Bи можете не сидіти в TikTok, не слухати lo-fi музику чи реп, але ви навряд чи не знаєте Джорджа Міллера. Він створив вірусний танець Harlem Shake, сміявся над релігією, расою і суспільством на очах мільйонів, а потім почав співати.
Сьогодні Joji — один із флагманів емоційної R&B-музики, лідер сумної молоді. У цьому тексті ми спробуємо розібратися, як австралієць японського походження зумів спробувати все і стати героєм інтернет-епохи.
Джордж народився в Японії в 1992 році і провів там усе дитинство. Він переїхав в Америку на навчання і швидко знайшов друзів. Спочатку Джордж власноруч знімав свої камеді-відео, а потім підтягнулися його друзі — разом вони почали знімати трешові скетчі та викладати їх на YouTube по фану в 2011 році.
Незабаром ролики розрослися різними альтер-его Міллера: Filthy Frank був скетч-персонажем, типовим білим чоловіком, що має думки з приводу і без, Pink Guy був пранк-монстром, який лякав людей на вулицях і розважав цим глядачів.
Так, наприклад, можна подивитися, як Френк і його друг блюють шоколадом одне одному в рот, побачити й послухати есе про ненависть до товстих людей, пограти на стереотипах про темношкірих і побачити, як потрібно заспокоювати домашніх тварин, якщо вони погано поводяться.
Filthy Frank — уособлення всього, чим людина не має бути. Він проти політкоректності, знань, асоціальний, поводиться гіпертрофічно, щоб підкреслити безглуздя расизму, мізогінії, легалізму, беззаконня, ницості та неуцтва. Він також є прикладом того, як легко тупий матеріал отримує послідовників завдяки нестандартним поглядам і жартам, що ображають людей.
Гротескні ролики про расу, релігію і соціум швидко знайшли аудиторію. Персонажів, як і фанатів, з кожним роликом ставало більше, і з часом шоу переросло в повноцінний всесвіт абсурду — фанатам навіть довелося створити повноцінний фандом, що розповідає про характери і зв’язки персонажів.
Висміюючи сучасний світ, Filthy Frank відображав багато ключових сторін сучасного інтернету: веселощі, дурість, безжалісність. До того ж, саме Pink Guy відповідальний за створення Harlem Shake — того самого першого вірального танцювального челенджу інтернету, який охопив увесь світ.
У 2014 році Джордж почав робити камеді-реп в образі Pink Guy. Всього вийшло три альбоми, але особливо успішним став дебютний Pink Season: з ним Джордж очолив реп-чарт США в 2017 році та став першим азіатом, якому це вдалося. Альбом складається з 34-ох треків, які розширюють бекграунд персонажа.
Він співає оди хентаю і рисовим кулькам, імітує таксиста-збоченця, відповідає на критику щодо жорстокого ставленням до тварин у його роликах дисом на організацію «Люди за етичне ставлення до тварин». Їхні дороги вже перетиналися у 2016 році — тоді Френк влаштував смертельну гру між мишами та зміями, забив на застереження організації та усе одно виклав відео.
Мені просто подобається писати музику і творити дурню. Тому я вирішив поєднати обидві активності.
— Joji для Complex
Сьогодні три канали Джорджа входять до спадщини мем-культури: відео зібрали понад 1,5 мільярда переглядів і породили сотні вірусних мемів — It’s Time To Stop і WELCOME TO THE RICE FIELDS, наприклад. Навіть головний наукпоп-канал хостингу Vox спробував розібратися у феномені Filthy Frank.
Чим стрімкіше зростав успіх проекту, тим сильніше Joji занурювався у депресію. Знімати неадекватні відео на постійній основі — емоційно виснажливе і стресове заняття. У 2013-му він навіть отримав нервовий епілептичний розлад, але все одно продовжував відео ще декілька років.
Я завжди хотів робити нормальну музику. Я створив канал, щоб просувати її. Але Filthy Frank і Pink Guy розкрутилися набагато сильніше, і мені довелося продовжувати.
— Joji для Complex
У грудні 2017-го, через рік після релізу альбому під псевдонімом Pink Guy, Міллер оголосив про завершення комедійної активності. Він перестав отримувати задоволення від процесу, стан його здоров’я значно погіршився.
«Це остаточне рішення. Я неймовірно вдячний всім вам, ніколи не забуду наших взаємин»
Ще в 2015 році фанати виявили, що ютубер таємно публікував музику на Soundcloud. Виконавець швидко підтвердив, що це справді його музика. Він обрав псевдонім Joji (так друзі дитинства японізували його ім’я) й анонсував свій перший неофіційний мікстейп під назвою Chloe Burbank.
Цей маленький епізод став передвісником нової епохи в творчості Джорджа. Замість агресивного і зухвалого трепу, Joji звернувся до м’яких lo-fi структур та інтимної лірики. Любов до спокою була в ньому ще з дитинства в Японії: його оточували вода й дерева, Joji з друзями нерідко бігали рисовими полями і проводили там час.
Вода була символом гармоніЇ, але наратив змінився на In Tongues — першому міні-альбомі під новим псевдонімом, який він сам спродюсував і релізнув у 2017 році в якості резидента лейблу 88rising.
На In Tongues Джордж занурився у біль, який переживав останні роки. Нещасне кохання, почуття ув’язнення і спроби сховатися за жартами перетворювалися на суїцидальні думки і депресію. Обкладинка задає тон альбому: минуле душить Джорджа, він тоне в меланхолії.
