Спецпроєкт

Що це за жанр: джаз-ф’южн — сплав джазу та інших стилів музики

Даня Панімаш

Раз на тиждень редакція СЛУХ розповідає про цікаві, унікальні чи просто дивні музичні жанри. Про якісь із них ви могли чути, а про деякі не маєте й гадки; якісь із них стають популярними, а деякі — тільки для вузького кола поціновувачів.

У цьому матеріалі ви дізнаєтеся про дивовижний і неповторний джаз-ф’южн.

Джаз-ф’южн (jazz fusion) — революційний для свого часу жанр, що зблизив притаманну джазменам імпровізацію з роковими фактурами і електричним звучанням. На виході з’явилася гіпнотична музика, що ввібрала в себе багато різних світів.

У кінці тексту — плейліст із найяскравішими представниками джаз-ф’южну. А щоб усе звучало, як треба, слухайте круту музику на бездротових колонках серії Х від Sony.

Коріння жанру ф’южн
Щоб зрозуміти, чому в 1970-х ф’южн став революційним, потрібно відкотитися на 20 років назад, до іншого революційного жанру джазу — бібопу.
Бібоп (bebop) виник як противага свінговим біг-бендам (тип оркестру, що спеціалізується на виконанні переважно джазової музики; складається з двох груп — ритмічної та мелодичної) — грувового, танцювального різновиду джазу, який панував у 1930–1940 роках.
Чарлі Паркер, Телоніус Монк, Діззі Гіллеспі, незадоволені тим, куде йде джаз, починають придумувати власні музичні концепції. І на виході з’являється новий жанр — складний, швидкотемповий імпровізаційний бібоп, який вивів джаз із категорії танцювальної музики в академічну через високу складність виконання.
«Ми хотіли музику, яку вони не зможуть зіграти», — сказав піаніст Телоніус Монк, маючи на увазі білошкірих лідерів бігбендів, які заробляли на доступному для сприйняття свінгу непогані гроші. Бібопери були «новою» школою, яка протистояла «старій» у всьому — від підходу до створення музики до зовнішнього вигляду та ставлення до світу, що включало в себе вживання сленгу, загравання з наркотиками і проміскуїтет на відміну від вихолощених і прилизаних свінгерів.
І саме навколо бібоп-музикантів з’явилася окрема субкультура, яка називалася хіпстерами. Це вже у XXI столітті поняття «хіпстера» почало характеризувати бородатого сноба-псевдоконтркультурщика, а тоді це був поціновувач експериментального джазу.
Музиканти бібопу серйозно підходили до вивчення сучасної академічної музики і європейської гармонії і використовували це у бібопі. Є чудова історія про зустріч Чарлі Паркера та Ігоря Стравінського. Коли Паркер, граючи у Нью-Йорку, побачив за столиком Стравінського, він під час виконання своєї композиції Koko вставив посеред неї фрагмент із «Жар-птиці» Стравінського, після чого Ігор Федорович поперхнувся коктейлем від захоплення.

Однак до ф’южну залишалося ще пара сходинок, однією з яких став постбоп. Бібоп був імпровізаційним жанром, побудованим на швидких темпах та обіграванні послідовності акордів. Постбоп у свою чергу запустив процес еклектики, пошук нових музичних форм і став сходинкою до радикалізації цього пошуку, який наприкінці 1960-х отримає назву «ф’южн». І біля витоків обох жанрів стоїть одна людина — Майлз Девіс.
Ф’южн йде з бібопу, фрі-джазу і авангардного джазу і, як будь-який жанр, є спробою модернізації звуку та музичних структур за рахунок уже напрацьованого досвіду, музичного прогресу і світового музичного розмаїття. Він народився наприкінці 1960-х, під час сплеску популярності рок-музики. Джазменів, зокрема Майлза Девіса, почало залучати «електричне» рокерське звучання, а рокерів — імпровізаційні джазові техніки.
А розмаїття різних світових музик і жанрів взагалі відкривало нескінченне поле для експериментів, тому у ф’южні можна почути відголоски фанку, року, етнічної музики, тощо.
Альбоми, які заклали основи жанру і який можна назвати есенцією ф’южну — це видатні In A Silent Way та Bitches Brew Майлза Девіса, які вийшли у 1969 році. Девіс зібрав видатних джазових музикантів — піаністів Гербі Генкока, Джо Завінула та Чіка Коріа, барабанщика Тоні Вільямса, басиста Дейва Голланда, гітариста Джона Маклафліна та саксофоніста Вейна Шортера, — і видав за один рік одразу два альбоми, які пізніше стануть класикою світової музики.
Тут можна почути психоделічні імпровізації, рокові гармонії, етнічні мотиви і не притаманне джазу звучання електропіаніно, органа та електрогітари. А композиція Corrado — це апогей апофеозу джаз-ф’южну тих років.

Розвиток

Ледь не всі артисти, які брали участь у записі двох альбомів Девіса, у 1970-х стали головними зірками ф’южну й продовжили дослідження цієї нескінченної і космічної еклектики.

Джон Маклафлін збирає The Mahavishnu Orchestra разом із барабанщиком Біллі Кобемом, який теж брав участь у записі Bitches Brew.

Вейн Шортер і Джо Завінул створюють гурт Weather Report, у якому залишаються незмінними учасниками, в той час як інші артисти постійно міняються. Чік Коріа теж створює свій ф’южн-гурт Return To Forever, а Гербі Генкок очолює The Headhunters і експериментує з латинськими ритмами. А з боку не джазу, а року, паралельно рухається Френк Заппа, який у тому ж революційному 1969 році випустив не менш канонічний альбом Hot Rats.

Не відстає і Великобританія. Гурти Soft Machine та Brand X (у останньому на барабанах грає Філ Коллінз), продовжують плавити різні жанри у гремучий коктейль. І все більше і більше джаз-ф’южн, джаз-рок і прогресивний рок починають походити один на одного, вбирати в себе елементи одне одного, що можна чудово почути на величній пісні гурту King CrimsonStarless.

Джаз-ф’южн сьогодні
У 1969 році переосмислення джазу в такому ключі, як це зробив Майлз Девіс, звучало дуже прогресивно, несподівано і вражаюче. Однак сьогодні через надмір музики та її доступність складно вразити музичною еклектикою чи майстерністю виконання.
Джаз-ф’южн продовжує існувати, набуваючи нових форм, змішуючись з іншими жанрами. Канадці BADBADNOTGOOD, наприклад, чудово міксують джазове звучання з хіп-хопом та електронікою, а в Україні цим займається гурт Hyphen Dash (дивіться, як вони грають наживо у нашому шоу Originals Live).
Плейліст з найяскравішими представниками джаз-ф’южну:

Плейліст з найяскравішими представниками джаз-ф’южну:

А тепер уявіть, як звучатиме ця космічна і майстерна еклектика на портативних колонках серії X від Sony.
Глибокий і потужний об’ємний звук — з MEGA BASS. Чисте і насичене звучання — з динаміком X-Balanced. Роз’єм для підключення мікрофона та гітари. Стильне підсвічування.
Отримайте ще більше вражень від музики!

  • До 30 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IP66

  • До 20 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IPX4

  • До 25 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IPX4

А тепер уявіть, як звучатиме ця космічна і майстерна еклектика на портативних колонках серії X від Sony.
Глибокий і потужний об’ємний звук — з MEGA BASS. Чисте і насичене звучання — з динаміком X-Balanced. Роз’єм для підключення мікрофона та гітари. Стильне підсвічування.
Отримайте ще більше вражень від музики!

  • До 30 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IP66

  • До 20 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IPX4

  • До 25 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IPX4