Буремний подкаст — подкаст-шоу від медіа СЛУХ, у якому ведучий Макс Чухліб разом із українськими артистами й артистками говорить про те, що на слуху в країни, яка воює, і що є важливим для розуміння їхньої творчості просто зараз.
Герої нового випуску — гурт The Unsleeping. Ми поговорили з Євгеном Морозом (вокал) та Іваном Смірновим (гітара) про смерть гітарної музики та кулак попси, невипущений альбом, а також — непросту тему «поплавленості» суспільства.
Іван: Гурт нарешті став на рейки, маємо плани й надалі випускати сингли й активно виступати. Не дивлячись на те, що колектив живий, повноформатного альбому краще найближчим часом не чекати. Те, що ми готували до 24 лютого, зараз просто нікому не всралося.
Євген: Зараз ти послухаєш цей альбом і подумаєш: «Це ж довоєнний запис, навіщо він?». Здебільшого там рефлексії на нашу довоєнну буденну реальність, і ці пісні взагалі не працюють, якщо ставити їх поруч із тим, що ми тепер переживаємо щодня.
Іван: Рано чи пізно ми маємо випустити альбом. Але не будемо ліпити його з недописаних старих пісень і поєднувати з рефлексіями на нову реальність. Поки що ми сфокусовані на роботі над синглами.
Євген: Думаю, причина в тому, що ми — лохи.
Іван: Тупо лузери. Вчасно не написали три-чотири бенгери, які залетіли би ще краще. Вчасно не випустили альбом — мали його випускати десь у березні 2022 року, а путін усе нам підісрав. Він охуїв, альбом нам перервав.
Причин може бути безліч, але ми раді тому, що маємо зараз. У нас є слухачі, ми раді йти далі.
Євген: Англійською мовою писати тексти банально простіше, ніж українською — можеш пизданути будь-яку хуйню, і воно вже звучить. А якщо українською, то треба думати перед тим, як писати щось. Ну і, звісно, у нас була шкільна мрія, що ми колись поїдемо у тур Європою і Америкою. Зараз насамперед працюємо на українську аудиторію, надолужуємо і розуміємо, що маємо робити більше українськомовних пісень.
Іван: Коли перекладали PTAHA FRED українською, хотіли зробити так, щоб це була та мова, яку чуєш щоденно. Ми не замахуємося на літературну норму.
Євген: Не сказав би. Якщо ми у тексті переживаємо якусь емоцію, то не нав’язуємо її слухачам. Є люди, які можуть послухати й порефлексувати, а є й такі, хто сприймає наші пісні, як качове музло. Ми не нав’язуємо серйозність наших тем. Якщо вам у кайф потанцювати під якусь нашу сумну тємку — то це нормально.
Між іншим, наші українськомовні пісні майже всі слухачі, думаю, можуть розуміти у контексті лірики — через рідну мову вони ближчі до аудиторії. А в англомовних піснях, які можуть бути дуже невеселими, працює схема, за якою ми всі раніше слухали англомовне музло — просто насолоджуємося музикою і не задумуємося про текст.
Іван: Видно відсоток людей серед публіки, які розуміють лірику. Хтось там гаситься і слемиться, а деякі люди стоять і рухають ротом — знають слова.
Іван: Поплавленість суспільства — це абсолютно нормальне явище, навіть хороше. Його також можна назвати «трайбалізмом» — коли твоє плем’я воює з іншим, ти радієш смерті ворога, і це допомагає тобі жити. Ми живемо у такому йобаному піздєці, що кожна людина має право висловлювати свій гнів так, як хоче.
Євген: Інколи корисно виштовхувати із себе все гівно назовні. Так тобі легше жити.
Іван: Але є межа — це коли тобі вже психіатр ставить діагноз, бо ти бачиш у своїх родичах русню.
Іван: Дуже не люблю, коли кажуть «інформаційний фронт», «культурний фронт», бо це ніхуя не фронт. Ми працюємо над тим, щоб іноземці копали трохи глибше, коли чують слово «Україна», і не сприймали нас через верхній шар пропаганди. Щоб людям було цікаво дізнаватися про нас глибше. Експорт нашої культури — наша основна ціль.
Євген: Називати культуру фронтом не дуже логічно, бо є тільки один військовий фронт. Так званий «культурний фронт» — це фінанси, які допомагають бойовому фронту.
Іван: Людям, що воюють, не дуже приємно чути словосполучення «культурний фронт», бо це радше «культурна праця». У цей час треба чітко розділити ці поняття: фронт — на війні, а культура — це робота, яку потрібно здійснювати. Не треба прикрашати свою необхідну роботу такими словами.
«Українська музика до українця ще не дійшла»
Євген: У гурту The Unsleeping не так багато слухачів, як здається. Люди ходять на концерти, слухають нашу музику, але кількісно це ілюзія — насправді у нашій музичній індустрії ще не так багато слухачів. В української музики смішні показники прослуховувань й досі, і вона ще не дійшла до українського слухача.
Можна провести паралель: Паліндром в Україні отримує на місяць умовно сто тисяч прослуховувань. В Німеччині той самий Паліндром отримував би мільйон прослуховувань на місяць. Наша музіндустрія ще не працює так, щоб люди дізнавалися про музику не з М1.
Іван: Досі вилазимо з-під кулака попси.
Дивіться та слухайте попередній випуск Буремного подкасту із Ницо Потворно.
Дивіться та слухайте попередній випуск Буремного подкасту із Ницо Потворно.
