яке наповнює мене.

Дмитро Кулібаба (концертний промоутер):

Бачити задоволених людей у залі! Люблю дивитися на людей, що підспівують у перших рядах. І, звичайно, золоті слова — sold out.

Ксенія Чайковська (маркетинг-директорка)

Напевно, найбільше я люблю у ній відсутність рутини. Щодень не схожий на інший, завжди щось відбувається і ти у вирі подій. Якщо ти з ранку накидала собі план справ на день, то можеш сміливо його викидати, — все буде інакше.

Поради психологині:
Часто ми можемо обрати професію через її зовнішню привабливість. Як от «ти музичний продюсер — у тебе напевно багато друзів-музикантів». Але найважливіше — це те, як саме тобі в цій професії.
Є два види мотивації — зовнішня (оплата, спільнота і т. д.) та внутрішня (реалізація прагнень і талантів). Вони часто розглядаються у контексті психологічного благополуччя. У темі професії основним видом благополуччя є самоактуалізація, яка походить із внутрішньої мотивації до розвитку.
Якщо у професії ми керуємося лише зовнішньою мотивацією, то можемо досягти багато, але не відчувати, що робимо щось важливе та насолоджуємося життям. Тому варто знайти не тільки ту професію, яка дає зовнішні привілеї, але і ту, що допоможе реалізувати свої цінності, ідеї та, можливо, навіть місію.
Чудово, якщо професія — це те, заради чого людина прокидається вранці. Пам’ятай, що горіти чимось та вигорати — не одне й те саме. Піклуйся про себе та зважай на свої почуття, бо здоров’я — це теж одна з причин благополуччя.

Що ви не любите в своїй роботі?

Юля Юріна (артистка):

Коли я була маленькою і мріяла стати артисткою, ніхто не розповідав, що бути артистом — це не лише писати пісні та виступати на концертах, це ще дуже багато додаткової роботи, якої не видно.

Одна з нелюбимих справ — сидіти і тончити (доробляти — ред.) матеріал на зведенні та мастерингу. Ти слухаєш пісні по колу, вухо замилює, ти вже нічого не розумієш. Це ніби повторювати одне й те саме слово 100 разів, і воно починає втрачати сенс. Уся робота, де потрібна посидючість, для мене мука.

Дмитро Кулібаба (концертний промоутер):

Читати коментарі від наших користувачів чи клієнтів, які виливають відро негативу не з метою знайти вирішення свого питання, а щоб нагрубити. Особливо якщо це відбувається у пікові періоди роботи — під час концерту чи активної фази підготовки.

Ксенія Чайковська (маркетинг-директорка):

Ситуації, які створюють проблеми, але ти не можеш на них вплинути. Ось, наприклад, посадили A$AP Rocky у Швеції. Ти начебто взагалі ні до чого, але розгрібати тобі.

Ще страшно дратує цілковита невизначеність. У 2021 році ми до останнього не були впевнені, що зможемо провести фестиваль. Щодня прокидалися, читали новини, дивилися статистику захворювань, думали над планом Б, якщо доведеться терміново все згортати чи переносити на невизначений термін. І ця постійна тривожність повільно зводить із розуму.

Поради психологині:
Обираючи професію, ми також часто базуємо свій вибір на хибних мотиваціях: романтичне враження, батьки примусили, за компанію із другом тощо. Через це не розуміємо реальних вимог кар’єрного шляху і неминуче розчаровуємося чи зазнаємо емоційних труднощів.
Тому, на додачу до таланту й щирого бажання, варто також поговорити з іншими представниками професії, почитати статті або призначити сесію з кар’єрним консультантом.
Хейт у роботі — окрема тема. Діяти потрібно радикально: не реагувати емоційно або гнівливо, а максимально ізолювати себе і свою самооцінку від того, що пишуть інші. Хейт говорить все про автора і нічого про адресата.
Для нашої культури типово «витримувати» й терпіти емоційний біль. Здається, що тривожність — це нормальна реакція на невизначеність. Більше того, вона може неусвідомлено заохочуватись, адже «переживання» вказує на те, що тобі це «важливо».
Тим не менше звернутися за допомогою у особливо напружених ситуаціях — це абсолютно нормально, це допомагає допрожити почуття, побачити ситуацію зі сторони для того, щоб обрати стратегію коупінгу (подолання стресової ситуації).

Можете згадати найскладнішу ситуацію чи період роботи, коли це вплинуло на ваше ментальне здоров’я?

Юля Юріна (артистка): 

Найскладніша робота була над піснею «Можна да можна» у гурті YUKO. Ми писали і довбалися над нею рік, сварилися, розходилися, переписували аранжування по тисячі разів, у результаті довелося покликати Івана Дорна як третю особу, що наводитиме гармонію в переговорах і допомагатиме доробити аранжування. Ще складною була робота над гíмном для Маршу за права тварин.

