Інтерв'ю

ТУЧА — нова героїня Буремного подкасту від СЛУХ

СЛУХ
1090

Буремний подкаст нове шоу від СЛУХ, у якому ведучий Макс Чухліб разом із українськими артистами намагається осмислити часи, у яких ми живемо. Гостем першого випуску подкасту був Паліндром.

У другому випуску буремно поговорили із Марією Тучкою, вона ж співачка ТУЧА, яка просто зараз є важливою українською культурною героїнею. Марія представниця нової української поп-сцени, авторка треку russia is a terrorist state та музична блогерка.

Марія розповіла, чому вирішила робити відеоконтент про музику, поділилася роздумами щодо нових перспективних імен української сцени та про артистів, які паразитують на війні. Дивіться на YouTube.

Також ви можете послухати аудіоверсію подкасту:
Apple PodcastsSpotify / Google Podcasts

Далі у публікації ми зібрали найголовніше з розмови:

Чи замінять нові поп-артисти стару плеяду українського шоу-бізнесу

Дуже сподіваюся, що молоді люди, які прийдуть на заміну, будуть принципово відрізнятися від попередників. Особливу надію покладаю на «середню сцену», про яку часто розповідаю у своїх блогах. 

Середня сцена — це артисти, які поки що не є широковідомими поп-виконавцями, але вже й не перебувають в андеграунді. Саме вони мають вийти на вищий рівень популярності, не ставши при цьому попсою і водночас отримавши більшу кількість слухачів. Моя мета — бути такою артисткою.

Можна провести аналогію з західною музикою. За кордоном теж існує середня сцена, але вона має набагато більше слухачів, ніж збирають подібні виконавці в Україні. Тому все залежить від зацікавленості українців — тим більше наше покоління, на відміну від попереднього, може належно оцінити артистів середньої сцени. Ми більш освічені у музиці, ніж наші батьки.

Зараз в Україні формується новий слухач, із зацікавленістю у новому звучанні й нових сенсах. Для нього українська музика це не лише щось із сопілкою і трембітами. Тому важливо, щоб цей слухач хотів нової якісної музики, бо якщо буде попит, дядьки з грошима зроблять усе як треба. У нульових такого попиту не було — бо ж навіщо давати майданчик українським артистам, якщо на російських можна заробити більше?

Якою має бути війна у музиці українських виконавців

У музики війни є кілька стадій. Перша це оспівування нашого колективного досвіду. Друга це індивідуальний досвід кожного. Третя це певна рефлексія осторонь війни, коли ти співаєш не про її наслідки, а про причини. 

Читала у вас на СЛУХ статтю про те, що пора переходити на новий етап музики війни. Але ось показовий приклад говорила нещодавно із Дімою, фронтменом «хейтспіч». У них виходила пісня «Я вб’ю всіх богів», де розповідається більше про індивідуальний досвід, ніж колективний. Під піснею були коментарі: «Шо за стогнячка, де енергія і запал». Бачимо, що з одного боку людям досі хочеться того, що й раніше, але й з іншого — артистам справді пора вносити нові наративи.

Як виникла ідея вести музичний блог на YouTube

Мене давно харило, що у нас все ще мало популярного українськомовного контенту на YouTube. А після початку повномасштабної війни я побачила фото розстріляного погруддя Шевченка у Бородянці, і це стало моєю найбільшою мотивацією. Подумала, що історія вкотре повторюється, і пора з цим щось робити. Тоді ж почала думати, про що я можу робити контент. А про що мені найбільше подобається говорити? Очевидно, про музику.

Крім того, у той період дуже багато українських блогерів на YouTube почали знімати контент про ненависть до русні. Спочатку ми, власне, дивилися русню, а тепер дивимося про русню. Я думала: «Рєбзі, ви досі вносите їх у наш інфопростір. Робіть щось про нас».

Мені абсолютно нецікаво, що відбувається у росії. Тому подумала, що мені хочеться робити щось пізнавальне для українців про українське. Бо війна показала, що коли приходить чужий, ти захищаєш те, що любиш. А всі ті блогери робили контент насамперед із ненависті. Мені ж хотілося зробити блог про те, що я люблю і бережу.

Паразитування українських артистів на війні

Мене вихарює паразитування певних українських артистів на війні. До 24 лютого вони були орієнтовані на рашку, заробляли там гроші. І коли Луна у інтерв’ю Варениці каже, що у неї тепер більше гастролей у Європі хіба не прикро, що людина, яка перебувала у російському просторі і платила туди податки, паразитує зараз на війні в Україні? Особисто мені дуже болить. Хоч хтось із таких людей вибачався?

Що ми бачимо далі? Деякі артисти вже, буває, говорять російською, вносять її у культурний простір. Звісно, ніхто поки не їде на гастролі в росію, але де гарантія, що цього не відбудеться через 2–3 роки, коли, скажімо, закінчиться війна? 

Тут важлива роль медіа. Бо я, наприклад, маю кілька тисяч підписників у Інстаграмі, і самотужки мені важко впливати на такі речі. Натомість існує інституція медіа, яка може робити заяви, писати організаторам європейських фестивалів — мовляв: «Погляньте, чим раніше займалася ця артистка, ми не радимо вам брати її у лайнап». Або історія із лейблом Believe, який досі не вийшов із росії, але наші артисти на ньому видаються. Або DAKOOKA людина, яка хейтила українську мову, працювала на рашку й після 24 лютого давала інтерв’ю Шарію, під час повномасштабної війни отримала премію YUNA. Чому про це ніхто не пише?

Про власну експресивність та загострене відчуття справедливості

ТУЧА на публіці й вдома це абсолютно однакові люди. Я ніколи не будувала собі ніяких образів і не збираюсь це робити. 

Моя експресивність заходить людям, бо це гострі емоції, а я жива людина. Два найкращих коментарі під моїми блогами: «По вайбу невимушеності нагадує Скрябіна» і «Дивишся і наче говориш із подругою». Хоча іноді від цієї кількості енергії стає важко. Коли заводжуся, буває важко заспокоїтися. Але ж я ТУЧА велика кількість хмар, енергії, яка несе дощ, град. Стихія!

Іноді стає дуже погано, коли я особисто не можу чогось змінити. Зовні я наче жорстка, але всередині буваю вразлива до ситуацій, де існує певна несправедливість. Хоча кожного разу, коли у мене є спалах негативних емоцій, доволі швидко заспокоююсь. 

Підтримай редакцію СЛУХ на Patreon чи прямим донатом — зараз нам це потрібно.

Щоб першими дізнаватися новини музики та культури, підписуйтесь на наш Telegram та Instagram.

Читайте також про те, чи відмовилася українська молодь від російської музики. Ми поспілкувалися з хлопцями та дівчатами 17–21 років з різних міст України про це.