Марічка: Наша творчість — це пропозиція подивитись на звичні речі під іншим кутом. Це як у розмові: дискусія з людиною вибудовує певну багатогранність. Мистецтво — це та сама розмова, просто іншими засобами. І ці засоби дають можливість не тільки під іншим кутом подивитися на речі, а й сприйняти інформацію іншими органами чуттів. Буває, що в спілкуванні не завжди можна порозумітися, але ми віримо, що через музику, мистецтво можна знайти ці точки дотику.
Надія: Не згодна з тим, що це провокація. На слові «провокація» в сучасному світі багато грають. А справжній діалог, як сказала Марічка, — це коли дві людини розмовляють і можуть прийти до чогось третього. І ми проходимо певний шлях разом з глядачем, усе залежно від того, який саме глядач. Коли є можливість законектитись під час подорожі — це найважливіше. Але ми не досягаємо цього у такий спосіб: (активно жестикулює) от зараз ми прийдьом, так провокативно все заверньом і усі такі: «Ооо!».
Катерина: Я помітила, що провокативними часто можемо бути не тільки ми, а й глядач, адже реагують усі по-різному. Реакція може бути провокативною: у поведінці, відгуках про нас. Для нас це теж свого роду провокація. Взагалі, наше мистецтво таке, що ми не можемо вийти й сказати, що ми такі круті й усе знаємо. Тому ми запитуємо, шукаємо відповіді, які, мабуть, так ніколи й не знайдемо. Але це процес. Якщо він закінчиться, то все закінчиться. Якщо ми знайдемо всі відповіді, то можна сказати: «Все, good bye, my love!».
Марічка: Ну, можна знайти відповіді, але потім на кожну з них з’явиться ще по три запитання. Ніби розв’язуєш клубок, який тільки більшає.