Дмитро Кулібаба (концертний промоутер):

30 січня 2019 року я не забуду ніколи. Це був концерт Twenty One Pilots — один із найочікуваніших для нашої компанії. Персонал артиста прибув до України за півтора тижні до. Ми всім офісом переїхали до Палацу Спорту на тиждень. 

Потрібно було бути на зв’язку з 7-ї ранку до другої-третьої ночі. І хоча у нас був внутрішній графік та поділ обов’язків, було також багато кави, сигарет і безсонних ночей.

Настав день концерту. Нічого не віщувало лиха: люди під Палацом Спорту збиралися з самого ранку в організовану чергу (спасибі величезне нашій українській Clique за це! (Clique — міжнародний фанклуб Twenty One Pilots — ред.). Наближався час відкриття дверей. На прохання команди артиста ми затримали вхід на 30 хвилин. Щоб поспілкуватися з людьми, я вийшов на вулицю. Промовив у рупор, чому затримуємо вхід і скільки ще залишилося чекати.

Відразу після цієї миті я відчув дикий біль у спині, ніби мене проткнули ножем. Довелося покинути свій пост, піти полежати у гримерці на підлозі. Після цього я все-таки пішов допомагати на вході.

Почався запуск. Через 30 хвилин я зрозумів, що щось не так. Пішов до карет швидкої допомоги. Покликав колегу, щоб вона була зі мною і повідомила команді, щоб мене хтось замінив на робочому посту.

Незабаром виявилося, що мій пульс 220. І після фрази лікаря одному зі своїх колег: «Схоже, він зараз помре», (напевно, він думав, що я її не почую), почалися мої пригоди з панічними нападами.

Ксенія Чайковська (маркетинг-директорка):

Січень 2021 року. Новорічної ночі я дізналася, що в мене COVID. Ми тільки запустили новий проєкт Atlas Weekend Bar & Apres Ski в Буковелі. Проєкт складний сам по собі: нова локація, не до кінця зрозуміла аудиторія, західний менталітет. Від ідеї до запуску минуло три тижні.

Усі працювали «на износ». Локація працює щодня чотири місяці, тому видихнути особливо було ніколи. А тут ще й гойдалка з червоними зонами. Одного дня ввечері я сідаю в машину і розумію, що в мене зводить щелепу, стискає скроні, мені складно дихати і страшенно коле серце.

Тоді я подумала, що це точно інфаркт — це додало паніки. У результаті довелося викликати швидку. Мені поставили купу крапельниць, залишили пачку антидепресантів і сказали, що в мене «звичайна панічна атака».

Поради психологині:
Високі очікування від професіонала — це частина процесу. Але вони можуть стати стресовими, коли потрібно докладати значних зусиль і відповідати великій кількості вимог одночасно.
Серед основних причин вигорання науковці виділяють підвищене навантаження на роботі, завищені вимоги за відсутності необхідних ресурсів та підтримки. І хоча робота сама по собі може бути цікавою та приносити задоволення, купа негативного стресу (так званий дистрес) і тривалі конфлікти можуть призвести до повного виснаження.
Психологічне вигорання також пов’язане з різними соматичними симптомами, які викликають фізичне виснаження. І дійсно, деякі симптоми порушення функції щитовидної залози перетинаються із симптомами депресії. Саме тому важливе комплексне обстеження як фізичного, так і психічного здоров’я.
Панічний розлад — одна з найпоширеніших психічних проблем у світі. Першим кроком у лікуванні, згідно з сучасними протоколами, є призначення когнітивно-поведінкової терапії. Однак часто лікар може дезінформувати пацієнта щодо передових методів, нав’язати зайвий страх і тривогу.

Чи стикалися ви з вигорянням? Якщо так, то чому?

Юля Юріна (артистка): 

Коли тобі часто кажуть, що твої смаки «неправильні», твої тексти аматорські й те, що ти робиш — «не дуже», ти починаєш варитися в болоті думок, які засмоктують глибше і глибше. Повноцінне вигоряння у мене відбулося після моменту запуску сольного проєкту ЮЮ.

Мені довелося починати свій шлях заново і часом отримувати нестерпний хейт. Мій емоційний і творчий стан був на нулі.

Дмитро Кулібаба (концертний промоутер):

Не можу сказати, але період пандемії був, звичайно, важким. Проте колеги та наші партнери разом із деякими підписниками Pop Corn CA у Facebook допомогли пережити цей період. Тож ні, вигоряння мені незнайоме.