Вокал і сонграйтинг Джорджа не були ідеальними. На альбомі часто використовуються однакові музичні доріжки, а вокал здається одноманітним. Але дух In Tongues влучно зачепив нерв сучасної молоді й чітко описав відчуття пригніченості, апатії та розбитості. Емоційні історії легко знайти на reddit-профілі виконавця, але й в української молоді є власні історії:
In Tongues допоміг Міллеру відділити себе від своїх альтер-его та заявити про власні музичні амбіції. Вже в 2018, через після рік релізу останньої роботи, Joji випустив свій перший повноформатник — BALLADS 1.
Назва красномовна, але Джордж справді удосконалив найліпші сторони своєї музики: у співака з’явився свій жалісний, але звабливий та розкутий стиль, який поєднував чуттєвий розпач, крутий продакшн і поп-потенціал хлопця. Виходили безрадісні маніфести, під які також можна танцювати. Цього разу головною метою було створити настрій і передати атмосферу:
Усе це йде зсередини, інструментал відображає мої почуття. Вся лірика — про мої відчуття, але не всі історії обов’язково пов’язані зі мною. Вони не автобіографічні, але гарно ілюструють мій стан.
— Joji для Spotify Rise
На клавішні гармонії Джордж нанизує не тільки R&B і клауд-реп, але і акуратно вкраплює «брудний» звук та вилизані bedroom-pop-аранжування. Гітарний семпл Wanted U і рядки «Я розірваний на тисячу частин» звучать, як справжній емо-гімн, а на Yeah Right Джордж декламує: «Я проїбу своє життя / Ми туситимемо всю ніч / Якби я помер / Їй було би байдуже», поки поруч з його головою тверкають дві дівчини.
Альбом наповнений відчуттям ненависті до себе від нездійсненної любові й відсутності підтримки, але Міллеру вдалося продемонструвати власний композиторський потенціал: кожна друга пісня — це причепливий бенгер для вечірки чи зустрічі з подушкою ввечері.
Одна з найбільш ліричних пісень альбому, SLOW DANCING IN THE DARK, на якій Joji намагається врятувати кохану від мороку його душі, стала саундтреком до одного з найбільших флешмобів TikTok — #microwavechallenge.
Завдяки йому пісня потрапила в мейнстрим, очолила чарти Америки і була однією з найгарячіших пісень у світі. Наразі трек має 450 мільйонів прослуховувань на Spotify, 186 мільйонів переглядів кліпу на Youtube та двічі платиновий статус (2 мільйони проданих копій синглу).
Популярність не має значення, коли вона стихійна. Але Міллеру вдається постійно нарощувати аудиторію своєю багатогранною особистістю.
BALLADS 1 розкрив ключову силу Joji як виконавця: він учить нас бути справжніми. Слухач бачить його егоїстичним, розгніваним, апатичним або вбитим горем, ніжним і закоханим, людиною чи Мінотавром з кліпу на пісню Slow Dancing In The Dark — але в кожній іпостасі він залишається собою та не соромиться цього. Ці конфліктні частини й складають Джорджа Міллера, допомагають йому орієнтуватися у цьому світі та розділяти біль інших.
Гіпермаскулінності стає забагато. Я тут, щоб нагадати, що бути звичайною дівчинкою або хлопчиком — нормально.
— Joji
Дивакуваті образи Міллера розвинулися так далеко, що почали отруювати та зжирати його особистість. Він став тим самим гучним і веселим хлопцем, що страждає всередині. Але Joji вдалося трансформувати свій глобальний імідж й внутрішній біль у потужну силу. Попри жарти та вчинки, за які іншу медіаперсону давно б закопали, Джоджі тримається на хвилі популярності й наче спокутує вину в своїй ірраціональності.
Він людяно працює з власними демонами, багато помиляється і страждає, і робить це щиро — в епоху постіронії мало хто говорить про свої проблеми так відверто.
Більш того, його трансформація відбулася на очах мільйонів — юнак виріс і навчився показувати справжні почуття. Він розділяє біль інших людей та на своєму прикладі показує, що бути слабким все ж корисно.
Міллер своєю творчістю зміг переконати аудиторію та затьмарити власні крикливі образи минулого. Ютубер-дивак справді відійшов на другий план і все більше людей знайомиться з Джоджі як з амбітною зіркою музики. Тепер Joji готується зробити наступний стрибок на Nectar.
Концепт народився спонтанно: Джордж побачив рій мурах у квартирі й хотів позбутися їх. Коли він повернувся з отрутою, то не побачив жодної комашки — всі вони загинули у холодильнику на шляху до морозива Джорджа.
Самовідданість мурах так вразила Міллера, що він став жартівливо наспівувати слова «А що ти готовий зробити заради солодкого нектару?». Нектар символізує наші найбільші бажання і мрії, заради яких ми готові пожертвувати всім.
Для нього такою метою є вдосконалення свого ремесла. Альбом обіцяє нам несподіваних гостей — нішеві інді-рокери Yves Tumor і Omar Apollo, легенда танцмайданчиків Diplo й важкоатлет мамбл-репу Lil Yachty будуть тусуватися на одній роботі з Міллером. Розвинений діапазон вокалу, пружний драматизм аранжувань і універсальність нових синглів показують, що він готовий до такого виклику.
Мій найбільший пріоритет — змусити людей відчувати
— Joji
Він не намагається створити спадщину чи вхопитися за успіх. Він сублімує свої емоції у творчість і за це його люблять. Так, деякі все ще сумують за Брудним Френком і Рожевим Чуваком. Але це лише підкреслює важливість Джорджа для сучасного покоління: він смішив їх, а потім змусив плакати.
Альбом Nectar вийшов 25 вересня. Слухайте на цифрових платформах: Apple Music, Spotify, YouTube Music, Deezer.
Читайте також великий матеріал за участі TVORCHI, KRUTЬ, DAKOOKA та лідерів гуртів Latexfauna і The Unsleeping про свої перші концерти, провали та як вони взагалі дійшли до такого життя.
