Новий альбом Alina Pash «розМова» має всі шанси на звання найкращого українського альбому 2021 року. Співачка не зраджує собі, продовжуючи змішувати український фольк з масивними хіп-хоп-бітами. Її музика стала збалансованішою, а у ліриці з’явилося багато релігійних мотивів і пронизливих метафоричних історій.
З питаннями про альбом ми звернулися до Alina Pash і поспілкувалися з нею про те, які сенси вона закладала у своїх піснях та ідею альбому «розМова».
— Розкажи про фольклорні експедиції, у яких ти була?
Під так званими «фолькльорними експедиціями» я маю на увазі поїздки до місць, де мене не будуть чіпати, де можна віддатись потоку. Це було і підготовкою до альбому, і підготовкою до «морального розгрузу».
— Звідки взявся релігійний і навіть ніби містичний напрямок альбому?
Якщо запитати це моїх близьких, вони не здивуються. Ці теми завжди живуть у мені, так що ходити за ними було не так вже й далеко.
«розМова» — це розмова зі слухачем. Студійна будка — це і кабінка для сповіді, і ринг для виміщення гніву, і місце сили.
Ініціація — звичай, що був широко розповсюджений у первісних і традиційних суспільствах народів світу, суть якого полягає у переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи.
Так я підготовлюю слухачів до більш дорослої музики. Не хочеться розжовувати, чому там саме уривки священика і воїна. Хай люди сприймають, як їм чується. Кожен чує свою істину.
Це заклик помолитися за тих, хто вибрикується в інтернеті.
Це про слабкість і силу. Я не персонаж з комп’ютерної гри, я — жива людина, і якщо ткнути у мене ножем, то піде кров. Але я Рембо, і вмію зашивати рани.
Моторошно — це коли справді кохаєш, але соціальна думка має більшу силу, ніж власні почуття. Ця реальність відбувається кожен день, чи не так?
«Воїн» — пісня-відповідь низькоінтелектуальним чоловікам, що принижують жінок задля задоволення, прикриваючи скривджене дитя, якого не навчили поняття любові й благородності чоловічого духу.
«Балада» — це один тейк, записано в місці під назвою «Дідова Хатчина». Народний романс кінця XIX століття у нашій інтерпретації. Цей жанр має визначення як «жорстокий романс». Обрала її, тому що це ідеально передавало мій стан на той жорстокий момент.
«Колискова» — це жіноча сила і сестринство, це мама і дочка, це внутрішня дитина, це люлі й крики: «Що любов, мамо, хто любов, мамо, де любов?». За кожною моєю піснею є реальна історія.
Живучи у Буштині, де дві річки сплітались в одну (Теребля і Тиса), ми з сім‘єю неодноразово були жертвами повеней. Дякувати Богу, хату та господарство змогли врятувати, а от у деяких людей повінь забирала домівку назавжди… Це закарбувалось у моїй пам’яті сильно. Так і з’явилась пісня «Вода» — ода стихії, яка мені з дитинства здавалась чимось дуже могутнім.
Рана моя під серцем називається чоловік… Але я Рембо, і вмію зашивати рани.