Ксенія Чайковська (маркетинг-директорка):

У 2019 році, коли закінчився фестиваль, я просто два тижні сиділа й дивилася у стіну. Без жартів. Я прокидалася, сідала на ліжку, дивилася в стіну, лягала, дивилася в стелю, засинала, прокидалася і знову по-новому.

Люди постили свої підсумки Atlas, писали хвалебні оди нашій команді, а мені хотілося вити від безнадії. Думаю, що пов’язано це з тим, що я ніяк не можу знайти баланс життя-робота.

Я віддаюся роботі на 100%, переймаюся за кожну дрібницю, не можу лягти спати, якщо щось не зроблено, і це все, звісно, ​​вимотує. До останнього дня ти не даєш собі відпочинку або можливості хоч трохи розклеїтися. І коли фестиваль закінчується, то втома — фізична та емоційна — накочує на тебе, як снігова куля. І просто перемелює.

Поради психологині:
Психологічне вигорання часто описують як хронічний стрес на роботі, для якого характерне виснаження, цинічність та почуття професійної неадекватності. Соціальна підтримка, оточення, яке допомагає прожити складні почуття або осмислити досвід — це важливі фактори запобігання розвитку депресії та вигорання

Чи стикалися ви з панічними атаками та як із ними боролися?

Юля Юріна (артистка): 

Так, їх було три, і це стрьомно. Вперше я взагалі не зрозуміла, що зі мною діється, а потім, коли вони почастішали, моє близьке оточення мені прямо заявило, що треба почати діяти.

Я звернулася до психіатра, мені поставили діагноз «затяжна депресія середнього ступеня тяжкості», прописали антидепресанти і транквілізатори, після прийому яких ПА минули, я стала на стежку тривалого лікування.

Дмитро Кулібаба (промоутер):

Так, після того випадку в 2019-му періодично борюся з ними вже три роки.

Перше і найцікавіше — це почуття, що в тебе всі хвороби світу. Лікування почав із того, що пройшовся по всіх лікарях і зробив повний чекап організму кілька разів.

Після того, як з’ясував, що я абсолютно здоровий, звернувся по допомогу психотерапевта. Протягом року було складно виходити з квартири. Тому комунікації з зовнішнім світом офлайн майже не було. Вийти з квартири мені допоміг фахівець та антидепресанти.

Ксенія Чайковська (маркетинг-директорка):

Так. Це моє «ускладнення після ковіду», як сказали у лікарні. Класно, що я розумію, що це панічна атака, а не інфаркт чи інсульт чи якась невідома хвороба, яка вб’є мене зараз на місці. Я не знайшла кращого способу, ніж вимикати телефон, випивати пару пігулок і йти гуляти вулицею або лягати спати. 

Я вже рік як на заспокійливому, щоб панічні атаки траплялися якомога рідше. Знаю, що це не панацея, але кращого рішення для себе поки що не знайшла.

Поради психологині:
Одна з типових реакцій на проблеми із психологічним чи соматичним здоров’ям — це уникнення проблеми, поки вона не загостриться, а потім звернення до лікаря: терапевта або психіатра.
Наразі одним із основних науково доведених методів роботи з депресією, вигоранням та панічними атаками є когнітивно-поведінкова терапія. Звичайно, можна звернутися і до інших психологічних підходів. Спеціаліст обов’язково проведе вам діагностику та у випадку необхідності направить до психіатра, який призначить ліки, а не навпаки.
При виникненні фізичних симптомів важливо звернутися до лікаря та пройти обстеження, щоби виключити можливість соматичного захворювання.

Як ви підтримуєте своє здоров’я? Зверталися до психолога чи психотерапевта?

Юля Юріна (артистка): 

Я довго заперечувала, що мені потрібно звертатись до фахівців. Але коли все стало зовсім погано, я під наглядом записалася до психіатра та психотерапевта і вже чотири місяці працюю з ними.

Через пігулки мені категорично не можна пити алкоголь, я перестала пити каву і перейшла на чаї. Я не п’ю енергетики, стала дозволяти собі відпочивати та їздити у відпустку. Дотримуюсь здорового харчування і займаюся танцями.

Дмитро Кулібаба (промоутер):

Йога, спеціальний комплекс вправ, масажі, дихальні практики. Перестав вживати алкоголь і курити цигарки (щоправда, грішу IQOS). Нормально спати не завжди виходить. Відкоригував своє харчування. Скажімо так, о другій годині ночі суші більше не замовляю.

За рекомендацією колеги звернувся до спеціаліста з корекції когнітивної поведінки.

Ксенія Чайковська (маркетинг-директорка):

Після того виклику швидкої я пройшла низку обстежень, щоб переконатися, що зі здоров’ям у мене точно все ок. І мені сказали, що треба лікувати голову, інакше потім зі здоров’ям проблеми з’являться. Тому тепер ми з моїм психотерапевтом нерозлучні друзі, а в моєму бюджеті додалася нова стаття витрат.

