Іра Лузіна, одна з учасниць нашумілого в минулому гурту Panivalkova, якого вже не існує, повертається до світу музики з дебютним і дуже амбітним сольним мініальбомом From My Lips To God’s Ears.
Нова музика
Дебютний альбом Іри Лузіної (екс-Panivalkova) — амбітна суміш госпелу та бароко-попу
Що за музика?
Суміш качової електроніки, госпелу та ніжного, романтичного бароко-попу з гарними аранжуваннями й різноманітними інструментами, серед яких скрипка, кларнет, синтезатори, джембе, альт і навіть мама Іри на бек-вокалі в найсильнішій пісні альбому — I Say No (Nea).
Про що співає?
Переживання власного досвіду, самотність і обережний пошук духовності в буремному світі.
На що схоже?
На суміш Джейн Біркін та Фіони Епл, до яких на фіт вирішила залетіти Елла Фітцджеральд та Algiers. Але тільки на одну пісню.
Плюси
Амбітність задумки, використаний інструментарій — фольковий хор, альт, джембе, контрабас, скрипка, кларнет. Перша пісня з альбому найсильніша і дійсно вражає, тому що білінгвального англо-україномовного госпелу в Україні майже немає, а якщо і є, то ми його не чули. Чудові аранжування, особливо на «романтичних» піснях Use Me та Jai.
Мінуси
Альбом дуже розірваний у жанрах, тому виглядає як спроба пера — подивитися, в якому з них артистка почуватиметься зручніше. Альбом звучить не цілісно, більше схоже на демонстрацію можливостей, — а можливості великі. Пісня Key дуже слабка інструментально та вокально. Специфічне зведення, усі пісні звучать приглушено.
Оцінка
5 тендітних аллілуй з 10
ЦИТАТИ:
Кому хто і що винен?
де стоїш там і стій.
щодо людей, так і до себе
гаслом стало «Ні»
I know you don’t like the stories
without rhymes and a happy end
but i’ve learned to lose, to let it go
and not afraid of being left alone
(Я знаю, ви не любите історії
без рим і щасливого кінця,
але я навчилася програвати, відпускати це
і не боятися залишитися на самоті)