Я працюю з психотерапевтом вже майже рік, намагаюся регулярно займатися спортом, поменше нервувати, побільше гуляти на свіжому повітрі, відпочивати від роботи у вихідні та вечори.

Поради психологині:
У сучасному світі, де турбота про себе виходить на передній план, робота з психологом — це фактично гігієна власного ментального здоров’я.
Загалом, у ситуаціях як психологічного вигорання, так і загострення у вигляді депресії та панічних атак важлива комплексна стратегія: робота із КПТ-терапевтом, турбота ​​про тіло, оточення, що підтримує, підтримка внутрішньої мотивації до роботи та втілення своїх амбіцій.
Підтримка колег і поширення інформації про ментальне здоров’я нормалізує психотерапію як метод піклування про себе. При цьому давати такі поради важливо не привселюдно та з турботою.
Активний стиль життя та майндфулнес, уважність до свого досвіду, як профілактика дистресу — також дієвий спосіб для запобігання депресії та психологічному вигоранню.

Що б ви рекомендували людям, що хочуть працювати у музичній індустрії? Чому залишаєтеся у ній попри всі проблеми?

Юля Юріна (артистка): 

Я б запитала: «Ви впевнені, що вам воно треба?». Це велика і зовсім неказкова праця, де виживають найсильніші. Тут немає місця інфантильності, всі творчі переживання закінчуються у піснях, а далі йде багато зовсім нетворчої роботи у великих обсягах.

Я впевнена, що це моя головна робота. Я б могла все кинути і працювати в іншому напрямку, але я не можу жити без сцени і самореалізації. Занадто довгий і важкий шлях я пройшла, щоб так швидко кинути.

Більше того, крім музичної діяльності, я запускаю аудіоподкаст «Что болит», де обговорюватиму з артистами труднощі, переживання, з чим вони зіткнулися на шляху до успіху і як взагалі жити це грьобане життя? Поспілкувавшись з колегами, я розумію, що у всіх був досить тернистий шлях, але ми настільки хворіємо своєю роботою, що ніколи її не покинемо.

Дмитро Кулібаба (промоутер):

Я залишаюся, бо моя проблема родом не з музичної індустрії.

Моя порада — вести здоровий спосіб життя і в жодному разі не пити Red Bull та каву літрами під час заходів.

Ксенія Чайковська (маркетинг-директорка):

Насамперед розуміти чітко для себе, навіщо ви туди йдете. Якщо для того, щоб тусити з музикантами, то вам не за адресою. Ви дуже швидко розчаруєтеся і вигорите.

Якщо ви системна людина, яка звикла працювати в офісі та за графіком, то вам теж не сюди. Ну, а якщо ви готові бути на зв’язку 24/7 і сприймати свій проєкт не як роботу, а як частину життя, то, може, щось і вийде.

Головне мати міцні нерви і пам’ятати, що на роботі світ клином не зійшовся, і решту сфер життя треба також тримати в гармонії.

Думаю, що мене в індустрії тримає почуття причетності. Я відчуваю неймовірну гордість за проєкти, які ми створюємо разом із командою. Працювати на найбільшому фестивалі країни, про який знають сотні тисяч українців, — це офігенний досвід та причетність. За п’ять років в Atlas я настільки зрослася з проєктом і командою, що для мене це вже не робочий кейс, а щось особисте, що не так вже й просто покинути.

Поради психологині:
Дуже важливо відокремити уявлення про себе як спеціаліста та про індустрію загалом від подій або соціальної ситуації, яка супроводжує робочий процес.
Розвиток здорового способу життя як звички допоможе бути свідомими свого стану та реагувати на перші прояви симптомів до того, як вони загостряться. Тому, звичайно, важливо не тільки лікувати наслідки, але і розвивати свою загальну резильєнтність (стресостійкість — ред.) через різноманітні практики, щоб реалізовуватись в улюбленій, навіть у найвимогливішій професії без шкоди для здоров’я.

18-19 на форумі музичної індустрії Selector PRO 2022 розглянуть проблему негативу в інтернеті, його впливу на психологічний стан і як із цим боротися.

Спікерами виступлять: Джойті (Rinse FM DJ, Велика Британія), Еллі Джайлз (Step Music Management, Велика Британія), Анастасія Бабічева (Masterskaya, Україна) та психологиня Віра Кравченко.

Участь у форумі безкоштовна, для доступу необхідно зареєструватися за посиланням. 

Ілюстрації у матеріалі: Сніжана Гончаренко

Читайте також матеріал про те, як знаходити контакти в музичній індустрії та чому вони важливі.